WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Юридична деонтологія. Акторська культура юриста - Реферат

Юридична деонтологія. Акторська культура юриста - Реферат


Реферат на тему:
Юридична деонтологія. Акторська культура юриста
Професіоналізм юриста, як і інших фахівців, котрі працюють з людьми, об'єктивно передбачає віртуозне виконання службових обов'язків, тобто своєрідну акторську культуру.
Професійну діяльність юриста поєднують з акторським фахом такі елементи, як вироблення певної процесуальної думки, творча уява, прогнозування наслідків юридичного впливу. Тому є підстава говорити про ефективність професійно-юридичної гри. Важливою є і внутрішня рівновага між особистістю юриста та його професійною грою.
У чому ж виявляється сутність професійної юридичної гри? Треба визнати, що юристові, як і педагогові, психологові, часто доводиться виконувати роль актора, щоб знайти правову істину. Звичайно, гра актора і гра юриста мають як спільні, так і відмінні риси.
Так, актор, відтворюючи професійну діяльність персонажа, передає глядачам особливості побуту, звичаїв, традицій, службового етикету, манер і професійних рухів сценічного героя, тобто стиль поведінки, яка йому (акторові) особисто не належить. Юрист же Відтворює чи пропагує думки, уявлення, дії через власний стиль поведінки. Безумовно, юристові іноді варто повчитися в актора.
На сцені актор часто робить вигляд, що зображає, наприклад, зосередженість, відтворюючи її зовнішні ознаки, насправді зовсім не будучи зосередженим [68, с. 89]. Юрист же, навпаки, може вдавати, що не бачить і не чує, але насправді все помічає, фіксує. Його професійні дії зосереджуються на реальному правовому явищі, на учасниках юридичного процесу.
Для актора присутність інших осіб не є перешкодою. Виконуючи роль, актор не звертає на них уваги. А в юридичній практиці присутність сторонніх, особливо при встановленні правової істини, може негативно позначитися на результаті юридичної справи. Так, присутність третіх осіб (навіть причетних до конкретного правового явища) під час співбесіди чи допиту стає перешкодою. У такій ситуації присутність сторонніх виправдовується вимогами Закону. Скажімо, присутність очевидців, свідків вчинення злочину є бажаною й необхідною умовою правового процесу.
Професійна гра актора і юриста різниться тим, що останньому не потрібні репетиції, сцена (часто і глядачі) і, головне - відсутні образи героїв. Інакше кажучи, юрист позбавлений тієї штучності, яка властива театральному акторові. Сценою для юриста є його робоче місце або місце події правового явища.
Якщо юристові доводиться грати своєрідну акторську роль при виконанні професійних обов'язків, то це має бути непомітним для правового процесу. Службові дії юриста в основному сприймаються як належні, не спричинюючи підозри застосування професійних прийомів.
Глядачі у театрі розуміють, що на сцені відтворюються події, які можуть бути історично віддалені від сучасності на декілька століть тощо. Вони отримують насолоду як від змісту вистави, так і від майстерно виконаної ролі. А в юридичній практиці моральне задоволення дають торжество справедливості, культура професійних дій.
Відомо, що професійні дії актора суттєво залежать від професіоналізму режисера [68, с. 203]. У діяльності юриста режисера немає, проте можуть існувати своєрідний режисерський задум, режисерське розв'язання, режисерський показ, які юрист здійснює особисто. Роль юриста як режисера особливо виявляється в оперативно-слідчій групі, на місці вчинення злочину, у процесі допиту осіб та ін.
У професійній грі юриста й актора є спільні риси. Так, юрист, як і актор, насамперед повинен чітко усвідомити своє надзавдання: пізнати правове явище, а також навколишній світ. Тобто професійна діяльність юриста-актора підпорядкована людині, її духовному збагаченню.
Актор прагне наповнити реальним життям сценічні дії, зробити їх яскравими. Юристові треба уникати надмірної офіційності, сухості, суворості в контактах з громадянами. Його професійні дії мають відображати реалії життя. Не варто згущувати барви навколо одиничного факту, важливо зрозуміти динаміку правового явища, його місце в суспільстві і уже після цього вдаватися до юридичних дій.
Спільним для юриста й актора є уміння відтворювати той характер, який імпонував би співбесідникові чи глядачеві. На діях юриста не повинен позначатися його негативний внутрішній стан.
Необхідним в акторській діяльності є "домашня робота" актора над роллю. Вона передбачає, зокрема, проникнення у ті життєві процеси, які необхідно відтворити, розуміння явищ, фактів, подій, вчинків, думок героїв тощо [68, с. 184]. "Домашня робота" юриста полягає у вивченні особи правопорушника, оточення, середовища, в якому він перебував. Юрист повинен враховувати найменші деталі, пов'язані з конкретними правовими явищами. І актор і юрист виконують свою "домашню роботу" не під впливом дії зовнішнього імперативу службового обов'язку, а за покликом сумління.
Отже, професійно-юридична гра - це шлях пізнання правової істини. Але відтворення (фактично імітація форм) правового явища відбувається у конкретній ситуації. Щоправда, на відміну від театру йдеться про реальні ролі учасників правового процесу. Для юриста важливим є вміння перевтілюватися, набувати риси тієї людини, яка б імпонувала співбесідникові, у тому числі злочинцеві, його рідним, знайомим, свідкам. Акторська гра юриста вимагає відповідних специфічних засобів. До них можна віднести своєрідну мову (в тому числі жаргонну), відповідний спосіб мислення, певний емоційний стан, службовий дизайн.
Важливим для професійно-юридичної гри юриста є уміння вийти з ролі, не потрапити під вплив професійної деформації. Хоча юристи вільні у виборі своєї поведінки, проте існують межі загальної професійної культури та законності, яких треба дотримуватися.
Отже, юридичній діяльності властива своєрідна акторська культура. Однак, вводячи цей термін, потрібно застерегти від сприйняття юриста як актора у прямому розумінні. Можливе й протилежне сприйняття, мовляв, професійна діяльність юриста є власне акторською грою, штучним виконанням ролі з метою покарання людини.
Тим часом глибоке проникнення у суть проблеми дає змогу стверджувати, що певні елементи акторської творчості, мистецтва, і почуття притаманні юридичній діяльності.
Розглянувши в рамках правового поля мету, завдання, спільні риси акторської майстерності, сформулюємо дефініцію акторської культури юриста: це уміння в процесі розв'язання юридичної справи так зіграти роль, щоб це дало можливість залучити до співпраці осіб, причетних до неї, з метою встановлення фактичних обставин справи та прийняття справедливого юридичного рішення.
Розглядаючи компоненти акторської культури, зазначимо, що для юриста важливим є уміння володіти увагою - внутрішньою, зовнішньою, формальною, творчою, акторською.
Внутрішня увага дає змогу зосередитися на тих думках і почуттях, які усно чи письмово висловлює співрозмовник, виявити приховані факти, які мають особливе значення для конкретного правового явища. При цьому виявляється специфічна юридична зосередженість, якавимагає значної концентрації духовної і фізичної енергії.
Зовнішня увага юриста, як правило, найбільш розвинена. Культура зовнішньої уваги полягає в умінні бачити, слухати, сприймати висловлювання тощо. Без цього навряд чи можливе встановлення правової істини.
Формальна увага - це удавана зосередженість. Вона недопустима в юридичній практиці, оскільки вирішення долі людини вимагає пильності навіть до незначних, на перший погляд, повідомлень чи фактів.
Творча увага - важливий елемент професійної діяльності юриста. Саме вона є джерелом нових версій. З допомогою творчої уяви можна відтворити правове явище зі слів співбесідника, уявити ситуацію, ступінь причетності особи до неї тощо. Навіть вивчення правових документів вимагає творчої уваги.
Акторська увага юриста виявляється в активній внутрішній зосередженості, яка обов'язково потребує творчості, розвитку думки тощо.
Доцільно вести мову і про такий елемент акторської культури юриста, як культура професійних рухів. У спеціальній літературі розглядаються такі типи рухів: локомоторні (побутові), робочі (допоміжні), семантичні (стверджувальні), ілюстративні, пантомімічні (емоційні) [111, с. 9]. Відомо також, що рухи здатні
Loading...

 
 

Цікаве