WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Юридична деонтологія. Правова соціалізація особи юриста - Реферат

Юридична деонтологія. Правова соціалізація особи юриста - Реферат

адміністративних та інших норм. Почуття правової та моральної відповідальності - необхідні стимулятори правомірної поведінки юриста. Ж. Тощенко з цього приводу зазначає, що вихідним пунктом у соціалізації особистості є аналіз реального стану свідомості, її тенденцій, суперечностей розвитку. Але саме опанування знаннями суперечностей вказує і на шляхи виходу з певної правової ситуації, напрям до справжньої соціалізації людини [139, с. 231, 236]. Отже, почуття правової і моральної відповідальності активізують професійну свідомість правника, скеровують його на свідоме розв'язання суспільних суперечностей, які виникають у його практичній діяльності.
Професійна свідомість юриста, сформована у процесі соціалізації, знаходить вияв також у його пропедевтичній культурно-виховній діяльності. Це торкається загальнокультурного правового виховання громадян, водночас виявляє компетенцію юриста з питань культури тлумачення закону. Як зазначає А. Жалінський, результати правового тлумачення пов'язані з можливістю обмеженого чи розширеного роз'яснення громадянам закону із застосуванням певної аргументації. У рамках юридичної діяльності тлумачення не тільки враховується, а й використовується у діалектиці становлення правника як спеціаліста. Ігнорування результатів тлумачення у правових процесах розглядається як обмеження права на юридичний аналіз справи [67, с. 162-163]. Крім цього, знижується можливість здійснити культурно-правове виховання учасників юридичного процесу.
Доцільно розглядати правову соціалізацію у культурологічному вимірі. Адже юрист, виконуючи службові обов'язки, органічно поєднує функції знавця букви і духу права, духовно-морального наставника, політолога, психолога-педагога, економіста, актора та ін. Зрозуміло, що це вимагає засвоєння певних видів культур, розкриває творчий потенціал юриста, сприяє його реалізації у суспільстві, підносить рівень та міру включення культур у правове середовище. Але у діяльності юриста існують певні домінанти. Наприклад, як домінуючі виступають використання та застосування правових норм. У таких випадках виявляються специфічні особливості юриста, можливо, й однобічні чи обмежені дії, що свідчать про низький рівень професійної культури. Тому ефективність правової соціалізації юриста як суб'єкта культури передбачає гармонійність, всебічність, тобто наявність максимальної сукупності професійних функцій. Так чи інакше суспільні процеси пов'язані не лише з феноменом права. Тому методологічне значення вміщує розуміння права як загальнокультурного феномена.
Існують форми професійної соціалізації, до яких належать різні соціальні інститути, державні, громадські, кооперативні організації, засоби масової інформації, бібліотеки, неформальні групи тощо, їхній вплив має постійний або тимчасовий характер і взагалі сприяє професійному станр-вленню та інтелектуальному розвитку юриста.
Зрозуміло, що процес професійної соціалізації складається з певних циклів, етапів, періодів, що залежить, як правило, від життєво-службових ситуацій. Тому ймовірна поява десоціалізації і ресоціалізації.
Але вони мають різну природу та причини їх виникнення. Можна вести мову про закономірні і випадкові (синергетичні) циклічні процеси. Але кожен такий цикл, безумовно, має певне підґрунтя і безслідно не минає у професійній діяльності юриста. Це, передусім, позначається на виконанні службових обов'язків та різних функціональних діях. Наприклад, юрист через життєві обставини відмовляється від займаної керівної посади і починає виконувати менші за обсягом, а часом й малознайомі службові обов'язки. Проте набутий раніше досвід здебільшого допомагає у виконанні нових обов'язків. Тоді десоціалізація юриста - ефективне, позитивне явище у службовому становленні. В окремих випадках десоціалізація є негативною: понижений у посаді керівник не може виконувати вимог нового керівника, який раніше був його підлеглим. Таке явище впливає на моральний стан усього юридичного колективу.
Зауважимо, що процес професіоналізації відбувається під соціальним контролем, який діє як один із регуляторів юридичної соціалізації, як стабілізатор суспільних відносин.
У правовій соціалізації, як вважається, вагомим соціальним контролем виступає природне право. Саме з природного права розпочинається розуміння норм поведінки, формування позитивного права. На вимогах природного права побудовані міжнародні конвенції про права людини, дитини та ін.
Видається можливим вважати соціальним контролем й позитивне право, яке "пройшло" відповідне визнання суспільством. Зокрема, найбільш визнаними нормами позитивного права в Україні є норми Конституції. Тому процес правової соціалізації так чи інакше відбувається під впливом (контролем) конституційних норм. Найкращі здобутки юридичної практики в Україні також позитивно впливають на правову соціалізацію юриста. Користуючись принципом аналогії, юрист має змогу звіряти свої професійні дії з цими здобутками, використовувати їх на практиці.
Отже, правова соціалізація юриста як суб'єкта культури - це складний і багатогранний процес. Він залежить від багатьох суб'єктивних та об'єктивних чинників. На соціалізацію юриста впливають усі види культур, умови його життєдіяльності, трудовий шлях, характер обраної спеціалізації, сімейний стан, атмосфера в сім "і, місце проживання, перебування в соціальних групах та ін. Культура виступає своєрідним каналом правової соціалізації. Тому філософія освіти становить світоглядно-ціннісне підґрунтя правової соціалізації юриста, розуміння ним права як національного і загальносвітового культурного феномена.
Список використаної літератури
1. Алексеев А. И., Ястребов В. Б. Профессия - прокурор: Введение в юридическую специальность.- М.: Юрист, 1998.-144с.
2. Алексеев Н. Н. Основы философии права.- СПб.: Лань, 1999.-256 с.
3. Алексеев С. С. Право: азбука - теория - философия: Опыт комплексного исследования.- М.: Статут, 1999.- 712 с.
4. Амосов М. Суспільство: оптимальність і розумність // Україна: Наука і культура.- 1996.- Вип. 29.- С. 6-34.
5. Анисимов С. Мораль и поведение.- М.: Мысль, 1985.-155 с.
6. Арнольдов А. И. Человек и мир культуры: Введение в культурологию.- М.: Изд-во МГИК, 1992.- 240 с.
7. Белый А. Символизм как миропонимание / Сост., вступ, ст. и прим. Л. А.Сугай.- М.: Республика, 1994.- 528 с.-(Мыслители XX в.).
8. Блюмкин В., ГумнщкийГ., Цырлина Т. Нравственное воспитание: Философско-этические основы.- Воронеж, 1990.- 125с.
9. Борее Ю. Б. Эстетика: Изд. 2-е.- М.: Политиздат, 1975.-399 с.
10. Бохенькт Ю. Духовна ситуація часу // Вісник Національної академії наук України .- 1997.-№ 11-12.-С. 71-76.
11. Букреев В. И,, Римская И. Н. Этика права: От истоков этики и права к мировоззрению: Учеб. пособ.- М.: Юрайт, 1998.-336 с.
12. Венгеров А. Б. Теория государства и права.- М.: Юрист, 1996- 168 с.-Ч. 2: Теория права.-Т. 1.
13. Венгеров А. Б. Теория государства и права.- М.: Юрист, 1997- 152 с.-Ч. 2: Теория права-Т. 2.
14. Вичев В. Нравственная культура руководителя / Пер. с болг.- М.: Политиздат, 1988.- 158 с.
15. Вопленко И. Н. Правовая символика // Правоведение.- 1995.-№4-5.-С. 71-73.
16. Воробьев Г. Г. Твоя информационная культура.- М., 1988.-303 с.
Loading...

 
 

Цікаве