WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Юридична деонтологія. Правова культура юриста - Реферат

Юридична деонтологія. Правова культура юриста - Реферат

соціально-правова реабілітація, тобто відновлення попереднього правового стану або здійснення перевиховання. У суспільствах з низьким рівнем цивілізованості побутує хибна думка, що місця позбавлення волі - це головний засіб перевиховання правопорушників. Проте соціально-правова реабілітація полягає не тільки в позбавленні волі, а й у тому, щоб через правову культуру суспільства впливати на свідомість осіб, схильних до правопорушень. Головну роль у цьому процесі покликані зіграти працівники судових та правоохоронних органів. Роз'яснюючи суть природного права, спираючись на нього, юрист може допомогти правопорушникові виправитися. Безперечно, це стає можливим за умови, коли правоохоронець володіє високою правовою культурою.
Професіоналізм правника буде успішним за умови злагодженої діяльності юридичних установ. Тому принцип правового менеджменту можна розглядати як такий, що має локальний характер. У нього виражені два аспекти науковий та синергетичний, проте не останню роль відіграє економічний аспект правової культури (матеріально-побутові умови, належне фінансове забезпечення тощо).
На порозі XXI ст. юристу важливо спрямувати правову культуру на розв'язання глобальних суспільних проблем - побудови правової держави України, утвердження верховенства права.
Правова культура має такі риси, які вирізняють:
- підвищення якості права та його сутності;
- удосконалення пошуку істини в позитивному праві;
- соціальна активна професійна поведінка юриста;
- забезпечення дії свободи волевиявлення;
- сприяння об'єктивному розв'язанню юридичних конфліктів;
- запобігання діям правового свавілля;
- збереження і примноження культурної цінності права;
- недопущення правових аномалій;
- сприяння набуттю державоюправокультурних ознак;
- всебічний розвиток фольклорного права;
- виховання законослухняності у громадян.
Зокрема, така риса правової культури юриста, як підвищення якості пізнання юристом сутності права, має першочергове значення. Методами пізнання сутності права, як відомо, є індукція, дедукція, юридична абстракція. Високий рівень правової культури, майстерність юриста дають змогу виявити системність у позитивному праві, виділити його структурні елементи, зіставивши їх з нормами природного права, врегулювати можливу невідповідність між ними із власними правовими почуттями. Підвищення якості права сприяє глибшому усвідомленню призначення права, пізнанню його сутності.
Удосконалення пошуків істини у позитивному праві - суперечливий і відповідальний процес. Це, по суті, завдання філософії права, як методологічної основи дослідження професійної культури юриста. Йдеться про те, що у позитивному праві знайти істину можна, звернувшись до філософсько-гуманістичних підвалин національного розвитку. Приймаючи правове рішення, юрист може припуститися великої помилки, якщо керуватиметься лише буквою закону, нехтуючи національним духом права. У цьому випадку він може не побачити об'єктивної істини у праві, вдаватиметься до такого правового інструментарію, який не схвалюється суспільством. Тому становлення професіоналізму юриста - це процес постійного формування філософсько-методологічних основ права.
Виховання соціальна активного кваліфікованого правника органічно пов'язане з формами діяльності (реалізації права). А. Венгеров виділяє чотири форми діяльності: дотримання, виконання, використання, застосування [50, с. 50]. Правова культура включає всі ці форми, причому у кожній з них своя специфіка, свій підхід. Проте для правової культури важливою є не лише правомірна професійна поведінка, тут потрібна ще й соціальна активність юриста. Адже пасивна правомірність аж ніяк не визначає культури професійних дій. Правоохоронець у ролі пасивного виконавця чи спостерігача часто завдає шкоди суспільству, а іноді навіть стає на шлях правопорушення.
Правова культура юриста забезпечує дію його свободної волі, яка дана йому від природи. Воля до свободи, на думку Л. Петрової, є абсолютною й фундаментальною основою людських прав, порушення яких стає руйнацією справедливості як природного феномену [115, с. 39]. Зрозуміло, що воля як психічна категорія має межу свого вияву чи розвитку, тобто вольовий характер юриста може не мати прикладної дії. Оскільки воля може бути скерована не тільки на добро, а й на зло, то її потрібно регулювати. Якщо правник володіє високим рівнем правової культури, то це гарантує його волі свободу, оскільки сама культура вже контролює його дії. Тоді дія свободи волевиявлення юриста спрямована на творчість у професійній діяльності, нестандартне розв'язання правових проблем, що має велике суспільне значення.
Правова культура юриста сприяє об'єктивному розв'язанню юридичних конфліктів, які доволі часто трапляються у професійній діяльності. Під юридичним конфліктом В. Кудрявцев розуміє суперечливість права, певне протиборство суб'єктів права у зв'язку із застосуванням, порушенням чи тлумаченням правових норм [85, с. 10]. Йдеться про піднесення рівня культури правового спілкування між різними суб'єктами права. Наразі важливим є не змагання "інтелектів", а насамперед об'єктивність реалізації права. Важливо дійти консенсусу з метою утвердження справедливості.
Як протидія правовому свавіллю виступає висока правова культура юриста, а також законодавця. Юрист, трансформуючи досконалі правотворчі дії законодавця, покликаний засобами правової культури стабілізувати правову ситуацію. Під правовим свавіллям розуміється передусім прийняття законів, які суперечать один одному, або скасування нормативно-правових актів, а потім їх "реабілітація" тощо. Така послідовність негативно позначається на стані правової культури як юристів, так і загалом держави.
Правова культура юриста, безумовно, спрямована на збереження і примноження культурної цінності права. Адже творча діяльність, духовно-інтелектуальні здібності юриста сприяють розвитку існуючої правової системи. Зрозуміло, тут не обійтись без здобутків інших видів культур, діалогу між ними. Потрібні юридична творчість, широкий діапазон знань, універсальна спільна творчість, оскільки перебування тільки на позиціях юридичного позитивізму означає деформацію правової культури. Культурна цінність права полягає передусім у постійному "окультуренні права", насиченні його новим культурним змістом, культурними тенденціями.
Отже, принцип діалогу культур віддзеркалює правову
Loading...

 
 

Цікаве