WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Художня культура Західної Європи початку ХХ століття (загальна характеристика) - Реферат

Художня культура Західної Європи початку ХХ століття (загальна характеристика) - Реферат

бездушності міської цивілізації. Жах перед світом та невблаганними силами, що ним керують, передчуття майбутніх катастроф - звучить у їхніх полотнах, волаючих дисгармонійними сполученнями кольорів і примхливо покрученими формами. Експресіоністи вважали, що тільки малюючи "безпосередньо", віддавшись на волю внутрішнім спонукам, можна передати саму "експресію" речей, їх трагічну сутність.
У поезії подібні мотиви розробляв австрійський поет Георг Тракль (1887-1914):
И в сумерках мне грезилось: отныне
И я причастен их крылатой доле,
И больше нет ни времени, ни боли -
Есть только путь в заоблачной равнине.
Но вздрогнул я: на всем печать распада.
Корявых грабов остовы сухие.
В кровавых листьях ржавая ограда.
И блеклые, как девочки больные,
Поникли вдоль пустых дорожек сада
В ознобе смертном астры голубые.
Розгубленість і страх людини перед незрозумілим, абсурдним світом звучить у творчості австрійського письменника Франца Кафки, одного з найбільших митців XX ст.
На відміну від групи "Міст", група "Блакитний вершник", організована у 1911 р., до якої входили Василій Кандінський, Пауль Клеє, Франц Марк та ін., більше цікавилась формальними аспектами творчості. Різними шляхами вони прийшли до абстракціонізму. В. Кандінський вважав, що колір і форма незалежно від предмету, самі по собі мають глибинний, символічний зміст. Так як звуки музики не мають "тіла", так само безпредметними повинні бути форма і колір - будь-які асоціації з предметним світом, вважав художник, тільки заважають сприймати "духовний звук", вібрацію кольорів і форм. "Сама форма - писав В. Кандінський, - навіть якщо вона цілком абстрактна і подібна геометричній, має своє внутрішнє звучання, є духовною сутністю". Будь-який колір також є символічним, а також відповідає звучанню якогось музичного інструменту. Свої роботи, схожі на музику, застиглу у формах і барвах, художник так і називав: "Композиція №...".
У розробці маніфесту "Блакитного вершника" брав участь і австрійський композитор Арнольд Шенберг - найяскравіший представник експресіонізму в музиці. Він був творцем атональної, заснованої на дисонансі музики, здатної виразити муки свідомості, жах, душевний розлад.
Після першої посмертної виставки Поля Сезанна (1907) і не без її переможного впливу, у Парижі виникає Кубізм. Іспанець Пабло Пікассо пише картину "Авіньонські дівки", яка мала вирішальне значення для появи нового напряму. Вагомий внесок у розвиток кубізму також зробили Жорж Брак, Жак Ліпшиць і Олександр Архипенко. Ґрунтуючись на принципах П. Сезанна, кубісти розчленовували предмети натури й застосовували прийом симультанного (одночасного) показу їх з різних ракурсів і точок зору, що розцінювалось художниками як шлях до аналізування речі, пізнання її сутності. Після цієї "аналітичної" фази розвитку кубізму наступила "синтетична": художник наново "складав" частини, уламки зруйнованих предметів, довільно групуючи їх у суб'єктивні композиції, творив, так би мовити, "новий світ", цілковито підкорений його фантазії і намірам, що виражає його внутрішнє відчуття.
Симультанність, деформація, нагромадження випадкових деталей, довільно поєднаних у певну цілість, - все це характерне і для поезії кубізму, метром якої був французький поет Гійом Аполлінер (1880-1918). Поет шукав нових зв'язків між художнім образом і дійсністю, він вважав, що мистецтво повинно виражати індивідуальність художника, і тільки її. Для цього поет вільно сполучає в одну картину різноманітні за часом і місцем події, деталі пейзажу, власні думки і почуття інших людей - все, що завгодно, тільки б із цього народжувався образ душі автора. Ось його знаменитий вірш "Зона" (1913):
Старовина обридла нам безмежно
Ти чуєш бекають мости пастушко Ейфелева вежо
У печінках сидять антична Греція і Рим
Автомобіль і той здається тут застарим
Тільки релігія в нас залишилась нова-новісінька
Проста як аеропортівський ангар як трамвайна вісімка
Тільки християнство в Європі не встигло ще оепопеїться
І папа Пій являє собою тип най модернішого європейця
А тобі сором бо вікна цікаві їдять тебе поїдом
Зайти до церкви на вранішню сповідь
Читаєш проспекти каталоги співучі горласті афіші
От поезія ранку а для прози газети зручніші
25 сантимів за випуск пригоди кримінальна хроніка
Портрети знаменитостей інформація он яка
Я бачив сьогодні вранці вулицю забув як зветься
Нова і чиста сурмою сонячною ллється
Робітники урядовці вродливі стенотипістки
Щобудня чотири рази по ній проходять пішки
Уранці тричі ревуть там сирени мідні
Дзвін як скажений гавкає там опівдні
Вивіски написи об'яви реклами
Лящать звідусіль папужими голосами
Я люблю цей симпатичний індустріальний модерн...
Поет оперує словами, так як художник формами і для цього йому не потрібні ніякі граматичні та логічні умовності - все вирішує його творча інтуїція.
Якщо кубісти відображали у своїй творчості сучасну міську, промислово-технічну цивілізацію, сприймаючи її досягнення дещо відсторонено, з побоюванням, то італійські футуристи палко вітали її, перетворивши динамізм та силу на свою релігію. Футуризм був націлений на майбутнє, проголошував себе мистецтвом прийдешнього, як проголошував його лідер руху поет Т. Марінетті (1876-1944). Традиційний сільський пейзаж для футуристів - символ застою, вони зовсім не хотіли його малювати, як не бажали зберегти хоч будь-яку пов'язаність людини з природою. Місто, насичене машинами - це ідеал футуристів, в якому вони бачать образ майбутнього. Людина повинна розчинитись у техніці ("Двигун - кращий із поетів", - слова з їх маніфесту), але і людина, і техніка розчиняються в русі, який розумівся як першооснова світу.
Культ руху у футуристів доповнювався культом сили: м'язистий велет, з якого фізична міць аж випирає - улюблений сюжет футуристських скульпторів і художників. Мистецтво минулого вони відкидали, ставились до нього нігілістично, закликаючи знищити всі музеї світу. У своїх пошуках провідні митці футуризму - К. Боччоні, Д. Северіні і Л. Балла спирались на знахідки кубістів, створюючи незвичні за своєю динамічністю, повні руху і прихованого страху полотна. Але, якщо кубісти оперували предметами, частинами предметів і об'ємами,то футуристи, намагаючись вхопити сутність руху, користалися лініями й кольором, наближаючись до абстракціонізму. Так само поезія футуризму розбивала не речення на слова, а самі слова на звуки, поєднуючи їх у певну систему чергування.
Література:
1. Виппер Ю., Самарин Р. Курс лекций по истории зарубежной литературы ХVІІ в. - М.,1954.
2. Елизарова М. и др. История зарубежной литературыХІX в. - М., 1961
3. Зарубежная литература средних веков: В 2 Вып. / Сост. Б. Пуришев. - М., 1975.
4. История зарубежной литературы ХІX в. / Под ред. Н. Соловьева. - М.,1986.
5. История римской литературы: В 2 Т. / Под ред. С. Соболевского - М., 1959-1962.
6. Искусство стран и народов мира: Краткая художественная энциклопедия: В 5 Т. - М., 1962-1980.
7. Кертман Л. История культуры стран Европы и Америки. 1870-1917. - М., 1987.
8. Куманецкий К. История культуры Древней Греции и Рима. - М., 1990.
9. Литература Средних веков. Хрестоматия. / Сост. Б. Пуришев и Р. Шор. - М., 1953.
10. Модернизм: Анализ и критика основных направлений. - М.,1987.
11. Никитина В., Паевская Е. и др. Литература Древнего Востока. - М., 1962.
12. Рассел Б. Історія західної філософії - К., 1994.
13. Самарин Р. Зарубежная литература. - М., 1987.
14. Стамеров К. Нариси з історії костюмів: У 2 Т. - К., 1978.
15. Тойнбі А. Дж. Дослідження історії: У 2 Т. - К., 1995.
Loading...

 
 

Цікаве