WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Юридична деонтологія. Поняття юридичної деонтології - Реферат

Юридична деонтологія. Поняття юридичної деонтології - Реферат

службового обов'язку - це той самий службовий "долг", хоча вислів цей досить умовний і не зовсім вдалий (подібно до морального імперативу Канта). Як зазначають дослідники, "долг" - це соціальний категоричний імператив. Принцип "долг" заради "долга" у ролі категоричного імперативу найбільш чітко сформульований І. Кантом. Норми повинності покликані в І. Канта примирити людину з чужим, ворожим ш світом. Поняття "долга" стало в І. Канта, як справедливо зазначають В. Букрєєв та І. Римська, головною категорією моралі: саме почуття "долга" визначає моральну поведінку людини [48, с. 20].
Зміст внутрішнього імперативу службового обов'язку полягає у тому, що він є свідомим, вмотивованим чинником реальної поведінки юриста, його певною позицією та добровільно прийнятим рішенням. Тобто цей імператив Є внутрішнім, особисто виробленим для юриста законом. Як зазначав В. Сокуренко, формування внутрішнього імперативу неможливе поза логікою норм права і моралі, їх принципів і конкретних приписів, бо неможливабудь-яка людська діяльність поза нормуванням, поза метою [133, с. 22]. Цей "закон" діє залежно від ситуації. Під впливом добровільно покладеного на себе імперативу юрист сам себе примушує діяти, виявляти особисті якості (зокрема, людяність), а також демонструвати свободу розумної волі, доброї волі, веління серця, поклик сумління тощо. Розумна і добра воля сильніша від закону (позитивного права), але вона тісно пов'язана з совістю. Хоча кожна людина має совість, але рідко нею користується, що підкреслює окреме існування внутрішнього і зовнішнього імперативів обов'язку.
Отже, між внутрішнім і зовнішнім імперативами службового обов'язку загалом є спільні й відмінні риси. Але перше поняття для юридичної діяльності є ціннішим, оскільки юрист усвідомлює свої вчинки, які мають цільову спрямованість. Якщо зовнішній імператив службового обов'язку розрахований на певну імпульсивність юриста, то внутрішній - на системність. Зовнішній імператив можна передбачити, а внутрішній - ні, бо він не розрахований на повторюваність однотипних випадків. Характерною відмінністю є те, що внутрішній імператив службового обов'язку юристом не тільки усвідомлюється, а ще й виконується, що зовнішньому імперативу службового обов'язку невластиво. Зовнішній імператив обов'язку можна виконувати і не замислюючись, а внутрішній - потребує певних роздумів.
Зауважимо, що внутрішній імператив службового обов'язку не регулюється жодним нормативним документом, оскільки він не підвладний чужим нормам. Але це не означає, що внутрішній імператив не відповідає за дії. Хоча юрист чинить за велінням серця, але-дії його можуть суперечити праву. Це ж стосується й наслідків діянь. Тому в цьому випадку можливі усі види відповідальності, незважаючи на те, що в якійсь ситуації мав би "спрацювати" тільки внутрішній імператив обов'язку, а не зовнішній. Тобто внутрішній імператив має свою межу, вихід за яку карається законом. Це один із видів порушення юристом правового почуття, "меж необхідної оборони", де його зусилля спрямовані не на якийсь розрахунок, власну вигоду чи користь, а на загальне благо, торжество справедливості.
Зрозуміти глибинний зміст внутрішнього імперативу службового обов'язку допомагають його складові елементи. Сюди насамперед належать правовий прагматизм, духовні й моральні цінності, інтелектуально-вольове зусилля, позитивний фанатизм і сумління.
Безумовно, внутрішній імператив службового обов'язку юриста ґрунтується на певних принципах, якими є: логічність, вірність ідеї, обов'язковість, спонукання, незапрограмованість (непланованість), внутрішнє переконання, інтуїція та ін. Юрист, який діє за цими та іншими принципами внутрішнього імперативу, ніби дає собі слово чинити саме так, а не інакше, що викликає глибоку повагу до нього, підкреслює його людяність.
Внутрішній імператив службового обов'язку юриста виконує певні функції. В основному вони збігаються з функціями юридичної деонтології й полягають у виробленні соціального регулятора для юриста та спрямованості на активний захист духовних, моральних, правових принципів суспільства. Це означає, що внутрішній імператив є не тільки особистим почуттям, а й правовою вимогою членів суспільства щодо юриста.
На внутрішній імператив службового обов'язку юриста впливають різні чинники:
- юридична та загальна соціалізація;
- духовні, моральні, естетичні, правові норми;
- принципи суспільства;
- державний, професійний, юридичний, службовий, трудовий, громадський, моральний обов'язки;
- обітниця.
Найважливіше значення для формування внутрішнього імперативу мають загальнолюдські цінності, якими юрист керується у своїй діяльності.
Внутрішній імператив (і в цьому полягає цінність юридичної науки) відповідає на важливе питання: в ім'я чого і чому юристові потрібно діяти належним чином? Адже наслідування внутрішньому імперативові ("долгу") це певна честь і правильний шлях. У підсумку - це запорука духовного здоров'я і фізичного довголіття, гармонія з оточуючим світом. Внутрішній імператив не має матеріальної зацікавленості.
Хоча внутрішній імператив - це одночасно духовна, моральна, естетична й правова категорія, але передусім він тяжіє до моралі. А це цінніше від права, і пов'язане з внутрішніми переконаннями та поглядами юриста. Тому юридична деонтологія досліджує вольовий характер внутрішнього імперативу службового обов'язку юриста, у дечому - закон суспільного життя та долю українського народу. Для юриста внутрішній імператив є громадянським патріотичним обов'язком, виявом милосердя та ненасильства у службовій діяльності.
Нині поширені такі терміни: "правнича деонтологія", "правова деонтологія", "юридична деонтологія". Хоча між ними існують деякі, незначні відмінності, проте вони висвітлюють практично одне і теж: формування внутрішнього імперативу службового обов'язку юриста.
У наукових джерелах виявляються різні підходи до визначення юридичної деонтології. Так, В. Горшеньов та І.
Loading...

 
 

Цікаве