WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Структура моралі - Реферат

Структура моралі - Реферат

дружити, кохати, спілкуватися. Та багатьом доводиться вдовольнятися сурогатами спілкування, дружби, кохання. Якщо й застосовне до сфери моральної діяльності поняття "професіоналізму", то цю якість слід шукати в професії "людина". Бути людиною, по-людськи ставитися до інших, до світу - означає формувати в собі загальну продуктивну силу, духовну, творчу, суспільну потенцію, в індивідуально-неповторному бутті підноситися до роду людина.
Моральний суб'єкт визначається в моральному способі присвоєння людиною своєї сутності. Історично-конкретний підхід до моральної діяльності переводить її специфіку і внутрішню будову в систему конкретного етапу їхнього прояву за певних соціальних умов. Проблема суб'єкта конкретизується в понятті "особистість", а поняття "міжособистісні відносини" вносить суттєве уточнення і роз'яснення в поняття "моральне відношення", розкриваючи його як форму суспільних відносин, форму спілкування, в якій і визначається специфіка суспільного буття та вироблюваної ним суспільної свідомості.
Єдність форми суспільного буття і відповідної йому форми суспільної свідомості виражена в моральному відношенні як дві сторони людської діяльності, охоплені в організмі його діяльнісної структури. Виникаюче в моральному спілкуванні почуття спільності і є специфічно моральною формою свідомості, що покладає в собі єднання індивідів, її наявність, переживання і є процесом їхнього суспільного перетворення - усуспільнення. І коли ми говоримо про рух індивідуальної моральної свідомості до моралі, форми суспільної свідомості, то розуміти це треба не так, що індивідуальна моральна свідомість позбавлена суспільності й набуває її, лише засвоюючи мораль.
Подібний висновок хоч і випливає з тлумачення моралі як способу приборкання індивіда, але він застосовний до права, а не до моралі. Почуття спільності як продукт моральної діяльності, те, в чому вдовольняється моральна потреба (потреба людини - суспільної істоти - у співпричетності з іншим),- один із доказів того, що в основі індивідуальної моральної свідомості лежить суспільність.
Другою стороною почуття спільності пов'язане зі здатністю до моральної сприйнятливості й залежить від неї. Певно, у цьому зв'язку Л. М. Толстой поділяв людей на розуміючих і нерозуміючих, "внутрішню людину" і "людину зовнішню". Інші докази цього криються в предметі та способі його освоєння. Коли ми розглядаємо процес розвитку індивідуальної моральної свідомості до моралі, то йдеться про розвиток сутнісної сили, моральної сприйнятливості, яка відповідає предметові освоєння. Сприйняття в іншому людини має безпосередній, чуттєвий характер і реалізується через відповідні моральні почуття.
Те, що предмет (інший як людина) сприймається в цілісності, в котрій лише можливо охопити індивідуально-неповторне вираження роду людина в конкретному існуванні, становить мету сприйняття, визначає змістовий, духовний характер моральних почуттів, що виникають у процесі такого сприйняття і закріпленні в колективному досвіді людей. У цьому процесі співвідношення з іншим як з людиною, з розвитком людських духовних почуттів моральна сприйнятливість розвивається в таких формах людської чуттєвої діяльності як співучасть, співчуття, співпереживання, що виробляють почуття спільності в багатогранності її виражень. Від симпатії до любові, у багатоманітності її виявів, у тому числі й у дружбі, братерстві, пролягає шлях до людяності, вираженої в моральних почуттях.
Духовний характер моральної діяльності визначається і тим, що сприймається не спеціаліст, начальник, не індивід у його зовнішніх зв'язках зі світом, а персоніфікований в особистісній визначеності рід людини, людина в її індивідуально-неповторному вияві з усім їй притаманним багатством внутрішнього життя та його проявів. Прилучення до цього світу іншого й становить духовне почуття спільності. В численності таких контактів, іноваріантів морального спілкування та відображення в почутті спільності воно постає як моральна свідомість, виникає в процесі узагальнення як певна суттєвість, єдність у багатоманітності - як реалізована в безпосередності її вираження суспільна сутність, іманентне людському індивідові.
Суспільна сутність індивідуальної моральної свідомості проявляється в логіці її розвитку в моральному відношенні до моралі як діалектичній процес відображення в останній морально освоєної дійсності. Отже, моральність і мораль розрізняються не за відношенням до суспіліьного в його кількісному вимірі (більше - менше) чи за його відсутністю в моральній індивідуальній свідомості та наявністю в моралі як суспільній формі свідомості. Свідомість суспільна за своєю суттю, й таке, кількісне зчислення моральної свідомості індивіда, побудоване на ньому уявлення про його відмінність від вираженої в моралі свідомості суспільства (багатьох індивідів) хибне в своїй основі.
Відмінність між рівнями моральності за ознакою її суспільної сутності має якісний характер і розкривається по відношенню до рівня (а не кількості людей) розвитку моральної сприйнятливості й почуттів, через які вона здійснюється, а також потреби й здатності до моральної форми контакту. Тут і розкривається рівень справді суспільного розвитку людини, прояву в її існуванні суспільної сутності або ж - рівень її розвитку як людського індивіда. В цьому лише розумінні мораль розрізняється з моральністю рівнем узагальнення моральної свідомості, виокремлення історично-сутнісного як загального моральної свідомості, тобто за рівнем усуспільнення індивіда, прилучення його до людства, єднання з людьми - рівнем вираженості загального, людського в його індивідуальному бутті.
Ідеться, отже, про розрізнення між рівнем, на якому здійснюється міжособистісний контакт, виражений у почутті симпатії, співчуття, та рівнем співпереживання, на якому почуття спільності досягає глибинного, внутрішнього єднання, вираженого в любові, дружбі, братерстві. Моральна сприйнятливість розвивається від морального контакту, що переживається в почутті прихильності, симпатії, до його творчого розвитку в почуття братерства, дружби, любові, за умов глибинної єдності, доступної співпереживанню. Здійснюваний таким чином процес руху індивідуальної морально? свідомості до моралі не можна зрозуміти в його вираженні в просторовій протяжності як подолання відстані між моральним ставленням і мораллю або як виокремлення внутрішньої свідомості індивіда та її збагачення поза йому належною моральною свідомістю суспільства, записаною у вигляді морального кодексу.
Мораль не є інституціональним утворенням. Як форма суспільної свідомості мораль існує безпосередньо в діяльності, наслідком, продуктом якої вона є, тобто в моральній діяльності. Дане твердження має підкреслити, що мораль існуєчерез спілкування конкретних індивідів за визначенням їх людської сутності, людяності і є її відтворенням у почутті спільності на рівні загального, сутнісного вираження. Тому становлення моралі пов'язане з розвитком особистості і відбувається через особистість. Ступінь концентра-ції, узагальненості, вираженої в моральних почуттях людяності, не регламентований кількісно.
В
Loading...

 
 

Цікаве