WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Проблеми морального вихований і самовдосконалення особистості в історії філософської думки - Реферат

Проблеми морального вихований і самовдосконалення особистості в історії філософської думки - Реферат

відносин, що усувають розрив між внутрішнім світом індивіда і його зовнішньою поведінкою. Підготовка людини до такого роду моральної активності під-німає її над егоїстичними інтересами, включає в життя суспільства, робить зайвими офіційні чесноти, що протистоять реальному індивіду.
Рішучий поворот в аналізі проблем морального виховання пов'язаний з природничо-науковим тлумаченням моралі Рене Декартом (1596-1650) у творі "Пристрасті душі". Механістична модель суб'єкта і його діяльності припускала матеріалістично причинне пояснення психічних процесів, виводила цілий ряд проблем "людинознавства" з-під опіки теології. Спираючись на широкий загал емпіричних психологічних спостережень і використовуючи досвід природничо-наукового дослідження в психології, Декарт виділяв у діяльності душі такі її сторони, які вважав за можливе до-сліджувати з допомогою механістичної науки. В результаті цього людина поставала у вигляді автомата, який або пристосовується до зовнішнього світу, або вступає з ним у конфлікт.
Можливість такого контакту забезпечується психічними процесами. Як зазначають автори "Короткої історії етики", тут у наявності "тверезий, стимульований буржуазною епохою погляд на людину; в ній немає нічого від католицької скованості чи протестантського страху перед душею: тілесна машина, яка обслуговує нас, має бути добре налагоджена, щоб функціонувати з користю". При цьому принцип ефективності й у психології, й в етиці висувається на перший план. На практиці це означало, що більше за все цінувалося вміння добиватися найвищих результатів мінімальними витратами людських пристрастей. Мораль же ставала своєрідним інструментом для вибору корисних для здоров'я індивіда пристрастей, захисту його від надмірної емоційності.
Подібне уявлення про мораль і її роль неминуче вело до "фізіологізації" людських емоцій. Наприклад, Декарт у руслі природничо-наукового підходу таким чином аналізував любовне почуття, його корисність для здоров'я людини: "...Я помічаю тільки при одному коханні - тобто коли воно не супроводжується ні радістю, ні бажанням, ні печаллю,- що пульс б'ється рівно, частіше й сильніше, ніж звичайно, в грудях відчувається приємне тепло, а травлення в шлунку відбувається значно швидше. Отже, ця пристрасть корисна для здоров'я".
Тривалий час релігійна етика відігравала роль методології в аналізі проблем морального виховання особистості. Згідно з ученням церкви центр управління почуттями,емоціями, поведінкою людини слід шукати й знаходити поза нею, поза межами світу людини - в Богові. Через свою нікчемність, слабкість фізичну й духовну людина просто не наділена здатністю до самоконтролю, можливістю управляти своїми пристрастями. Декарт же шукає "важелі управління" в самій людині.
Додержуючись традицій матеріалістично мислячих теоретиків, філософ звертається до результатів дресирування тварин і виявляє зв'язок висновків з проблемою, яка розглядається. "Це корисно знати для того,- вказував Де-карт,- щоб навчитися управляти своїми пристрастями. Але оскільки при деякому старанні можна змінити рух мозку у тварин, позбавлених розуму, то очевидно, що це краще можна зробити у людей і що люди навіть зі слабкою душею могли б здобути надзвичайно необмежену владу над усіма своїми пристрастями, якби доклали достатніх зусиль, щоб їх дисциплінувати і керувати ними".
Визнаючи цінність пристрастей у житті індивіда, Де-карт віддавав належне й своєрідній ролі моралі, яка була покликана тримати ці пристрасті в певних рамках. Оскільки вихід за останні багатий на страждання, він має припинятися. Давши природничо-наукове обґрунтування моралі, зв'язавши її з психологією, Декарт іще очевидніше показав необхідність розриву етики з теологією.
У пантеїстичній теорії А. Е. К. Шефстбері (1671-1713) етика найтіснішим чином пов'язана з естетикою. Об'єктивна природна краса розкривається, згідно з Шефстбері, в людській діяльності як моральне добро. Мораль і мистецтво дуже близькі одне до одного. Естетично ідеалізуючи мо-раль, філософ не приймає тієї "брудно гендлярської" іпостасі моралі, якої вона набула в буржуазному суспільстві, що тільки формувалося. Мистецтво як практика впливає на індивіда морально піднесено. Епоха великого мистецтва, наближення якої пророкував Шефстбері, була покликана насамперед навчити "розуміти поетичну й моральну Істину, красу почуттів, піднесеність характерів...". Таким чином, філософ сформулював принцип єдності морального й естетичного аспектів виховання нового типу особистості. Моральна особистість розумілася Шефстбері як естетично ді-яльний, естетично сприймаючий суб'єкт.
Список літератури
1. Бакштановский В. И. Согомонов Ю. В. Введение в теорию управле-ния нравственно-воспитательной деятельности. Томск, 1986.
2. Варга А. Я. Семья и формирование личности. М., 1984.
3. Василюк Ф. Е. Психология переживания: анализ преодоления критических ситуаций. М., 1984.
4. Дубинин Н. П., Карпец Й. Й., Кудрявцев В. Н. Генетика, поведение, ответственность (о природе антиобщественних поступков и путях их преодоления) М., 1982.
5. Жить достойно: Проблеми нравственного воспитания молодежи. М., 1984.
6. Козьірев Ю. Н. Этическая пропаганда в образовательной деятельно-сти общества // Ежегодник философского общества СССР. 1989- 1990. М., 1990.
7. Коменский Я. А., Локк Д., Руссо Ж. Ж., Песталоцци Й. Г. Педагогическое наследие. М., 1989.
8. Лесгафт П. Ф. Семейное воспитание ребенка и его значение. М., 1991.
9. Лессинг Г. З. Воспитание человеческого рода // Ежегодник Философ-ского общества СССР. 1989-1990.
10. Нравственное воспитание: проблемы теории и практики. М., 1979.
11. Орлое Ю. М. Восхождение к индивидуальности. М., 1991.
12. Петров Ю. П. Социально - нравственные проблемы семейного воспитания. М., 1984.
13. Разин А. В. Поведение личности: проблемы регуляции // Филос. науки. 1990. № 3.
14. Рувинский Л Й. Нравственное воспитание личности. М., 1981.
15. Структура морали и личности. М., 1977.
16. Суждения и афоризмы (Ф. Ларошфуко, Б. Паскаль, Ж. Лабрюйер). М., 1990.
17 Сухомлинский В. А. Мудрая власть коллектива//Избр. пед. соч.: В 3 т. М., 1981, т. 3.
18. Сухомлинский В. А. О воспитании. М., 1975.
19. Титаренко В. Я. Семья и формирование личности. М., 1987.
20 Френе С Нравственное и гражданское воспитание//Избр. пед. соч. М" 1990.
Loading...

 
 

Цікаве