WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Юридична деонтологія. Поняття «правнича етика» - Реферат

Юридична деонтологія. Поняття «правнича етика» - Реферат

етику як особливий вид пізнання [44, с. 54]. Етика визначає особливий загальнолюдський вимір пізнання і творчість. Дійсно пізнання - це дія "на себе", а творчість -"від себе". Точкою відліку (серединою) для юриста є професійна етика. Саме тут має яскраво виявлятися логічний зв'язок: юридична деонтологія - правнича етика - професійна культура як одиничне, особливе і загальне. Процес пізнання - це здебільшого деонтологічні дії, які ґрунтуються на використанні свідомості (одиничне), а процес творчості - це культурний процес. Загальнолюдський вимір цих процесів здійснює етика як критерій оцінки творчості юриста
Особа як філософська категорія правничої етики має змогу оцінити право у загальнолюдському вимірі. За визначенням М. Алексеева, феномен правового суб'єкта поєднує носія законів і його діяльність [39, с. 94]. Адже з позиції позитивного права не завжди можна об'єктивно оцінити професійні дії юриста, оскільки воно не відображає внутрішнього пульсу життя людини. Тому правнича етика як професійна етика розумної волі, що має духовно-моральну основу, виступає справедливою характеристикою юриста. У ній ніби зашифрована вся таємниця професійної культури юриста, його професійна гармонія. "Розгадати" її можна лише завдяки духовно-етичній освіченості, яка доповнює етичний раціоналізм, етичний позитивізм. Вона дає змогу юристові усвідомити свою відповідальність перед соціумом, правомірність власних дій, не порушувати духовно-фахову гармонію. Етично освічений юрист розвиватиме індивідуальне етично-правове поле - джерело правничої етики. Хоча це поле створюється самим юристом, усе ж воно є живильним середовищем, оскільки в ньому панує не раціоналізм чи позитивізм (як разове явище), а етично-правовий дух. Ці міркування підводять нас до визначення поняття правничої етики.
Нині ще відсутня ця дефініція, але у сучасних юридичних джерелах є спроба визначити поняття професійної етики окремих юридичних спеціальностей. Проте це здебільшого раціональні, позитивістські міркування. Для розуміння правничої етики доцільно використати структуру, запропоновану Т. Москальковою, а саме: принципи, норми, діяльність, правосвідомість [101, с.6]. Причому ці засади треба класифікувати на практичні (фактично діючі) і теоретичні, наукові, випереджувальні (можливо діючі). З огляду на це правничу етику можна розглядати у двох аспектах: як систему практичних принципів і як науку про випереджувальні принципи. Дотриманню практичних принципів дається відповідна акмеологічна оцінка, яка враховує індивідуальні можливості.
З точки зору першого аспекту правнича етика - це акмеологічна оцінка впливу правосвідомості на дотримання встановленої системи принципів, вияву його свободи волевиявлення, дотримання духовно-моральних приписів та збереження професійної гармонії у сфері етики права.
Тобто правнича етика відображає синтез свідомості, волі та моралі права як їхню гармонію, не надаючи переваги жодному, а враховуючи лише природну (синергетичну) дію. При цьому професійне буття правника повинно при активному його бажанні самореалізуватися, знайти місце у соціумі, бути визнаним, погодженим із природними законами.
Звичайно, акмеологічна оцінка професійної діяльності юриста пов'язана з його можливостями (інтелектуальними і психологічними), природними здібностями. Тут не існує однотипного підходу, який здебільшого "пропонує" позитивне право. Крім обов'язкових позитивістських вимог, до особи юриста потрібно застосувати додаткові вимоги, які забезпечуються природним правом.
Зокрема, Є. Трубецький стверджує, що суспільство йде шляхом прогресу в галузі моралі, а звідси і в галузі природно-правових світоглядів. Тому людські переконання чи свідомість людей є безпосереднім джерелом природного права [140, с. 9]. Іншими словами, правнича етика характеризує професійну діяльність через свідомість юриста, його правосвідомість, оскільки йдеться про врегулювання суспільних відносин, яке не можна здійснити одними лише нормами позитивного права.
Позитивне право, за визначенням Є. Трубецького, є конкретно-історичною формою виразу природного права. І між позитивним та природним правом на деяких історичних етапах розвитку суспільства може існувати гармонія чи відповідність. Це можливо в тих ситуаціях, коли норма позитивного права більш чи менш адекватно виражає моральний закон людського розуму чи позитивне право. Природне право формує позитивне право і перебуває з ним певний час в гармонії чи відповідності, однак потім випереджає його у своєму розвитку і вступає у протиріччя з ним [ 140, с. 10].
Синтез природного і позитивного права, моралі і права є складовим елементом правничої етики. Свідомість і воля юриста відображають його професійну культуру, уміння регулювати суспільні відносини. В цьому, як треба, полягає сутність професійної життєдіяльності правника. З цього приводу А. Білий зазначає, що життя - це сукупність норм поведінки, які визначають теоретичні питання розуму. Але сукупність норм і саме визначення ними теоретичних форм знання все ще залишаються етичними проблемами. Суть проблеми полягає у тому, що життя є зв'язком переживань, внутрішньо усвідомленою причинністю, реальною доцільністю, сукупністю норм практичного розуму, проте закони цього зв'язку невідомі [44, с. 239]. Тому правнича етика вчить мудрості професійного життя. Адже біологічне життя потребує певних регуляторів, якими є норми. Для юриста їх створює професійна етика, а правнича етика покликана трансформувати дозволи і заборони у внутрішню потребу юриста.
Звісно, норми правничої етики враховують синергетичні процеси, дають змогу юристові розібратися у процесах самоорганізації. Тобто необґрунтованість службових дій, поспішність прийняття правових рішеньсвідчать про нехтування процесами самоорганізації, яких позитивне право не враховує. Доповнюючи державні вимоги до особи юриста, правнича етика стає регулятором його професійної діяльності, культурним здобутком у галузі права.
Отже, правнича етика ґрунтується на єдності почуттєвого та раціонального (згадаймо "філософію серця" Г. Сковороди), а не лише на професійних знаннях і нормах.
Список використаної літератури
1. Педагогічна майстерність: Підручник / І. А. Зязюн, Л. В. Крамушенко, І. Ф. Кривонос та ін.: За ред. І. А. Зя-зюна.- К.: Вища шк., 1997.- 349 с.
2. Петрова Л. В. О естественном и позитивном праве (Критические заметки по поводу учебника С. С. Алексеева) // Государство и право.- 1995.- № 2.- С. 32-41.
3. Протасов В. Н. Юридическая процедура.- М.: Юрид. лит., 1991.-80 с.
4. Профессиональная этика сотрудников правоохранительных органов: Учебн. пособ. / Под ред. А. Опалева, Г. Дубова.- М.: Щит, 1997.- 327 с.
5. Рабинович П. М. Основи загальної теорії права держави.- Бородянка, 1993.- 94 с.
6. Ризз Г. И. Размышления о педагогической деятельности, культуре, мастерстве // Педагогика.- 1995.- № 4.-C. 114-116.
7. Разин В. М. Введение в культурологию.- М., 1994.-104 с.
8. Рутар С. Політична культура України // Студії політичного центру "Генеза".- 1996.- № 1.- С. 28-34.
9. Самохин В. Н. Эстетическое восприятие: Вопросы методологии и критики.- М., 1985.- 208 с.
10. Савицкая А. Н. Возмещение ущерба, причиненного ненадлежащим врачеванием [Вступ ст. В. Г. Сокуренко. О нормативном содержании медицинской деонтологии].-Львов, 1982.- 196 с.
11. Селиванов Ф. Оценка и норма в моральном сознании-М., 1977-64 с.
12. Семенко М. I. Природа, людина, суспільство: Світоглядні аспекти гуманізації суспільства // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції "Людина і духовність": Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників / Керівн. авт. кол. А. І. Комарова.- К., 1996-Т. 5.-С. 101-105.
13. Скакун О. Ф., Овчаренко Н. И. Юридическая деонтология: Учебн. / Под ред. проф. О. Ф. Скакун.- Харків: Основа, ,1999.-304 с.
14. Скакун О. Ф., Подберезъкий М. К. Теорія держави і права-Харків, 1996.- 302 с.
15. Словарь по этике / Под ред. А.А.Гусейнова, И. С. Кона.- М., 1989.- 348 с.
16. Снычев А. В. Специфика и проблемы профессиональной этики сотрудника органов внутренних дел // Милицейская этика и проблемы нравственного воспитания сотрудников органов внутренних дел: Межвузов, сб. науч. трудов.-К., 1991.-С. 79-83.
Loading...

 
 

Цікаве