WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Юридична деонтологія. Компоненти та принципи юридичної деонтології - Реферат

Юридична деонтологія. Компоненти та принципи юридичної деонтології - Реферат

не є самонасильством над свободою волевиявлення, на відміну від присяги та обіцянки, які треба розглядати як постійний вияв останньої.
Моральний самоконтроль? - здатність самостійно регулювати і спрямовувати власну поведінку - залежить від вимогливості юриста до себе, самокритичності, рівня свідомості, духовного розвитку та особистої моральної культури. Тому обітницю складають не у перший день праці, а після певної адаптації, осмислення свого призначення.
Чинне законодавство не передбачає санкції за порушення обітниці юристом. Це пояснюється тим, що обітниця є основним індивідуально-моральним законом, основною моральною нормою для особи, яка її склала. Тобто обітниця є джерелом деонтологічних норм юриста. Адже усвідомивши свою внутрішню відповідальність перед суспільством, правоохоронець виробляє власні моральні норми на основі обітниці. Вони є його особистим здобутком, і він несе персональну відповідальність за привселюдно дане зобов'язання. Це його авторитет серед людей та колег по службі.
Обітниця також сприяє формуванню соціальних норм юриста, які регулюють його поведінку, хоча правові норми мають наказовий характер. Особа, яка склала обітницю, формує власну правосвідомість, власний стиль юридичної діяльності, які повинні систематично звірятися із суттю обітниці.
Обов'язки, закріплені обітницею, не є формалізованими правовими нормами, що лише описують потрібний варіант поведінки, а є нормами аксіологічного типу. Вони фіксують суспільне корисну мету та моральні цінності, залишаючи юристові можливість вибору засобів для досягнення поставлених перед ним завдань. Норми, які передбачають обов'язки юриста в обітниці, поєднують якості юридичного веління з якостями морально-ідеологічного імперативу. Це такі правові норми, які визначають належну поведінку юриста у сфері його професійної діяльності з погляду не тільки права, а й моралі.
Зумовлений обітницею варіант належної й бажаної поведінки юриста здебільшого абстрактний. Тут немає того ступеня конкретизації правових вимог, який дав би змогу застосувати санкції.
Виконання юристом обов'язків, покладених на нього обітницею, ґрунтується на моральних засадах, які склалися у нього й підтримуються силою громадської думки. Внесеннятих узагальнених вимог належної і бажаної поведінки юриста у текст обітниці є показником того, що саме ці обов'язки мають для держави особливу значущість. Вони становлять основу законодавчого формування обов'язків юриста.
Сумлінне виконання юристом обов'язків, які випливають з обітниці, виявляється у діях, спрямованих на охорону правопорядку. Передбачені обітницею обов'язки - невід'ємний структурний елемент юридичної деонтології.
Отже, факт прийняття обітниці юристом визначає майбутній професійний шлях, формує свідому правову поведінку, стає передумовою правоохоронної діяльності. Така самостійність має постійно супроводжуватися духом права й моралі. Тобто у випадку зміни політичної влади не на користь народу дух права й дух української національної моралі мають підтримувати у юриста здоровий глузд, допомагати йому виконувати дану обітницю.
Порушення юристом обітниці - це зрада власної совісті, свого народу. Особа, яка це вчинила, має добровільно залишити службу, бути готовою нести не лише моральну, а й юридичну відповідальність за свої вчинки.
Отже, праця за обітницею - це праця за велінням серця, згідно з принципами юридичної деонтології, за внутрішнім імперативом обов'язку.
Джерелом норм юридичної деонтології є правнича етика та професійна культура взагалі. Усвідомлення юристом наслідків власних професійних дій формує певний досвід, який враховується у майбутньому. Деонтологічні норми належно виникатимуть із зовнішніх дій тоді, коли на юриста не впливатимуть інстинкти - самозбереження, кар'єризм, корисливість тощо. У протилежному випадку це будуть не істинні джерела деонтологічних норм і це повинен усвідомлювати юрист.
Список використаної літератури:
1. КрвавичД. Феномен творчої волі у житті художника // Діалог культур: Україна у світовому контексті: Мистецтво і освіта: 36. наук, праць / Упор, і відп. ред. С. О. Черепанова.-Львів: Каменяр, 1988.-Вип.З.-С. 335-343.
2. Кримський С. Б. Архетипи української культури // Вісник Національної академії наук України.- 1998.- № 3-4.-С. 77-87.
3. Кудрявцев В. Н. Юридический конфликт // Государство и право.- 1995.-№ 9-С. 9-14.
4. Культурология. История и теория культуры: Учебн. пособие. / Л. 3. Немировская.- М., 1991.- 92 с.
5. Кулъчицький В. С., Черепанова С. О. Право: Українська культура: Історія і сучасність: Навч. посібник / За ред. С. О. Черепанове'!.-Львів: Світ, 1994-С. 120-139.
6. Курагин Г. Г. Механизм ведомственного правового регулирования органов внутренних дел.- М., 1976.- 60 с.
7. 295
8. Курганов С. И., Кравченко А. И. Социология для юристов: Учебн. пособие для вузов.- М.: Закон и право, 1999.-255 с.
9. Ладенко И. С. Интеллектуальная культура специалистов и средства ее формирования // Интеллектуальная культура специалиста.- Новосибирск: Наука, Сиб. отделение, 1988.-С. 45-51.
10. Лазарев В. В. Социально-психологические аспекты применения права.-Казань: Изд-во Казан, ун-та, 1982- 144 с.
11. Лазарев С. Н. Диагностика кармы- СПб., 1993- Кн. 1. Система полевой саморегуляции.- 160 с.
12. Лазарев С. Н. Диагностика кармы- СПб., 1995- Кн. 2. Чистая карма.- 352 с.
13. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навч. вид. / Заг. ред. А. В. Яртися, С. М. Шендрика, С. О. Че-репанової.-Львів.: Світ, 1994.-496 с.
14. Луковская Д. И., Гуцериев X. С., Козлов В. А., Поляков А. В. Введение в теорию права (историко-методологи-ческий аспект): Учебн.-научн. пособие / Под общ. ред. В. П. Са-льникова.- СПб, 1996- 54 с.
15. Малахов В. А. Етика: Курс лекцій : Навч. посібник.-К.: Либідь, 1996.- 304 с.
Loading...

 
 

Цікаве