WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Поняття культури - Реферат

Поняття культури - Реферат

"культура" характеризує всю сукупність досягнень та інституцій, що віддалили наше життя від життя твариноподібних предків і служать двом цілям: захисту людини від природи і впорядкуванню відносин між людьми".
Однак, зрозуміло, що суспільство і життя у ньому неможливі без виховання людини: латинське слово cultura також означає "виховання", а cultor - це "вихователь", "наставник", який, подібно тому, як селянин - землю, а філософ - розум, "культивує" підростаюче покоління. Будь-яке суспільство повинне забезпечити виховання, освіту, навчання своїх громадян, оскільки у цьому - запорука його існування. Наприклад, у Стародавній Греції й Римі граматичні й риторичні школи, навчаючи читанню, письму, літературі, музиці, риториці готували молодь до суспільного життя у відповідності з нормами і законами поліса - міста-держави або імперії. Отже, культура в епоху Античності розвивала в людині розумну здатність судження й почуття прекрасного, що дозволяло їй набувати відчуття міри і справедливості у справах громадянських і приватних. Цікаво, що при цьому індивід не втрачав свого зв'язку з Природою, тому що антична культура розглядала людину як невід'ємну частку Всесвіту. За такого розуміння людська особистість не протиставляє себе Природі - Космосу, а споглядає його, осягаючи свою із ним сутнісну єдність.
Релігія і культура. У наші часи "культура" звичайно асоціюється з вихованням і освітою, і в цьому контексті сприймається як щось доповняюче, а іноді й виправляюче людську природу й навіть протистояче їй. Культурна людина усім зобов'язана вихованню й освіті; це і складає зміст культури всіх народів, що зберігають культурну наступність і традиції як форму колективного досвіду у взаємовідносинах з природою. Між тим, у цьому випадку базові значення поняття "культура" несвідомо спотворюються, оскільки не береться до уваги ще одна важлива обставина: cultura - це також "поклоніння", "шанування", "культ". У першу чергу це - релігійний культ. У старожитності людина постійно перебувала в оточенні богів: вона зустрічалась з ними у полі і в гаї, у затінку дерев, у гротах й річкових заплавах, боги мешкали й у місті, й у домі громадянина, вони оберігали міські закони й безпеку громадян. Про богів складали барвисті історії, в яких вони виступали як творці світу, людей і суспільства. Їх боялись і приносили їм жертви, щоб відвернути стихійне лихо, хворобу чи особисту невдачу, й на них покладались у своїх сподіваннях на щасливе земне життя й посмертне вічне блаженство.
Втім, існує тенденція взагалі ототожнювати культуру з релігією, виводячи "культуру" з "культу" - віри, традицій, вищого сенсу буття, заданого Вседержателем. Відомий російський релігійний мислитель Олександр Мень стверджував, що віра у Вищий сенс Всесвіту сьогодні, як і у давнину, є стержнем, який надає внутрішньої єдності будь-якій культурі. Адепти релігії, її ревні захисники стверджують, що ті, хто забувають це, взагалі не мають права вважатись культурними людьми. У цьому є багато правди, тому що в культі, як сукупності суб'єктів, предметів, засобів, способів релігійної діяльності, а також релігійних ідей, завжди був присутній момент сакральності (святості), поклоніння божеству чи божествам. Навряд чи варто сумніватись у тому, що релігійна діяльність, релігійний досвід - це одна із фундаментальних характеристик, знаменуючих вихід людини з натурального стану, виникнення власне людського буття. Тому є цілком правомірним вважати релігії й культи надзвичайно важливим компонентом культури, якщо не однією з її базових підстав.
Разом з тим, поряд з релігійним завжди існувало світське відношення до дійсності: усі часи й епохи знали немало людей, скептично налаштованих до справ віри й культу або й послідовних атеїстів. Тому, віддаючи належне релігійній культурі та її величезному впливу на долі людства, не слід закривати очі на могутній потік вільнодумства, що проникає у все історичне буття людей. Отже, необхідно брати до уваги, що є релігійна культура і культура світська, тобто така, що будується поза рамками релігій і культів на основі скептичного й раціоналістичного світобачення, з опорою на "здоровий глузд" і наукові досягнення.
Мистецтво і культура. Серед усіх форм і способів людської культурної діяльності мистецтво займає особливе місце, тому що на противагу до господарства, політики, юриспруденції і т.д. мистецтво безпосередньо людському існуванню не потрібне. Тому багато хто схильний ставитись до нього з погордою, вважаючи зайвим, таким, що перешкоджає досягненню інших, утилітарних цілей, таких як зміцнення влади, ведення війни тощо. Насправді мистецтво виявляє, виражає, переказує і фіксує на свій власний спосіб принципові цінності людського існування, надаючи їм особливого, незалежного сенсу.
Передумовою художньої діяльності у будь-якому виді чи жанрі мистецтва є естетичне відношення до світу. До сфери естетичного можна віднести все те у життєвому світі (природному, соціальному, культурному), що здатне виразити що-небудь у формах, які почуттєво сприймаються або виступає об'єктом неутилітарного самодостатнього споглядання, даючи людині духовну насолоду, звичайно, в результаті конкретно-чуттєвої дії на її органи сприйняття - головним чином на зір і слух.
У певному сенсі мистецтво (як і релігія) є синонімом культури, тому що, як зазначив німецький філософ Іммануїл Кант (1724-1803), естетичне споглядання індивідуального заключає у собі ідеальний вимір, а це значить, що художнє освоєння дійсності завжди прагне до загальної значущості. Добре ілюструє це положення вірш англійського митця Вільяма Блейка (1757-1827):
В одном мгновенье видеть вечность,
Огромный мир - в зерне песка,
В единой горсти - бесконечность
И небо - в чашечке цветка.
Важливим є й те, що мистецтво відображає історико-культурну ситуацію в цілому, володіє повнотою історичного змісту, оскільки митець в образно-символічній формі виражає найсуттєвіші риси свого часу, - навіть якщо він свідомо прагне уникнути у своєму творі будь-яких прикмет сучасності. Разом з тим, видатні мистецькі твори також яскраво втілюють універсальні проблеми, що мають відношення до кожної окремої людини, такі як сенс життя і щастя, добро і зло,любов і ненависть, честь і гідність, совість, вина й відповідальність тощо. Вони є вічними для будь-якого етапу історії і для кожної людини. Люди початку XXІ ст. переймаються долею героїв Шекспіра, їх глибоко зворушує лірична поезія Стародавнього Єгипту чи Середньовічної Європи, музика Баха й Моцарта викликає захоплення, а полотна старих майстрів змушують уважно до них приглядатись у пошуках відповідей на вічні запитання.
Література:
1. Виппер Ю., Самарин Р. Курс лекций по истории зарубежной литературы ХVІІ в. - М.,1954.
2. Елизарова М. и др. История зарубежной литературыХІX в. - М., 1961
3. Зарубежная литература средних веков: В 2 Вып. / Сост. Б. Пуришев. - М., 1975.
4. История зарубежной литературы ХІX в. / Под ред. Н. Соловьева. - М.,1986.
5. История римской литературы: В 2 Т. / Под ред. С. Соболевского - М., 1959-1962.
6. Искусство стран и народов мира: Краткая художественная энциклопедия: В 5 Т. - М., 1962-1980.
7. Кертман Л. История культуры стран Европы и Америки. 1870-1917. - М., 1987.
8. Куманецкий К. История культуры Древней Греции и Рима. - М., 1990.
9. Литература Средних веков. Хрестоматия. / Сост. Б. Пуришев и Р. Шор. - М., 1953.
10. Модернизм: Анализ и критика основных направлений. - М.,1987.
11. Никитина В., Паевская Е. и др. Литература Древнего Востока. - М., 1962.
12. Рассел Б. Історія західної філософії - К., 1994.
13. Самарин Р. Зарубежная литература. - М., 1987.
14. Стамеров К. Нариси з історії костюмів: У 2 Т. - К., 1978.
15. Тойнбі А. Дж. Дослідження історії: У 2 Т. - К., 1995.
Loading...

 
 

Цікаве