WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Принципи і методи морального виховання - Реферат

Принципи і методи морального виховання - Реферат

рівнем реалізації принципу самодіяльності у вихованні є організація самовиховання особистості. Інтерес до цієї проблеми постійно зростає, хоч ця сторона реалізації принципу самодіяльності у вихованні ще слабо відображена в етичній і педагогічній літературі.
Важливою ланкою в системі розглянутих принципів є принцип морального виховання в процесі суспільне значущої діяльності. Формування особистісного смислу діяльності зумовлюється збігом мети людини й мети суспільне значущої діяльності, що використовується як виховний засіб, тим, наскільки ця діяльність сприяє досягненню мети, яку ставить перед собою індивід. Водночас слід зазначити, що виховуючі можливості діяльності полягають і в тій системі яка склалася об'єктивно, відносин, контактів усередині колективу, в які індивід з необхідністю вступає в процесі цієї діяльності.
Якщо ж діяльність не набуває для суб'єкта морального характеру, її виховний потенціал знижується. За повної розбіжності цілей особистості й діяльності, в яку вона включена, можливий і негативний вплив діяльності на моральні якості людини, які в цей час складаються й формуються. Якщо ж змінити вид діяльності неможливо, то це викликає відоме явище - "роздвоєння" моралі, коли головною рисою характеру морального суб'єкта стає лицемірство.
Наведені принципи морального виховання не подаються тут у докладному викладі. Цим лише ставилося завдання розповісти про дані принципи, намітити можливості подальшого вдосконалення їх аналізу.
Відповідно до однієї з традиційних класифікацій методів виховання їх поділяють на три групи: переконання, вправи і спонукання. Так, Н. І. Болдирєв у числі найпоширеніших методів морального виховання називав переконання і вправу, заохочення й покарання. Схожу класифікацію пропонує також І. Т. Огородніков: вправа, переконання, привчання, схвалення й заохочення, засудження й покарання та ін.
Більш послідовним уявляється групування методів морального виховання, запропоноване І. С. Мар'єнком. Воно будується на одній підставі (методи аналізуються як способи цілеспрямованого впливу вихователів). Автор виділяє пояснювально-репродуктивні методи (виклад, пояснення, повчання, переконання); методи привчання і вправи (інструктаж, показ, тренування, доручення); проблемно-ситуаційні методи (постановка моральних завдань, створення колізій, зміна мотивів діяльності); методи стимулювання (схвалення, похвала, довір'я, оцінка, заохочення, подяка, нагорода); методи гальмування (догана, попередження); методи керівництва самовихованням учнів (поради щодо вибору власного ідеалу, поради щодо самоаналізу, самооцінка особистої поведінки, поради щодо вироблення нави-чок самонавіювання, самонаказу, самосхвалення, самозасудження). Така система методів морального виховання має свого адресата - учнівську молодь. Деякі з виділених методів вимагають ретельнішого обґрунтування.
Перспективним у літературі останнього десятиріччя є виокремлення методів морального виховання з урахуванням моральної структури особистості, основних пунктів процесу засвоєння нею моральних норм. До числа структурних компонентів моральної особистості звичайно відносять моральне знання про зміст моральних принципів і норм, моральний взірець їх здійснення, засвоєння на певному рівні, моральну оцінку й усвідомлення, емоційно сприйняті знання - Характер, рівень узагальнення знань і ступінь усталеності їхнього зв'язку з емоційними станами визначають зміст моральних переконань, потреб, якостей і т. ін.
Орієнтуючись на вказані структурні компоненти моральної особистості, можна виділити, по-перше, метод етичної інформації (повідомлення моральних знань за допомогою відповідних засобів); по-друге, метод моральної оцінки; по-третє, метод морального прикладу (ідеал, приклад вихователя); по-четверте, метод проблемної, в тому числі кон-фліктної, ситуації Ч.
Перші три методи забезпечують певний рівень готовності особистості до розв'язання моральної проблемної ситуації - вибору мети й способу діяльності. Останнє, як відомо, є важливою умовою морального розвитку особистості. Розв'язуючи проблемну ситуацію, особистість переживає мо-ральний смисл діяльності, у процесі ж розв'язування відбувається й засвоєння моральних норм і принципів.
По суті, мета будь-якої цілеспрямованої дії на людину із зовні полягає в тому щоб сформувати потребу в самовихованні. Мета буде досягнута, якщо людина відчуває моральну потребу бути кращою, досконалішою. Біографи Сен-Сімона, приміром, стверджують, що в сімнадцять років він наказав своєму слузі будити його щоденно словами: "Вставайте, добродію, сьогодні Ви маєте здійснити що-не-будь велике".
Не всім, звичайно, дано здійснити що-небудь справді "велике". Не останньою перепоною є в цьому й сама людина. Проте велика особистість не може здійснитися, якщо вона не стане на висоту суспільних вимог, не буде здатна розв'язувати історичні завдання, не розвине в собі здатність "бачити далі за інших і хотіти сильніше за інших" (Г. В. Плеханов). Таке прагнення має стати надбанням кожного.
Важкий, багато в чому драматичний шлях, яким іде соціальне перетворення світу. Радикальні зміни в житті нашого суспільства підтверджують актуальність завдання подальшого вдосконалення морального виховання, необхідність пошуку шляхів оптимального вирішення пов'язаної з ним проблеми формування моральної особистості.
Список літератури
1. Бакштановский В. И. Согомонов Ю. В. Введение в теорию управле-ния нравственно-воспитательной деятельности. Томск, 1986.
2. Варга А. Я. Семья и формирование личности. М., 1984.
3. Василюк Ф. Е. Психология переживания: анализ преодоления критических ситуаций. М., 1984.
4. Дубинин Н. П., Карпец Й. Й., Кудрявцев В. Н. Генетика, поведение, ответственность (о природе антиобщественних поступков и путях их преодоления) М., 1982.
5. Жить достойно: Проблеми нравственного воспитания молодежи. М., 1984.
6. Козьірев Ю. Н. Этическая пропаганда в образовательной деятельно-сти общества // Ежегодник философского общества СССР. 1989- 1990. М., 1990.
7. Коменский Я. А., Локк Д., Руссо Ж. Ж., Песталоцци Й. Г. Педагогическое наследие. М., 1989.
8. Лесгафт П. Ф. Семейное воспитание ребенка и его значение. М., 1991.
9. Лессинг Г. З. Воспитание человеческого рода // Ежегодник Философ-ского общества СССР. 1989-1990.
10. Нравственное воспитание: проблемы теории и практики. М., 1979.
11. Орлое Ю. М. Восхождение к индивидуальности. М., 1991.
12. Петров Ю. П. Социально - нравственные проблемы семейного воспитания. М., 1984.
13. Разин А. В. Поведение личности: проблемы регуляции // Филос. науки. 1990. № 3.
14. Рувинский Л Й. Нравственное воспитание личности. М., 1981.
15. Структураморали и личности. М., 1977.
16. Суждения и афоризмы (Ф. Ларошфуко, Б. Паскаль, Ж. Лабрюйер). М., 1990.
17 Сухомлинский В. А. Мудрая власть коллектива//Избр. пед. соч.: В 3 т. М., 1981, т. 3.
18. Сухомлинский В. А. О воспитании. М., 1975.
19. Титаренко В. Я. Семья и формирование личности. М., 1987.
20 Френе С Нравственное и гражданское воспитание//Избр. пед. соч. М" 1990.
Loading...

 
 

Цікаве