WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Юридична деонтологія. Обов'язок юриста в організації самозахисту населення від злочинних посягань (пошукова робота) - Реферат

Юридична деонтологія. Обов'язок юриста в організації самозахисту населення від злочинних посягань (пошукова робота) - Реферат

Інформаційна безпека громадян полягає у тому, що держава має подбати про забезпечення нормальної життєдіяльності членів суспільства. Це стосується запобігання й захисту від усіляких домислів, наклепів, ворожої політики щодо суверенітету України, поширення дезінформації та фальшивих відомостей про історію українського народу тощо. Особливо негативний вплив мають зарубіжні кінофільми, відеозаписи про аморальний спосіб життя, що негативно впливає на молодь, відволікає її від участі в державотворчому процесі. З позицій національної безпеки громадян завдання юристів полягає в тому, щоб застерегти населення від злочинних посягань, ознайомити з методами та формами самозахисту.
Стосовно інформаційної безпеки юристів, то вона полягає в попередженні будь-якої форми фізичної, матеріальної чи моральної шкоди щодо працівників правоохоронних органів. У цьому приховано зміст соціальної захищеності юристів, яка нині належним чином не налагоджена. Юристи постійно працюють зі злочинцями, застосовують суворі заходи покарання, що спричинює незадоволення протилежної сторони. Але у побуті, особистому житті юристи і члени їхніх сімей на кожному кроці змушені вступати з ними у різні суспільні стосунки. І що характерно, злочинці можуть легко отримати будь-якуінформацію про життя юриста, яку й використовують проти нього і членів його сім'ї. Така нецивілізована інформаційна безпечність часто закінчується трагічно.
Таким чином, йдеться про права та свободи людини та їхній надійний захист з боку правоохоронних органів.
Доцільно зробити деякі уточнення щодо співвідношення понять "права людини" і "свободи людини". Проблема ця й досі є об'єктом дослідження багатьох вчених, її навряд чи можна вважати до кінця вирішеною.
Права особи пов'язані насамперед з їх конкретною реалізацією тими чи іншими особами або державними органами. Йдеться, безумовно, про активні цілеспрямовані дії. Бездіяльність, навпаки, розцінюється як ненадання можливості реалізувати свої права, а це вимагає самозахисту і захисту з боку юриста.
Інша справа, коли йдеться про поняття "свобода людини". Гадаємо, що вона передбачає, так би мовити, протилежне - невтручання інших у їх самореалізацію. У цьому випадку заборонена сама дія, адже треба дати людині змогу здійснити свої законні вольові зусилля, які також підпадають під самозахист. Власне, кожна відповідна ситуація може свідчити про порушення або прав, або свобод, або одночасно обох (залежно від втручання чи невтручання сторонніх осіб чи держави).
Вираженню самозахисту прав і свобод людини має слугувати такий соціальний механізм, який давав би певну гарантію їх реалізації зі сторони держави. Такою гарантією є внутрішні закони держави й діяльність юридичних органів. Ці функції покладені, передусім, на юриста як на державного службовця з властивими йому високою моральністю (фактичною і практичною), глибоким усвідомленням свого професійного обов'язку.
Права, якими володіє людина, мають здебільшого альтернативний характер. У своїх діях людина може схилятися до добра чи зла, а шлях до досягнення мети може супроводжуватися тими чи іншими перешкодами, які у підсумку негативно впливатимуть на життя, здоров'я тощо. У такому випадку перед людиною постає дилема: чи долати перешкоди, чи пустити все на самоплив? Якщо обрано вольовий шлях учинення добра, то цьому крім моральних норм сприяє ще й позитивне право держави. Так, Конституція України гарантує кожному право захищати своє життя і здоров'я від протиправних посягань (ст. 27), вимагати поваги до своєї гідності (ст. 28). Зауважимо, що це стосується і тієї людини, яка живе за законами зла. Треба звернути увагу на духовно-моральне право цієї людини вимагати непорушення її прав, недопущення впливу зла на зло.
Відповідний самозахист має відображати духовно-моральні аспекти життя. Згідно з християнською мораллю, не тільки на добро, а й на зло потрібно відповідати добром.
Відомо, що чинним законодавством не заборонений фізичний спосіб самозахисту чи звертання у судово-правоохоронні органи. Тому треба сприяти вихованню такого внутрішнього стану самозахисника, щоб вибір його вимушених дій був продиктований саме його добрими думками чи зверненням до державного правосуддя. Такий самозахист прав і свобод громадян не вимагає духовно-моральних санкцій.
Юридична діяльність у державі має бути спрямована на те, щоб довести громадянам, що найбільшим злом для потерпілих від порушення їхніх прав і свобод є їхня ж легковажність щодо власної безпеки, честі, гідності.
Організація самозахисту прав та свобод людиною пов'язана з умінням юристів виховувати психологічну готовність до надзвичайної ситуації, враховувати психологічні фактори поведінки людини.
Отже, самозахист прав і свобод - це вміння громадянина використовувати норми природного і позитивного права, морально-юридичної практики щодо недопущення правопорушень іншими особами і повернення (відновлення) законних благ, необхідних для їх життєдіяльності.
Оволодіння нормами природного права громадянином повинно здійснюватися без втручання юриста (виняток становить особиста консультація юриста). Це дає змогу самостійно обрати (і визначити) власне ставлення до вчинення проти особи правопорушення. В іншому випадку матимемо порушення свобод громадянина. Що стосується використання морально-юридичної практики, то без професійної допомоги юриста громадянам обійтися важко.
У розпорядженні юриста є необхідна інформація про порушення прав і свобод громадян. Він знає шляхи розв'язання багатьох проблем, володіє певними формами та методами профілактики. Порушені права і свободи громадян завдяки професійним діям юриста можуть бути відновлені, оскільки одна з форм самозахисту полягає у звертанні до юридичних установ.
Зазначимо, що самозахист прав і свобод є по суті інтелектуальною боротьбою за існування людини, що вимагає духовних, моральних та правових знань. Своєрідним гарантом боротьби за життя особи є професійна юридична діяльність, яка ґрунтується на гуманістичних принципах.
Незаперечним є той факт, що особи, які посягають на права і свободи інших людей, вчинюють правопорушення. Тому важливо встановити суспільні та біологічні джерела такої агресивної поведінки людей, визначити філософську та соціологічну концепцію природи покарання за злочин.
Філософія покарання - це одна із важливих проблем людства. Адже карає людину теж людина, виявляючи суб'єктивізм, дію свідомості та почуття. Тому про справедливість в абсолютному розумінні не може вестися мова. А відносна справедливість межує з порушенням норм позитивного або духовного й морального права. Все це стосується безпеки життєдіяльності та вимагає певної пропедевтики.
Якщо розглядати у цьому контексті життєдіяльність українського
Loading...

 
 

Цікаве