WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Юридична деонтологія. Функції юридичної деонтології - Реферат

Юридична деонтологія. Функції юридичної деонтології - Реферат


Реферат на тему:
Юридична деонтологія. Функції юридичної деонтології
Природні, моральні та правові норми у взаємодії становлять сутність юридичної деонтології. Вони виконують певні функції. Саме у зв'язку з реальним нормативним змістом юридичної деонтології виникають своєрідні функції цієї науки, її цінність та актуальність зумовлюють численні функції, які можна згрупувати у три підсистеми.
1. Функції, які стосуються особи правника:
- формування у юриста усвідомлення внутрішнього імперативу службового обов'язку;
- конкретизація правосвідомості та правомірності дій у юристів;
- підвищення рівня правового почуття у суб'єктів права;
- виховання у юристів поваги до права;
- вироблення у правників внутрішнього переконання на основі юридичної саморегуляції, юридичної оцінки й юридичної репутації та самоутвердження;
- встановлення юристом об'єктивної правової дійсності;
- сприяння вибору юристом справедливого рішення;
- виховання у правників духовної, моральної і юридичної відповідальності;
- обґрунтування індивідуального регулювання професійних дій юристів та усвідомлення їх наслідків;
- дотримання безпеки життєдіяльності.
2. Функції, які відображають процес формування національного права в Україні:
- утвердження національного духу українського права;
- забезпечення панування права;
- створення необхідних передумов функціонування української національної правової теорії.
3. Функції, які сприяють регулюванню суспільних відносин у державі:
-уміння визначити цінність права і цінність держави;
- сприяння формуванню цивілізованого правопорядку в Україні;
- сприяння виробленню індивідуальних (власних) норм професійної поведінки юриста (деонтологічних норм).
Розкриємо зміст деяких функцій юридичної деонтології. Важливу роль відіграє насамперед функція підвищення рівня правового почуття у юристів. Загалом почуття - це особливий вид емоційних переживань, які мають чітко виражений предметний характер та належну стійкість. Тобто право, закон сприймаються юристом на емоційній основі і почуття - це наслідок комплексного емоційного сприйняття явища. Іншого шляху до свідомості (і правосвідомості) для юриста не існує. Тому тут доречно вести мову про культуру почуттів, емоційну культуру. Правові почуття юриста виявляються у здатності усвідомлювати явище, співпереживати наслідки, розуміти людей. Почуття пов'язане з уявленням про певний об'єкт. Зміст цього уявлення і визначає правове почуття юриста, яке треба розглядати у двох аспектах: емоційно-правовому і власного обов'язку (що виражає внутрішній імператив службового обов'язку). Емоційно-правовий аспект дотичний до емоцій, ідей, знання права, почуття провини, співпереживання, розкаяння. Другий аспект охоплює почуття індивідуальної професійної відповідальності та прагнення до встановлення Істини й справедливості.
Обидва аспекти спрямовані на вироблення вміння проникнути у внутрішній світ людини, на пошук найефективніших методів юридичної діяльності у кожному конкретному випадку. Тобто правове почуття забезпечує таку атмосферу, в якій юрист міг би встановити істину, оскільки право діє тільки через свідомість юриста, його ставлення до дійсності. Це забезпечує правові почуття службової особи. Без них неможливо вести боротьбу за справедливість, тому що юристові властиві психологічне ставлення, певна налаштованість на правові явища.
Фактично юрист діє не стільки в межах закону чи його припису, скільки в рамках сприйняття закону через почуття. Звичайно, почуття - суто індивідуальний фактор. Воно націлює поведінку юриста на ту частину припису закону, яка сприймає певну зацікавленість, потребу тощо. Вона і виконується, а все інше у законі може залишитися поза увагою юриста. Тому ніколи юрист не виконує закон повністю. В цьому полягає індивідуальність правових дій (і відповідальність за них). Для тієї частини приписів, яка не виконується, характерний дух права, що впливає на поведінку юриста, орієнтує його на правомірність.
Складовими елементами правового почуття юриста є почуття законності, власного обов'язку, милосердя та ін. Існують і специфічні принципи правового почуття юриста. Це передусім індивідуальність, зацікавленість, емоційність, відповідальність, стійкість, дух права тощо.
Правове почуття юриста пов'язане з іншими правовими категоріями. Зокрема, це стосується правосвідомості, яка містить сукупність поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій та приписів права. Зрозуміло, що правові почуття є складовим елементом правосвідомості юриста, як і будь-якої іншої особи, підсвідомим виявом правової психології.
На формування правового почуття юриста впливають: ерудиція, рівень соціалізації, вольові якості, творче мислення, твердість духу, комунікабельність, розсудливість, наполегливість, уміння керуватися здоровим глуздом тощо. Основний критерій правового почуття - прийняття юристом правильних рішень у конкретній ситуації. Правове почуття юриста проходить довгий шлях синтезу у процесі професійної діяльності.
Вагомим здобутком юридичної деонтології є формування національного духу українського права.
Вперше проблема духу права була розглянута давньоримськими юристами, згодом - визначним французьким політичним мислителем Ш. Монтеск'є у його основоположній праці "Про дух законів". Німецький філософ Г. Гегель у працях "Феноменологія духу", "Наука логіки", "Енциклопедія філософських наук", "Філософія права" ґрунтовно розкрив поняття суб'єктивного духу (проблема волі), дійсного духу (питання договору, злочину і покарання законом), об'єктивного духу (право, мораль), абсолютного духу, філософії духу, духу логіки, волі духу та ін. Філософ довів, що в законах відображається національний характер певного народу, ступінь його історичного розвитку тощо.
Дух людини - це насамперед її світогляд, ідеї, віра, сподівання, думки, творіння і взагалі її власна внутрішня атмосфера. Він вічний і належить лише одній конкретній людині. Дух - це також внутрішній вияв морального та інтелектуального розвитку людини. Він сильніший від самої людини і виявляє себе не одразу, а через тривалий час. Створені людиною матеріальні речі повністю їй не належать, а дух - це її власність. Кожна людина має право на власний дух. Відсутність духу у людини характеризує її негативно.
Для юридичної деонтології важливо з'ясувати поняття духу права, який виявляється в природі, Всесвіті, законах та різних нормативних документах. Адже закони творять юристи - члени суспільства, а право є відображенням природи, величі духу народу. Звідси можна зробити висновок, що дух законів - це їхній внутрішній вияв, структура та певна сила регулювання суспільних відносин. Тобто дух права відображає зміст природного права і законів, а правові почуття юриста спрямовані передусім на сприйняття духу законів і права в цілому. Тому є потреба розмежувати поняття духу права і
Loading...

 
 

Цікаве