WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Структура моралі - Реферат

Структура моралі - Реферат

ідеологічними зусиллями вони підносилися на рівень моральної належності, хоч би як уміло камуфлювалися, їх реалізація в житті людей виявиться неможливою передусім тому, що відсутній механізм моральної діяльності: моральна сприйнятливість і той особливий погляд, що охоплює не річ, не корисливість, а в іншому - людину, виникаючий у спілкуванні контакт, почуття прихильності й породжувана нею небайдужість, похідна від неї (а не від страху) регуляція відносин совістю.
У висвітленні структури моральної діяльності автор керувався тими міркуваннями, що всі перелічені грані, сторони моральних відносин взаємозв'язані й розкриваються в своїй єдності в процесі "саморуху" морального відношення до моралі. Розуміючи цей процес як дійсну, втілю-вану в моральній діяльності особистості творчість моралі, що відбувається з розвитком індивідуальної свідомості до моралі - суспільної форми свідомості, здійснюється в процесі типізації (узагальнення) в ній історично суттєвого з людської спільності, ми вправі стверджувати, що в моралі відображається не дійсність узагалі, а морально освоєна дійсність.
Висвітлення структури моральної діяльності визначається завданням розкрити моральне відношення в діалектиці його розвитку до моралі, в процесі якого й відкривається розумінню виражений в багатоманітності сторін його цілісний, дійсний прояв у життєдіяльності людей. Поняття "мо-ральне відношення" залучається в цьому, єдиному значенні, оскільки його відмінності визначаються контекстом розглядуваних сторін, свідчать про багатозначність вираженої в змісті поняття "моральне відношення" своєрідності морального феномена.
Міцніюча сьогодні тенденція до розмежування понять "моральність" і "мораль" пов'язана з прагненням етичної думки до глибшого проникнення в суспільну сутність феномена морального, з аналізом генезису моралі.
Для того щоб зрозуміти, яким чином виникає мораль як форма суспільної свідомості (на відміну від мистецтва та інших форм останньої), необхідно виявити специфічний аспект людської діяльності, в якому виробляється моральна свідомість. Від вирішення цього питання залежить і пояснення таких особливостей моралі, як її імперативний характер, добровільність та інші, котрі випливають із того, що реалізація моралі в життєдіяльності людей спирається не на зовнішній примус, а на совість і громадську Думку.
Позиція, згідно з якою мораль виникає в процесі суспільної практики взагалі, а не специфічного її аспекту, виражає в моральних нормах потреби суспільного виробництва (норми, призначені для регуляції поведінки, створюються окремими людьми подібно до права), а не в процесі моральної діяльності індивідів (виражають міру людяності) - така позиція не може пояснити вищеозначені особливості моралі, не викривлюючи їхньої суті. Тому найчастіше замість доведення соціальної сутності моралі (форми суспільної свідомості4), виходячи з її специфіки, специфіка моралі виводиться з соціальної практики, що веде до підміни власне-морального питаннями економічного, політичного характеру. Функції моралі визначаються через потреби, що виникають у соціальному житті й безвідносно до специфіки моралі, добро і зло розглядаються стосовно суспільної користі. В таких натяжках при добуванні доказів абсолютної відносності добра і зла, моралі в цілому, виключається доцільність самої постановки питання про всеісторичний характер моральності, загальнолюдський зміст моральних цінностей.
Щодо живих, конкретних індивідів, їхньої життєдіяльності мораль мислиться у функції погамування й лише в цих межах визнається в її справжньому здійсненні.
Цей процес постає як інтеріоризація індивідом норм, приписів моралі, яка вже існує, яку він застає (і до виникнення, розвитку якої індивіди не мають відношення, оскільки в її змісті виражені потреби соціального розвитку суспільства взагалі), як вироблення (на основі таким чином засвоєного) оцінно-орієнтаційного відношення, яке тлумачиться як моральне відношення, що реалізується в поведінці людей. Поведінка розглядається як моральна діяльність людей, як сторона практики моралі по відношенню до тієї, в якій мораль виступає формою суспільної свідомості. В цілому ж це виглядає як моральний спосіб освоєння людиною дійсності навіть у тих концепціях діяльної сутності моралі, котрі розглядають моральну діяльність з боку специфічного змісту, вираженого, наприклад, у дихотомії добра і зла, що здійснюється в свободі вибору.
Моральне відношення хоч і розглядається як механізм здійснюваного вибору відповідно до специфіки добра і зла, але в оцінному значенні. Моральне відношення розуміється не як таке, що творить добро і зло, а як механізм оцінки ситуації з позиції створеної поза індивідом і лише засвоєної ним із моралі як дихотомія добра і зла, використовуваної при поцінуванні, виборі, уподобанні індивідом поведінки, яка визначає його як суб'єкта діяльності. Мораль у таких інтерпретаціях не зводить освоєння до при-стосування індивіда до обставин. Однак утвердження оцінного характеру морального відношення, розуміння поведінки як основоположного елемента в його вираженні обмежує можливості розкриття творчого характеру діяль-ності індивідів, котрі вступають у моральні стосунки, зводить моральну діяльність до поведінки, виносить її за дужки процесу, вираженого в дихотомії добра і зла. Моральність тлумачиться як результат освоєння моралі, виражений в поведінці.
Критичний аналіз даної позиції не означає заперечення самоочевидного, що моральна свідомість проявляється і в поведінці людей. Заперечення пов'язані з тим, що моральна діяльність не може бути зведена до поведінки, адже в цій діяльності у взаємовідношенні індивідів здійснюється творчий розвиток норм, моральних цінностей, принципів. Поведінка ж виступає лише однією з найпростіших форм їх вираження в життєдіяльності людей.
Важливо підкреслити й інше. В даному розділі розглядається специфіка моральної діяльності. Що ж до питання про вияв моральності в життєдіяльності людей, то вона, будучи сферою істинно суспільного буття людини, є основою її розвитку й тому має всепроникаючий у людське життя характер. У тій чи іншій мірі, формі, але вона присутня (навіть у разі відсутності) як внутрішній світ людини, визначає її діяння в їхньому значенні для людини.
Пропонована в даному підручнику точка зору належить до напряму, що розвивається в тенденціях розкриття джерела виникнення, "саморуху" даної форми діяльності, її специфіки. Підкреслимо, що виокремлення цього напряму в розвитку етичної думки здійснюється через розробку проблеми генезису специфічної форми людської діяльності, в установленні таким чином її загального для людського розвитку значення, у підтвердженні того, що в моральному відношенні, в яке вступає індивід, здійснюється творчість спільноти, людяності, яка й виражає специфіку моральної свідомості.
Осмислення моралі як способу безпосереднього існування суспільної сутності людини, способу їїприсвоєння безпосередньо у відношенні до іншого як до людини дає право розглядати цю діяльність як процес, у якому виробництво людяності здійснюється в розвитку індивідуальної моральної
Loading...

 
 

Цікаве