WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Юридична деонтологія. Поняття юридичної деонтології - Реферат

Юридична деонтологія. Поняття юридичної деонтології - Реферат

Бенедик визначили юридичну деонтологію як галузь юридичної науки, що узагальнює систему знань про мудрість спілкування й мистецтво прийняття правильного рішення у юридичній практиці, тобто як науку про пошук атмосфери необхідного, істинного результату у спілкуванні юриста як з колегами, так і з тими, кому він надає професійні послуги і кого повинен обслуговувати правовими засобами у процесі реалізації свого правового статуту [58, с. 8].
О. Скакун і І. Овчаренко зазначають, що юридична деонтологія - галузь юридичної науки і навчальна дисципліна, яка є узагальненою системою знань про кодекс професійної поведінки юриста. Цю дефініцію автори розглядають у вузькому значенні як науку про застосування загальних норм моралі у специфічних умовах діяльності юристів-професіоналів та у широкому значенні - як науку, що аналізує поряд з моральними психологічні, політичні, професійні, етичні, естетичні вимоги, які регламентують ставлення спеціаліста до об'єктивної праці, а також до своїх колег і забезпечують загалом режим найбільш оптимальної і гарантованої поведінки осіб у стані їх взаємозалежності [127, с. 6-7].
С. Гусарєв, О. Карпов вважають, що під юридичною деонтологією треба розуміти систему загальних знань про юридичну науку та юридичну практику, вимоги до професійних і особистих якостей юриста та формування цих якостей [60, с. 9].
Аналіз наведених дефініцій юридичної деонтології дає змогу згрупувати основні позиції у чотири групи:
1) знання про кодекс професійної поведінки, професійний етикет, застосування норм моралі, моральні вимоги (нормативи), співпрацю з колегами, взаємостосунки з громадянами, мудрість спілкування;
2) відомості (система знань) про правознавство;
3) відомості про юридичну практику, основні юридичні спеціальності;
4) знання про ставлення до професійної діяльності, мистецтво приймати правильні рішення.
Проблеми першої групи стосуються правничої етики юриста (вона розвинена непогано, особливо міліцейська, прокурорська, суддівська, слідчата ін.); другої - теорії права; третьої - судових та правоохоронних органів. Майбутні юристи у вищих навчальних закладах ґрунтовно вивчають такі дисципліни, як основи управління, тактика професійної діяльності, юридична психологія, безпека життєдіяльності, основи діловодства, ділове українське мовлення та ін. Вважаємо, що не варто юридичну деонтологію завантажувати тими питаннями, які є предметами цих дисциплін. Проте проблеми четвертої групи більше стосуються юридичної деонтології, їх вивчення потрібно навіть розширити.
Ми розглядаємо юридичну деонтологію, по-перше, як вступ до спеціальності, мета якого - навчити студента вважати совість, справедливість головними критеріями його професійної діяльності, виробити внутрішнє почуття, переконання до прийняття справедливого обгрунтованого юридичного рішення; по-друге - як вступ до філософії права. Студенти повинні вже з першого курсу налаштовуватися на сприймання навчальних дисциплін у контексті філософії права, що сприятиме ґрунтовному засвоєнню матеріалу з різних галузей права.
До речі, юридична деонтологія досліджує ще й такі проблеми як:
- пізнання сутності внутрішнього імперативу службового обов'язку у правових ситуаціях;
- пошук та встановлення правової істини самим юристом (а не іншими особами, установами);
- використання у службовій діяльності, поряд з позитивним правом, норми природного права для об'єктивної оцінки правової ситуації.
Ці проблеми треба досліджувати з позиції філософії, культурології, соціології права, юридичної психології, правової естетики, теорії держави і права та інших наук. Тут виявляється зв'язок юридичної деонтології з іншими суспільними науками.
Отже, юридична деонтологія - це філософсько-правова наука про пізнання юристом сутності внутрішнього імперативу службового обов'язку, який створює передумови для формування особистісних норм його професійної поведінки і мотиви їхнього вибору з метою формування внутрішнього переконання, встановлення об'єктивної істини та прийняття справедливого правового рішення.
Список використаної літератури:
1. Иванов В, Н. Профессия - юрист: Справочник для абитуриентов и студентов учебных заведений юридического профиля.-М.: Ось-89, 1998.-208 с.
2. ИзардК.Э. Эмоции человека-М., I960- 143 с.
3. История философии и культуры / В.С.Горский, Ю. В. Кушаков, В. Ферстер и др. Ред. кол.: А. Т. Гордиенко (отв. ред.), В. С. Горский, Ю. В. Кушаков, В. В. Лях, Е. Н. Сыр-цова-К.: Наук, думка, 1991-288 с.
4. Канигін Ю. М. Шлях аріїв: Україна в духовній історії людства: Роман-есе.-К., 1997.- 170 с.
5. Керимов Д. А. Методологические функции философии права // Государство и право.- 1995.- № 9.- С. 15-22.
6. Керимов Д. А. Философские проблемы права.- М.: Мысль, 1972.-472 с.
7. Клименко Н. И. Криминалистические знания в структуре профессиональной подготовки следователя- К., 1990.-130 с.
8. Коваль Н. В. Введение в юридическую специальность (деонтологический аспект): Курс лекций.- Донецк: Центр подготовки абитуриентов, 1998.-192 с.
9. Козюбра М. I., Бурлай I. В., Бобровник С. В. Теорія держави і права: деякі актуальні завдання // Правова держава: Респ. міжвід. зб. наук, праць.- К.: Наук, думка, 1992.-Вип. 1.-С. 12-19.
10. Корявко Г. Е. Философия как форма общественного сознания: Очерки теории и истории / Под ред. В. Т. Са-лосина.- Саратов: Изд-во Саратов, ун-та, 1990.- 140 с.
11. Костенко О. М. Культура і закон // Правова держава: Щорічник наукових праць.-К., 1998.-Вил. 9.-С. 130-136.
12. Костицький М. В. Українська політико-правова доктрина як основа формування судових і правоохоронних органів // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ.- 1996.- № 1.- С. 21-27.
13. Котюк В. О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. факультетів вузів.- К., 1996.- 210 с.
14. Коул М. Культурно-историческая психология: наука будущего.-М.: Когито-Центр, 1997.-432 с.
Loading...

 
 

Цікаве