WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Мораль і етнічна культура - Реферат

Мораль і етнічна культура - Реферат

моралі не тільки детермінується культурно-історичною традицією етносу, а й здатна істотно реформувати моральний зміст традиції, надавши йому частково або зовсім іншого смислу, акцентації, практичних висновків. Творчість може виступати стосовно морального змісту культурно-історичної традиції як своєрідна "редагуюча інстанція", що постійно переглядає трансльований матеріал свою чергу, традиція є об'єктивним стимулом і обмеженням творчості в моралі, даючи вихідні елементи для формування нової моральної системи й створюючи певне "пічиїде творчості, бо всяка творча новація є такою у Сдіввіднесенні зі змістом традиції. Традиція в даному випадку" постає як негативне визначення творчості, як об'єкт діалестичного заперечення, що дає змогу творчості визначитися в своїй самостійній вагомості.
Творчість у моралі як одна з найважливіших сторін морального прогресу є єдиним і нерозривним вибудовано - критичний процесом, де творення нових моральних принципів, норм і цінностей неможливе без утвердження критичної позиції стосовно старих, негація ж старих неможлива без висунення позитивної моральної програми, без продукування альтернативних елементів моральної системи.
Таким чином, поняття нації має більш політичний, соціальний, правовий відтінок, аніж поняття етносу, до якого людина належить початкове за фактом свого народження. Поняття ж "нація" збігається з поняттям "держава". Не випадково відомий міжнародний інститут має назву Орга-нізація Об'єднаних Націй, хоча до неї входять не нації, а держави. Для належності до нації достатньо територіальної спільності, патріотичної єдності зі своєю державою, Від4уття себе громадянином цієї держави.
З історії людства нація, як правило, складається в ба-т0цаціональних країнах шляхом об'єднання інших етносів навколо корінного, котрий дав ім'я нації і є її ядром, найважливішим джерелом її культури, оскільки культура етнічна є серцевиною культури національної. Розуміння цієї складної супідрядності в масовій свідомості, певно, врятувало б від дуже багатьох непорозумінь, трагічних сутичок.
Стосовно реалій нашої країни зауважимо, що в основі національної культури України як визначальна і найпродуктивніша творча сила постає культура українського етносу, котра вступає в складну й плідну взаємодію з іншими етносами держави, що являють собою невід'ємну частку української поліетнічної нації. Етнічна й національна належність людини можуть не збігатися. Етнічний росіянин, живучи на Україні й визнаючи себе її громадянином, є представником української нації-держави, й добре, якщо він це усвідомлює й переживає природні патріотичні почуття, котрі ніякою мірою не перешкоджають йому водночас перебувати і в полі тяжіння російської культури, як перебування в полі тяжіння української культури не робить канадського українця меншим патріотом канадської нації-держави.
Належати чи не належати до тієї або іншої нації - це питання вільного морального вибору індивіда. Та як усякий моральний вибір він породжує часом болісні для особистості колізії, оскільки належати до нації - означає брати на себе відповідальність (звичайно, моральну, у сфері духу) за всі її діяння протягом тривалого історичного шляху, бути готовим сплачувати за моральними рахунками цієї нації, оскільки на відміну від юстиції мораль знає колективну відповідальність. Виходячи з цього, жодна порядна людина не може зняти з себе моральну відповідальність за не найкращі діяння свого народу й держави, навіть якщо вона особисто до цих діянь не причетна. Вод-ночас пишатися набутками нації вправі тільки той, хто не ухиляється від відповідальності за вчинене.
Багато хто, в тому числі й видатні люди, змушені були здійснювати цей тяжкий вибір, що часом завдавав людині моральних страждань. Німецький письменник Герман Гессе, оселившись у Швейцарії після приходу в Німеччині до влади нацистів, на запитання про свою національну належність сказав, що він німець, вихований на німецькій культурі й не мислить себе поза нею, але не хоче мати нічого спільного з німцями як із політичною нацією. Відомий грузинський філософ, переконаний гуманіст і демократ, Мераб Мамардашвілі, коли в Грузії виникла небезпека обрання президентом людини з диктаторськими нахилами, сказав, що в разі обрання народом цієї людини на пост президента, він Мераб, піде проти свого народу. Ф. М. Достоєвський, щиро переконаний у споконвічному праві свого народу богоносця наставляти на шлях істинний "братів менших" - інші народи, поступово прийшов до прозріння і заявив: "Правда вища за Росію".
Мораль, укорінена в багатовіковому бутті етносу, виступає могутньою культурною силою, чинником внутрішньо-етнічної й загальнолюдської єдності та взаєморозуміння. Етнос, що пережив із якихось причин моральну деградацію, деградує й в усіх інших відношеннях: політичному, економічному, інтелектуальному. Так само втрата етнокультурних коренів, історичної пам'яті, відповідальності перед нащадками й предками, зрада рідної мови (цієї міцної й крихкої водночас нитки, що зв'язує людей із мину-лим і майбутнім) неминуче призводить до морального здичавіння народу. Доля його буде жахливою і повчальною для інших народів і врешті-решт етнос, що пережив таке, просто зникне з лиця землі подібно до колись могутнього аварського каганату, про безслідне зникнення якого стародавній київський літописець сказав: "Погибоша, аки обре" (обрами русичі називали аварів). Наведене висловлювання стало в Київській Русі приказкою, коли малося на увазі цілковите, абсолютне знищення чого-небудь.
Мораль потребує й потребуватиме етнічного носія, котрий створює для неї предметне середовище, ім'я якого - "культура", і яке в свою чергу належить певному етносові. Немає етносу без культури, як немає й культури без етносу. Мораль була, є і буде живою душею культури, єдиним справжнім мірилом і показником істинного культурного прогресу народів і людства в цілому.
Список літератури
1. Бромлей Ю. В. Етно-социальное процессом: теория, история, современность. М., 1987.
2. Ґаджиев А. X. Проблемы марксистской этнической психологии. Рос-тов н/Д., 1982.
3. Грушевська К. З примітивної культури. К., 1924.
4. Гуслистий К. Г. До питання про утворення української нації. К., 1967.
5. Даркевич В. П. Народная культура средневековья. М., 1988.
6. Куббель Л. Е. Очерки потестарно-политической этнографии. М., 1988.
7. Национальное процессы в СССР. М., 1991.
8. Обряди и обрядовый фольклор. М., 1982.
9. Скуратівський В. Т. Берегиня. К., 1987.
11. Социально-экономические отношения и соционормативная культура. М., 1986.
12. Сававко Є. І. Українська етнопедагогіка в її історичному розвитку. К., 1974.
13. Суханов Й. В. Обьічаи, традиции и преемственность поколений. М., 1976.
14. Тзрнер В. Символ и ритуал. М., 1983.
15. Чебоксаров Н. Н., Чебоксарова Й. А. Народи, раси, культуры. М., 1985.
16. Чертков А. Б. Об обьічаях и образах. М., 1976.
17. Чистов К. В. Народньїе традиции и фольклор. Л., 1986.
18. Этническая психология. М., 1984.
19. Этнографические аспекты изучения современности. Л., 1980.
20. Этнографические исследования развития культуры. М., 1985.
Loading...

 
 

Цікаве