WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Поняття культури - Реферат

Поняття культури - Реферат


Реферат на тему:
Поняття культури
1. Визначення культури
Слово "культура" є одним із найбільш вживаних сучасною мовою, що, з одного боку, говорить про його надзвичайну багатозначність, а з іншого - про погану вивченість й недостатню осмисленість цих значень, що за ним стоять. Невипадково у практиці слововживання цілісна багато аспектна культура найчастіше зводиться до одного з її проявів. Для одних культура в першу чергу - оволодіння багатством художніх цінностей, для інших вона ототожнюється з моральністю, треті вважають, що культура - це релігія, а релігія - це культура і що некультурними є ті, що не мають релігійного почуття й досвіду, для четвертих поза культурою залишається людина, незнайома з вищими досягненнями науки й техніки. Найбільш, мабуть, поширене ототожнення культури й етикету ("культурним" є той, хто "вміє одягатись", "має гарні манери", "живе красиво" тощо).
Зрозуміло однак, що жодне з цих уявлень (як і сотні інших) не вичерпує поняття культури: "культура" - це щось більше, ніж мистецтво чи релігія, наука і т. д. , більше того, навіть узяті в сукупності, усі ці сфери і способи людського буття і діяльності лише констатують принципову невизначеність поняття "культура". Разом з тим, ні у кого не викликає сумніву та обставина, що в кожному з нескінченного ряду уявлень про культуру ця остання знаходить свій вияв і що кожен витвір людського суспільства відображає культуру цього суспільства. Отже, осягнення культури, незважаючи на складнощі осмислення самого поняття, можливе через пізнання якогось з її проявів. Справа лише у застосуванні відповідного - історико-культурного методу, який полягає у використанні культури як ключа до інтерпретації об'єктів, явищ і процесів людського суспільства та його історії.
Згідно поширеного розуміння, культура - це історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений у типах і формах організації життя і діяльності людей, а також у створених ними матеріальних і духовних цінностях. Під "культурою" розуміється все те, що створено, перетворено, оброблено, виховано і т. д. в результаті діяльності людини. Наведене визначення акцентує увагу на історичному змісті культури: культура як рівень розвитку людини і суспільства визначається, обумовлюється історичними обставинами їх існування, тобто, для кожної історичної епохи і кожного історичного періоду притаманна своя власна культура, формування, розвиток і занепад якої залежить від їх природнокліматичних, соціально-політичних, економічних та інших особливостей.
Вивчення суспільства через його культуру є надзвичайно актуальним, так як одні лише економічні й політичні характеристики не можуть служити ключем до розуміння соціальних явищ. Історико-культурний підхід допомагає усвідомити важливість таких феноменів суспільного розвитку, які технократичне мислення відсуває на задній план: мистецтво, релігію, філософію і, зрештою, саму людину. Аналіз переважаючих у суспільстві культурних цінностей не тільки допомагає визначити рівень його розвитку і стан, але і зрозуміти, чому дане суспільство живе так, а не інакше.
Природа і культура. Згідно сучасного розуміння людина - це вищий ступінь живих організмів на планеті Земля, суб'єкт суспільно-історичної діяльності і культури. Це значить, що як біологічна істота людина є невід'ємною часткою природи, її, так би мовити, продуктом, а як суб'єкт, тобто джерело і носій пізнання й діяльності, цю природу перетворює, змінює, пристосовує для своїх потреб й цілей - тобто, є творцем культури. Таким чином, природа і культура - це ті дві сфери, в яких протікає життя людства і які нерозривно поєднуються в людині, що є одночасно і продуктом природи і творцем культури.
Французький біолог і філософ П'єр Тейяр де Шарден (1881-1955) зазначив: "Людський організм є настільки складним і чутливим, є таким пристосованим до земних умов, що важко уявити собі, яким чином він зміг би акліматизуватись на іншому небесному тілі, навіть якщо він здатен подолати міжпланетні простори". Отже, людина є "плоттю і кров'ю" природи планети Земля і пов'язана з нею усіма властивостями й характеристиками своєї істоти. Однак, людина як homo sapiens (людина розумна) і homo faber (людина-творець) своєю працею діючи на природу і природні матеріали, вирощує рослини, розводить тварини, виробляє знаряддя праці і найрізноманітніші предмети, змінює ландшафт, будує споруди тощо. Тому оточує людину вже не природа як така, а штучне середовище, створене працею самої людини, тобто "друга природа", природа перетворена, виведена із свого першопочаткового стану - культура. Саме походження латинського слова cultura вказує на це: воно сходить до colere - "обробляти", "доглядати", "вирощувати".
Разом з тим, давно помічено, що там, де людина починала створювати які-небудь предмети, котрі раніше не існували у природному світі, це не проходило для неї безслідно. Перетворюючи натуральні, природні матеріали - камінь, глину, дерево, кістку, метал, вона одночасно перетворювала і саму себе, тобто вдосконалювала свої уміння й навички, розвивала творчі здібності, кмітливість, винахідливість, уяву, образне і поняттєве мислення, тобто стала багатшою в розумовому та емоційному відношення. Й усі ці набуті людиною властивості та якості також являлись культурою, але культурою не зовнішньою, матеріалізованою у створених людськими руками неодушевлених речах, а культура внутрішня, розумова, що є невід'ємним надбанням і багатством людини. Німецький мислитель Карл Маркс (1818-1883) відзначив, що праця людини - це процес, в якому вона, діючи на зовнішню природу і змінюючи її, "одночасно змінює і свою власну природу". Так і латинське поняття cultura включає значення "розвиток" і "виховання". Недарма римський оратор і мислитель Марк Тулій Цицерон (106-43 до н.е.) стверджував, що "розвиток душі" (cultura animi) - це процес, дуже подібний до "обробки землі" (cultura agri), тобто душа (розум) і земля - це ті об'єкти, на які спрямовуються зусилля людини з метою покращення їх стану: "окультурена" таким чином земля дасть хороший урожай, а "розвинена" душа "народить" інтелектуальні та моральні чесноти. Отже, культура - це також розвиток людського розуму й душі, а значить, "покращення", "удосконалення" природи самої людини.
Суспільство і культура. Процес становлення людини і суспільства тривав дуже довго, але по мірі вдосконалення знарядь праці та засобів координації колективної діяльності розвивалась свідомість і мова людини. Добування, збереження і підтримка вогню, пошуки їжі, організоване полювання і розподіл здобичі вимагали від членів первісного стада приборкання тваринних інстинктів, дисципліни і взаємодопомоги. Тісне об'єднання членів суспільства, їх спільні зусилля компенсували примітивність знарядь, ставши одним із головних засобів боротьби людей з природою; вони сприяли їх перемозі у цьому важкому поєдинку, надзвичайно збільшивши здатність людства до виживання. Якщо при зміні клімату вимирали такі могутні тварини як мамонти,печерні ведмеді і шаблезубі тигри, то людина, набагато слабша у фізичному відношенні, тим не менше, зуміла вистояти.
Таким чином, суттєвим елементом людської культури є суспільність, здатність людей до колективного життя і діяльності, які є неможливими без самообмеження індивідів та їх уміння підпорядковуватись суспільним правилам і нормам. Це, в першу чергу, вимоги слухняності і незлобивості, поваги до жінки-матері і шанобливості до старших, стійкості у нестатках і мужності у боротьбі з небезпеками. Все це згладжувало природну нерівність між молодими й старими, сильними і слабкими, здоровими й хворими, і тим самим підтримувало єдність суспільства, забезпечувало його подальше існування. Саме у цьому аспекті трактував культуру австрійський психіатр і мислитель Зиґмунд Фрейд (1856-1939): "Слово
Loading...

 
 

Цікаве