WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Юридична деонтологія. Вогнепальна та фізична культура працівника міліції - Реферат

Юридична деонтологія. Вогнепальна та фізична культура працівника міліції - Реферат


Реферат на тему:
Юридична деонтологія. Вогнепальна та фізична культура працівника міліції
Застосування вогнепальної зброї працівниками міліції регламентується ст. 15, 15 Закону України від 20 грудня 1990 р. "Про міліцію". Працівник міліції зобов'язаний дотримуватись права на використання вогнепальної зброї, виконувати це право і застосовувати його норми у визначених ситуаціях. Саме у таких трьох формах, як зазначає М. Орзих, реалізується об'єктивне право [109, с. 92].
Суб'єктом реалізації права на вогнепальну зброю є працівник міліції. Закон зобов'язує його дотримуватися дозволених правових норм. Тут діє загальноправовий принцип: дозволено те, що дозволено законом. В інших випадках, які прямо не вказані у ст. 15,15і Закону України "Про міліцію", забороняється застосовувати вогнепальну зброю. Така заборона стримує незаконне застосування вогнепальної зброї, виробляє власний варіант правомірної поведінки (можливо, дещо пасивний). Іншими словами, працівник міліції, реалізуючи надане йому право, повинен дотримуватися законних вимог, що гарантує недопущення порушення законності.
Виконання норм ст. 15, 15і Закону України "Про міліцію", як зазначає Г. Шмельова, по суті, є перетворенням абстрактного змісту на конкретний рівень [155, с. 18]. Але виконання права вимагає особистої участі, прямого і безпосереднього виконання шляхом простих дій. Причому останні повинні бути активними, мати відповідну послідовність. Недотримання встановленого порядку виконання (постріл з вогнепальної зброї) призводить до порушення законності, до неекономного використання правових норм і як наслідок -до насильства чи жорстокості у правоохоронній діяльності.
Більш широким є поняття про застосування правових норм щодо вогнепальної зброї. Воно передбачає як особисте виконання, так і можливі організаційні питання, пов'язані зі службою. Тобто працівник міліції, який державою наділений владними повноваженнями, здійснює управління в галузі кримінального та адміністративного права. Це право випливає із Закону України "Про міліцію", кримінально-процесуального права та ін.
При застосуванні вогнепальної зброї працівник міліції здійснює ряд дій юрисдикційного, організаційно-управлінського, публічно-владного, виконавсько-розпорядчого характеру. Отже, застосування зброї - це важлива форма реалізації правових норм і ступеня управлінської діяльності. Загалом право застосування, яке відображає організаційні зв'язки та правовідносини, організуючу діяльність суб'єктів права, покликане поліпшувати процес реалізації права. Застосовуючи вогнепальну зброю, працівник міліції приймає владні рішення. Така владність забезпечує узгодженість його дій як працівника. Крім цього, застосування вогнепальної зброї вимагає не лише організаційно-правових дій, а й суворого контролю за всім процесом виконання. В цьому також виявляється важливість форми реалізації права.
Детально регламентують реалізацію права відомчі норми. Такими в органах внутрішніх справ є, наприклад, накази Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Інструкції про заходи безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю" (№ 115 від 21 лютого 1996 р.), "Про затвердження курсу стрільб зі стрілецької зброї для рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України" ( № 493 від 24 липня 1997 p.). Ці та інші відомчі нормативні документи позначаються на регламентуванні службової діяльності. Але вони призначені лише для відомчого регулювання, тобто є елементом (причому основним) механізму правового застосування. Побудовані на законі, відомчі правові акти не містять жодних нових положень. Вони більшою мірою спрямовані на організаційні, управлінські умови реалізації права, при цьому особлива увага звертається на заборони, які випливають із закону. Так, у наказах МВС України щодо табельної зброї вказаний перелік заборон, які ґрунтуються на принципі "заборонено те, що прямо не дозволяється законом".
Поряд із законами і відомчими нормативними документами існують так звані похідні норми права. На думку Ф. Фактуліна, це правила поведінки суб'єктів права, їхні юридичні обов'язки, повноваження та засоби їх забезпечення [145, с. 133]. Похідні норми приймаються разом із звичайними (основними), але окремі статті присвячуються суб'єктам реалізації права. Такі норми можна виокремити зі ст. 15, 15і Закону України "Про міліцію". Деякі юристи-науковці та практики аналізують дії працівника міліції при необхідній обороні, при затриманні злочинця, при крайній потребі тощо.
Завдання полягає в тому, щоб розробити методику застосування працівниками міліції саме похідних норм використання табельної вогнепальної зброї. Йдеться про таку поведінку, при якій застосування зброї буде законним і правомірним.
Професійне використання зброї тісно пов'язане з імпульсивною та вольовою поведінкою працівника міліції. Імпульсивність вказує на порівняно невисокий ступінь свідомого контролю. І навпаки, вольова поведінка свідчить про вміння передбачати наслідки, усвідомлювати мету, управляти діяльністю. Наприклад, М. Орзих характеризує цей процес як перехідний стан: від спонукання, наміру діяти до дії [108, с. 132-133]. Імпульсивна та вольова правоохоронна діяльність працівників міліції повинна регулюватися правовим контролем реалізації норм щодо вогнепальної зброї.
У питаннях застосування зброї до правопорушників треба здійснювати індивідуально-правове регулювання діяльності службових осіб міліції. Але похідні правові норми це загальні вимоги до суб'єктів реалізації права. Вони лише орієнтують на індивідуалізацію у сфері права і, зрозуміло, не вичерпуються правозастосуванням. Тут важливо глибоко теоретично обґрунтувати правильне застосування зброї, оскільки йдеться про конкретизацію права. Г. Шмельова слушно зауважує, що результатом конкретизації права є водночас нове правило поведінки, яке має також регулюючий вплив на суспільні відносини [155, с. 61]. Таких нових правил безліч. Звідси й потреба в узагальненому правилі. Звісно, що універсальною є власне правореалізація вогнепальної культури юриста, зокрема працівника міліції.
Вогнепальна культура працівника міліції покликана не тільки озброювати його конкретним переліком чи системою необхідних умінь і навичок, а й сприяти підвищенню техніки єдиноборства і затримання злочинця. Крім прийомів володіння табельною зброєю, працівник міліції, якому властива висока вогнепальна культура, здатний правильно здійснювати мотивацію правозастосування. Як вважає В. Лазарев, у дозволених законом межах правозастосовувач завжди має певну можливість для творчого розв'язання справи з урахуванням нормативного і фактичного [91, с. 103]. А це потребує відповідних знань, досвіду, всебічної фахової і загальнокультурної підготовки.
Таким чином, вогнепальна культура працівника міліції - це обґрунтованість юридичної процедури, поєднання
Loading...

 
 

Цікаве