WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Юридична деонтологія. Норми юридичної деонтології, правничої етики та професійної культури (пошукова робота) - Реферат

Юридична деонтологія. Норми юридичної деонтології, правничої етики та професійної культури (пошукова робота) - Реферат


Пошукова робота
Юридична деонтологія. Норми юридичної деонтології, правничої етики та професійної культури
Професійна культура юриста ґрунтується на морально-етичних та правових нормах. З цього приводу Т. Москалькова, виходячи з теорії права, розглядає співвідношення між нормами права і нормами моралі з позицій єдності, відмінності, взаємодії, протидії [101, с. 14]. Звичайно, ці позиції актуальні у тому випадку, коли за основу норм права беруться норми природного права. Між нормами природного права і нормами моралі суттєвих відмінностей немає. Тут похибка виражає суб'єктивне розуміння природних норм і вироблення на цій основі власної норми, яка поступово сприймається суспільством. Як зазначають В. Букрєєв та І. Римська, є різниця між чинними природними законами людського суспільства і законами штучними - юридичними та моральними, що мають конвенційний характер, хоча і неоднаковий у праві і моралі [48, с. 145].
У співвідношенні з позитивним правом відображається неконтрольована творчість законодавця. Найнеобхіднішим є використання саме морально-етичних норм. Вони підносять рівень професійної культури юриста, створюючи тим самим нормативну етику, предметом якої є закономірності нормативної регуляції поведінки, проблеми кодифікації й систематизації норм та правил моралі і яка вивчає зміст понять добра і зла, обов'язку, совісті, відповідальності, честі й гідності тощо, визначає межу вчинків, мотиви поведінки людей [147, с. 352]. Ужитковою галуззю нормативної етики є нормативна правнича етика, яка досліджує закономірні дії правової моралі.
Г. Дубова визначає професійну етику як галузь етичної науки( що вивчає систему моральних норм і принципів, які діють у специфічних умовах взаємовідносин людей у сфері певної професії; як специфічну дію загальноетичних і особливих норм професійної моралі, що мають аналітично-рекомендаційний характер, виникають і функціонують у певній професійній групі [117, с. 16-17]. Дія моральних норм у юридичній галузі - це один із предметів дослідження правничої етики. Безумовно, морально-етичні норми мають рекомендаційний зміст, але уміле їх використання формує рівень професійної культури юриста.
Найбільшу цінність мають морально-етичні норми у юридичному процесі. Солідаризуючись з Т. Москальковою, вважаємо, що юридично-процесуальні норми створює держава у вигляді правил поведінки учасників процесу, згідно з якими встановлюються їхні права, обов'язки, відповідальність, а також умови виникнення та реалізації правовідносин при провадженні юридичних справ [101, с. 6]. А правнича етика трансформує морально-етичні норми стосовно внутрішнього світогляду юриста. Йдеться про сприймання, рівень усвідомлення, творче використання державних морально-етичних норм правового характеру у юридичній діяльності. Якісне втілення таких у практику визначає їхню цінність.
Проблему обґрунтування моральних норм і цінностей досліджує В. Малахов. Він зазначає, що здавна одним із центральних суто теоретичних завдань етики було обґрунтування певної усталеної системи моральних норм і цінностей, пошук раціональних підстав, які б доводили їхню перевагу, вмотивованість і надійність. Протягом століть подібне обґрунтування вибудувалося, втім, усередині власне релігійних уявлень про людину та її обов'язки. Сучасна етика висуває аксіологічні, онтологічні та трансцедентальні обґрунтування моралі. Зокрема, в країнах, що постали на теренах колишнього Радянського Союзу, до суперечок навколо методологічних проблем сучасної філософії й людинознавства додається гостра криза основних життєвих орієнтацій, пов'язана із затяжним і болісним процесом зламу традиційних форм існування за відсутності ясної перспективи попереду. Люди нерідко впадають у відчай, даючи вихід лихим пристрастям, або байдужіють. На противагу такій дезорієнтованості й зневірі постає гостра потреба в оновленій надійній системі моральних та духовних орієнтирів, що відповідала б запитам часу й повноті нинішнього досвіду. Зробити свій внесок у задоволення цієї потреби сучасна етика може лише на основі теоретичного осягнення моралі як такої, її глибинних підвалин [96, с. 30].
Сучасний період державотворення в Україні характеризується моральним діалогом між існуючими моральними нормами і національним правом, що формується. Але, як зазначають В. Букреєв та І. Римська, вчорашні норми, народжені на іншому ґрунті, в нових умовах виявилися неспроможними [48, с. 143]. Також вони не можуть регулювати суспільні відносини, впливати на створення правових норм. У цьому випадку поява суверенної держави України - це юридичний факт. М. Алексеев вказує, що деякі факти набувають нормативного значення або відміняють норми, тим самим відповідаючи на історико-психологічне запитання про те, в силу чого змінюється зміст даних норм; описують психологічні переживання і мотиви поведінки [39, с. 142]. Тобто сьогоднішній зв'язок демократії з правом демонструє фактичність моральної норми щодо здатності можливої ідеальної дії здійснити морально-нормативний підхід до аналізу юридичної діяльності. Якщо, за словами В. Букрєєва та І. Римської, держава - це закон моральний і юридичний, а суддя держави - історія, можлива норма її оцінки [48, с. 159], то дії юриста повинні ґрунтуватися на нормах загальнолюдської закономірності, не допускаючи запрограмованості раціональних дій. Справа в тому, що, як зазначає М. Алексеев, саме теорія нормативних фактів дає змогу значно розширити вчення про види позитивного права у порівнянні із загальноприйнятими поглядами [39, с. 150].
З'явилась можливість реалізувати природне право, природні закономірності, які гарантують міцні моральні норми. Утворені таким чином моральні норми одержать оцінку значно пізніше, але вони позитивно впливають на цивілізованість українського суспільства і, зокрема, юриста вже нині. Юрист має змогу творчо використовувати духовно-моральні державні стандарти, пристосовуватися до будь-якого правового явища >чи-суспільного середовища. Головне - це вивірена духовно-моральна політика держави, яка визначає основні напрями формування норм, надає суспільним фактам цивілізованої нормативності, спонукає юриста до нормативної самоорганізації.
Дійсно, правнича етика виробляє основу для моральної нормотворчості юриста, його нормативного мислення у сфері моралі, стандартизує її, знімаючи з людини тягар індивідуального вибору, а значить, і відповідальність за цей вибір [48, с. 143]. Навіть у позитивному праві це недопустимо, оскільки юрист чинитиме шаблонно, однотипно, без внутрішнього на те переконання. З цього приводу П. Новгородцев зауважує, що людині властиво бачити у праві настанову, яка залежить від особистої волі та думки, складової частини моральної субстанції. Звідси її прагнення вплинути на право у розумінні наближення до моральних ідеалів [105, с. 14]. Тобто юрист не підвладний правовим нормам, у нього повинна бути альтернатива, власне бачення суті справи. Звичайно, це ризиковане і відповідально. Проте індивідуальний вибір у межах, які встановлюютьпозитивні норми, завжди більше цінується суспільством. За словами В. Махалова, свобода ставить найвищі вимоги до людського сумління і відповідальності [96, с. 31]. Саме у свободі вибору правових норм, у "тягарі індивідуального вибору" полягає, якщо доцільно, соціальна
Loading...

 
 

Цікаве