WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Юридична деонтологія. Поняття деонтологічної правосвідомості юриста - Реферат

Юридична деонтологія. Поняття деонтологічної правосвідомості юриста - Реферат

моральними категоріями гуманізму й соціальної справедливості, сумління й честі, добра й людської гідності.
Право існує для того, щоб встановлювати відповідні межі поведінки для членів суспільства. Дія права забезпечується відповідними інститутами, покликаними реалізувати його норми на практиці. У випадку відсутності таких інститутів право втрачає цінність, але не перестає діяти. Це стосується і ліквідації відповідних інститутів. Адже дія права забезпечується його ідеєю, духом. Проте в деяких випадках, якщо раніше прийняті закони ліквідовані, їхній дух продовжує діяти. При цьому людьми керує як почуття страху (сталінські закони), так і глибока повага до права (австрійські закони в Західній Україні). Все залежить від того, схвалило суспільство ці норми чи ні, відображають вони інтереси більшості чи меншості. У будь-якому випадку раніше прийняті закони впливають на національний дух права.
Мораль і моральна основа права безпосередньо позначається на правосвідомості юриста.
Загальна теорія права, як відомо, вивчає основні його принципи: повновладдя народу; розподіл влади на законодавчу, виконавчу, судову; відповідальність держави перед людиною та суспільством і навпаки - людини перед державою; верховенство права Конституції над усіма законами і підзаконними нормативними актами; законність, демократизм, справедливість, гуманізм, "дозволеність лише того, що визначене законом" (для юриста і держави). Правосвідомість юриста повинна відповідати цим принципам.
Втілення їх у юридичну практику вимагає врахування також відповідних професійно-етичних принципів: вірності народові й закону, самодисципліни, об'єктивності, справедливості, ввічливості, терпимості, поваги, товариськості, гуманності, правдивості, активної життєвої позиції, милосердя та ненасильства. Поєднання принципів права і принципів професійної діяльності сприяє тому, що правосвідомість і моральність юриста наближаються до вимог суспільства. Системне розуміння права засвідчує, що правосвідомість юриста ґрунтується на глибоких правових знаннях.
Так, принцип цілеспрямованості вказує, що правосвідомість має певну мету, на яку спрямовані зусилля юриста. Принцип готовності характеризує правника як професіонала, котрий у будь-який час може проаналізувати конкретну справу з позиції права.
Юрист повинен керуватися і такими принципами, як емпіричність, інтуїтивність, ймовірність, евристичність, новизна. Його діяльність пов'язана, зокрема, з певними науково-практичними відкриттями, аналізом одержаних раніше результатів. При цьому виявляються впевненість і воля юриста, які ведуть до успіху.
Важливу функцію виконує такий принцип правосвідомості, як самодисципліна. Вона забезпечує контроль його дій та вчинків, звіряє їх з вимогами моралі, присяги, конституції, дає змогу всебічно оцінити власну діяльність у контексті цих вимог.
Щоб глибше зрозуміти сутність правової свідомості юриста, треба розглянути функції, які вона виконує у процесі застосування правових норм. В. Котюк зазначає, що функції правосвідомості конкретизують її суть, завдання й призначення. Поняття "функції правосвідомості правника" можна визначити через його соціально-правову діяльність. Функція правосвідомості виражає взаємозв'язок і взаємовплив правових явищ та особистості. Та чи інша правова діяльність вказує, яка функція здійснюється, і навпаки, якщо ми знаємо функції, то можемо свідомо встановити особливості і напрями діяльності. Функцію можна визначити як основний напрям психічної, інтелектуальної діяльності, впливу взаємозв'язків правосвідомості та особистості з навколишнім правовим середовищем, які виявляються в різноманітній діяльності [81, с. 84].
У наукових юридичних джерелах висвітлюються різні функції правосвідомості особи. Так, за інформаційним і діяльнісним підходом В. Котюк розрізняє функції відображення, пізнання, правового мислення, оцінкові, орієнтовні, регулюючі, праксеологічні, прогнозуючі, моделюючі, конструктивні і деструктивні, цілеспрямовуючі, евристичні, мотиваційні, комунікативні, трансформаційні; за структурою правосвідомості особи - емоційні, інтелектуальні, вольові та інші функції [81, с. 84].
Функціями правосвідомості юриста є:
- формування індивідуальної правової концепції юриста; - формування почуття правової справедливості;
- забезпечення свободи прийняття рішень;
- реалізація внутрішнього імперативу службового обо-в 'язку юриста;
- формування професійно-юридичної думки;
- застереження від правового нігілізму;
- активізація інтелектуальної діяльності;
- виявлення особистих професійно-моральних якостей правника.
Ці функції правосвідомості цілком відповідають функціям деонтологічної правосвідомості юриста. Наголосимо на можливості існування інших функцій та принципів, особливо тоді, коли йдеться про забезпечення верховенства права, реалізацію надбань інформаційної культури, реалізацію теоретичних знань, динамічність юридичної діяльності, формування мотивів поведінки, комунікативність тощо.
Отже, високий рівень правосвідомості безпосередньо впливає на юридичну практику. В цілому він відтворює форми юридичної діяльності, змушує юриста оцінити своє призначення в суспільстві. А деонтологічна правосвідомість прямо впливає на розвиток і формування професійної культури. Йдеться про професійне знанняправових і моральних норм та принципів, про професійне ставлення до норм позитивного права (солідарність з ними, переконаність у справедливості, корисності й необхідності), про професійне вміння, прийоми і навички, про звичку дотримуватися закону, про професійний етикет і такт, а також про наукову організацію праці.
Список використаної літератури
1. Чичерин Б. Н. Философия права.- СПб.: Наука, 1998.- 656 с.-(Сер. "Русская государственная мысль").
2. Чичерин Б. Н. Философия права.- М., 1990.- 502 с. 152. Чуфаровский Ю. В. Психология в оперативно-розыскной деятельности правоохранительных органов.- М., 1996.-120 с.
3. Шиндяпина М. Д. Стадии юридической ответственности: Учебн. пособ.- М.: Книжный мир, 1998.- 168 с.
4. Шмелева Г. Г. Конкретизация юридических норм в правовом регулировании.-Львов, 1988.- 106 с.
5. Шульга М. О. Людина не повинна бути засобом // Вісник Національної академії внутрішніх справ України.-1997.-№ 9-Ю.-С. 49-63.
6. Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г. Історія політичних і правових вчень.-К.: Юрінком Інтер, 1999.- 304 с.
7. Юридический энциклопедический словарь / Гл. ред.: А. Я. Сухарев; Ред. кол.: М. М. Богуславський, М. И. Козырь Г. М. Миньковский и др.- М.: Сов. энциклопедия, 1984.-415 с.
8. Язык - культура - этнос / С. А. Арутюнов, А. Р. Баг-дасаров, В. Н. Белоусов и др.- М.: Наука, 1994.- 233 с.
9. Яловик В. Т. Професійні здібності вчителя фізичної культури і їх особливості // Концепція підготовки спеціалістів фізичної культури в Україні: Матеріали Першої республіканської конференції.-Луцьк: Надстир'я, 1994.-С. 75-79,
10. Ясперс К. Смысл и назначение истории: Пер. с нем.-М.: Политиздат, 1991.- 527 с.- (Сер. "Мыслители XX века").
11. Алексеев С. С. Право и перестройка: Вопросы, раздумья, прогнозы.- М.: Юрид. лит., 1987.- 186 с.
12. Алексеев С. С. Философия права.- М.: Норма, 1997.-336 с.
13. АлексюкА. М. Педагогіка вищої освіти України: Істо-рія.Теорія-К.: Либідь, 1998-560с.
14. Аристотель. Этика. Политика. Риторика. Поэтика. Категории.-Минск: Литература, 1998.- 1392 с.
15. Ильенков Э. В. Философия и культура.-М.: Политиздат, 1991.-464 с.
16. Керимов Д. А. Методологыя права (предмет, функции, проблемы филисофии права).- М.: Аванта, 2000.- 560 с.
17. Керимов Д. А. Предмет философии права // Государство и право- 1994.-№ 7-С. 42-47.
18. Кистяковский Б. А. Философия и социология права / Сост., примеч., указ. В. В. Сокова-СПб.: РХГИ, 1999.- 800 с.
Loading...

 
 

Цікаве