WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Юридична деонтологія. Юридична деонтологія в онтологічному вимірі - Реферат

Юридична деонтологія. Юридична деонтологія в онтологічному вимірі - Реферат

відбувається своєрідний процес сходження від абстрактного до конкретного. Власне кажучи, в цьому полягає суть абстракції. Адже конкретне в юридичній діяльності - виявляється як потреба практики, це результати впровадження правових норм у практику. Щоб розібратися у правовій дійсності, юрист повинен знайти певну закономірність, властиву тому чи іншому явищу.
Абстрагуючись від конкретних умов, він скеровує своє мислення на теорію і філософію права. При цьому важливо поєднувати раніше набуті знання з новітніми з метою пізнання конкретних виявів правової дійсності. Це складний, але потрібний процес теоретичного розмежування головного й другорядного.
Юридичну абстракцію доцільно узгоджувати з теоретичними положеннями правової дійсності, із законністю, з можливими наслідками. Це, по суті, початок формування внутрішнього імперативу службового обов'язку юриста. Він може бути короткочасним і тривалим залежно від теоретичної підготовки юриста, рівня його професіоналізму та відведених законодавством термінів. Фактично в цьому випадку відбувається поступовий перехід до конкретного прояву дійсності.
У філософії під конкретним розуміють реально існуючий об'єкт (окрему річ чи систему речей) як цілісне утворення у внутрішній суттєвій єдності всіх його сторін, зв'язків і відношень, єдине ціле у всіх його часткових та особливих виявах. Тобто конкретне у пізнанні є відтворенням об'єктивної реальності досліджуваного об'єкта щодо цілісної системи теоретичного знання.
У праві конкретне відображає саму сутність явища. Йдеться про правове явище, у якому всі складові елементи є конкретним відображенням дійсності, фактичним матеріалом для діяльності юриста. Звичайно, спочатку він може і не виявити всіх конкретних ознак правового явища, але зробити це потрібно.
Осмислення конкретного у правовому явищі передбачає наступний етап, на якому юрист має зіставити отриману раніше абстракцію з конкретним. При цьому відбувається поєднання теорії з практикою, точніше - застосування (реалізація) правових знань у службовій діяльності. Юрист повинен уміти перейти від відокремленості, ізольованості до реально існуючих юридичних фактів, що характеризуватиме рівень його мислення. Важливо усвідомити, що абстрактне не існує само по собі, а постає своєрідним інструментом осмислення конкретного у правовій дійсності. Такий рух пізнання правового явища тісно переплітається з аналізом і синтезом.
Моделювання юридичної абстракції - не єдиний спосіб пізнання правового явища. Але він найбільш якісний і цінний. Застосування методу моделювання свідчить про високий рівень теоретичної та професійної підготовленості юриста.
Загалом юридична абстракція - необхідний процес у службовій діяльності. З одного боку, вона виступає як аналіз правового явища, з іншого - як синтез, певне узагальнення.
Уміння використовувати юридичну абстракцію, здатність розв'язувати суперечності між абстрактним і конкретним активізує розвиток професійного мислення юриста.
Наголосимо, що суперечності виникають тоді, коли не враховуються всі особливості правового явища. Тобто конкретне може суперечити абстрактному, оскільки залишається поза увагою повне й конкретне. Це пояснюється тим, що конкретне у праві постійно доповнюється новими особливостями, які пов'язані з розвитком суспільства.
Розв'язання можливих суперечностей залежить від рівня мислення юриста. Саме воно забезпечує здатність охопити конкретне з усіма його наявними й вірогідними рисами, ознаками, подробицями. Це єдино правильний шлях сходження від сутності службового обов'язку до конкретного його вияву.
У процесі пізнання формується здатність юриста осмислювати найелементарніші вияви сутності службового обов'язку. Насамперед це стосується зовнішнього імперативу, тобто тих вимог, які ставляться до юриста: знання правових норм, готовність їх реалізувати, недопущення порушення правового почуття тощо. З урахуванням цих характерних ознак діяльності юриста належним чином формуватиметься й внутрішній імператив службового обов'язку. Важливо, щоб юрист зіставляв ці два імперативи, встановлював повне їх співвідношення.
Безумовно, у процесі юридичного мислення правник стикається з новими поняттями та юридичними категоріями службового обов'язку. Кожне з них сприяє глибокому розумінню сутності службового обов'язку, доповнює і уточнює його. Відтак і сам процес пізнання постає передусім як цілісна система.
Творче мислення юриста завжди оригінальне, неповторне, нестандартне. Немає навіть двох юристів, які мислили б однаково. Кожен юрист має свою думку стосовно службового обов'язку, він по-своєму сприймає не тільки зовнішній, а й внутрішній імператив службового обов'язку. Крім цього, творче сприйняття внутрішнього імперативу - ф інтелектуальна власність юриста.
Отже, методологічна функція юридичної деонтології спрямована на глибоке проникнення у сутність службового обов'язку, вироблення власного варіанта внутрішнього імперативу на основі аналізу, синтезу, сходження від, конкретного до абстрактного.
Онтологічний вимір юридичної деонтології ми пов'язуємо з культурологічним досвідом юриста. Розглянемо ту частину проблеми, яка стосується загальних закономірностей культури, її змісту й суп як соціально-історичного явища, зокрема значення для становлення такого видусубкультури, як юридична.
Під юридичною субкультурою треба розуміти систему правових цінностей, їх норм та еталонів правомірної поведінки. Розвиток юридичної субкультури ґрунтується на загальній культурі й моралі, з урахуванням специфічних особливостей правничої професії.
Предмет юридичної деонтології умовно можна представити у такій залежності: філософія - право - почуттєва норма - професійна дія. З неї випливає, що норми природного права пронизують почуття юриста, на основі чого формуються комплексні почуттєві норми, які разом з позитивним правом проявляються у професійних діях.
Список використаної літератури:
1. Иванов В, Н. Профессия - юрист: Справочник для абитуриентов и студентов учебных заведений юридического профиля.-М.: Ось-89, 1998.-208 с.
2. ИзардК.Э. Эмоции человека-М., I960- 143 с.
3. История философии и культуры / В.С.Горский, Ю. В. Кушаков, В. Ферстер и др. Ред. кол.: А. Т. Гордиенко (отв. ред.), В. С. Горский, Ю. В. Кушаков, В. В. Лях, Е. Н. Сыр-цова-К.: Наук, думка, 1991-288 с.
4. Канигін Ю. М. Шлях аріїв: Україна в духовній історії людства: Роман-есе.-К., 1997.- 170 с.
5. Керимов Д. А. Методологические функции философии права // Государство и право.- 1995.- № 9.- С. 15-22.
6. Керимов Д. А. Философские проблемы права.- М.: Мысль, 1972.-472 с.
7. Клименко Н. И. Криминалистические знания в структуре профессиональной подготовки следователя- К., 1990.-130 с.
8. Коваль Н. В. Введение в юридическую специальность (деонтологический аспект): Курс лекций.- Донецк: Центр подготовки абитуриентов, 1998.-192 с.
9. Козюбра М. I., Бурлай I. В., Бобровник С. В. Теорія держави і права: деякі актуальні завдання // Правова держава: Респ. міжвід. зб. наук, праць.- К.: Наук, думка, 1992.-Вип. 1.-С. 12-19.
10. Корявко Г. Е. Философия как форма общественного сознания: Очерки теории и истории / Под ред. В. Т. Са-лосина.- Саратов: Изд-во Саратов, ун-та, 1990.- 140 с.
11. Костенко О. М. Культура і закон // Правова держава: Щорічник наукових праць.-К., 1998.-Вил. 9.-С. 130-136.
12. Костицький М. В. Українська політико-правова доктрина як основа формування судових і правоохоронних органів // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ.- 1996.- № 1.- С. 21-27.
13. Котюк В. О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. факультетів вузів.- К., 1996.- 210 с.
14. Коул М. Культурно-историческая психология: наука будущего.-М.: Когито-Центр, 1997.-432 с.
Loading...

 
 

Цікаве