WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Основні тенденції розвитку культури XX століття - Реферат

Основні тенденції розвитку культури XX століття - Реферат

економічного.
Дослідження Римського клубу велися в двох напрямках. Це і вивчення меж і спрямованості економічного росту, і дослідження в області людських відносин і взаємодій. У 1972 р. була складена відома доповідь Дж. Форрестера і Д.Медоуза під назвою "Межі росту", автори якої поставили мету - вжити негайних заходів з економічної і екологічній стабілізації і досягти "глобальної рівноваги". В цій доповіді пропонується в зв'язку з природними обмеженнями росту людської цивілізації переглянути структуру потреб самої людини. В 1974 р. в рамках Римського клубу М. Месарович і Е. Пестель розробили доповідь "Людство на поворотному пункті". Якщо в попередніх роботах була показана ілюзорність досягнутого рівня матеріального благополуччя в найбільш розвинутих країнах, то в цьому повідомленні вказувалося на необхідність якісного росту в розвитку людської цивілізації. Світ є не просто взаємообумовлене ціле, але ціле, диференційоване на частини, на окремі регіони, що мають свої специфічні риси розвитку. Людство і його культура є єдиний організм, всі елементи якого володіють особливою якісною специфікою. Звідси виникає і ідея переносу акценту діяльності людини з кількісних параметрів на якісні. Якщо соціально-економічні відносини індустріального суспільства є не просто визначальними, але і гнітючими факторами історичного руху, то в сучасній цивілізації і культурі ситуація міняється.
Постіндустріальна цивілізація базується на інших формах соціального структурування. Одним з перших прийшов до розуміння людини як найважливішого фактора соціального розвитку керівник Римського клуба А. Печчеї. "Людська революція" полягає не у відмові від загрожуючого життю на Землі науково-технічного прогресу, а в корінному перевороті у всій системі відносин "людина - соціум". Суспільство трансформується докорінно і перетворюється "в щось нове і несподіване" (Е. Тоффлер). Свобода і незалежність індивіда виявляється принципом розвитку виникаючої цивілізації і культури. Людина ламає стіну відчуження і стає поруч з суспільним виробництвом. Вже не в соціальних утопіях і теоріях, а в соціокультурних реаліях кінця XX ст. окреслюються контури майбутнього панування людини і її культури над буттям.
Суть нової культури виростає з руйнування характерних для класичного індустріального суспільства систем, що зовні детермінують життя особистості. Людина перестає бути елементом технологічної, економічної або політичної систем, де її діяльність жорстко визначається зовнішніми стосовно її особистісної культури якостями. Ця тверда детермінована схема не просто слабшає, виникає принципово нова ситуація, яка означає, що соціально-економічний розвиток залежить вже від стану духовного світу особистості, від її розвитку і соціокультурної спрямованості.
Подібна ситуація зв'язана не тільки з глобальними загрозами існуванню людства, але і з корінним поворотом в системі відносин "людина - виробництво". Сучасна економіка має інноваційний характер. Це означає, що матеріальні і речові фактори виробництва перестають бути основним носієм цінностей, тому що застарівають кожні 3-4 роки. Знаряддя праці, машини, верстати, виробничі лінії, різного роду техніка міняються буквально на очах. Головним фактором відновлення виробництва і одержання прибутку є людина, її інтелектуальні і творчі можливості. Розвиток особистісних якостей, творчих здібностей і можливостей, виховання висококваліфікованої робочої сили стає найбільш вигідним вкладенням капіталу. В результаті суспільний суб'єкт здобуває все більшу незалежність від базису, його свобода наростає. Як показав Д. Белл, в сучасному інформаційному суспільстві людський вибір виявляється вирішальною детермінантою соціально-історичного розвитку.
Класик сучасної футурології Елвін Тоффлер, узагальнюючи розвиток людського суспільства в XX ст. і намагаючись осмислити ті приголомшливі зміни, що вводять нас у XXI ст., показав, що знання в сучасному суспільстві перетворюється в дійсне багатство і в ту вибухову силу, яка зробить зрушення влади. Весь суспільний організм піддається різким трансформаціям, іде в небуття розподіл світу на комуністичний і капіталістичний, на Північ і Південь. На зміну цьому приходять системи швидких і повільних економік. Якщо перші засновані на інновації і відновленні, на ідеї неповторності, то другі традиційно стійкі і інерційні в своєму розвитку. Новий економічний світ грунтується на знаннях і здібностях людини, на світовідчуванні свободи і ідеї творчого саморозвитку.
Одним з методологічних підходів, що концептуально осмислює зміни, які відбуваються, стала теорія японського соціолога Е. Масуди. В 1945 р. він запропонував ідею, що багатьом здавалась фантастичною, - теорію "інформаційного суспільства". Це суспільство, об'єднане єдиною інформаційною мережею, завдяки якій в людства з'явиться можливість виробляти єдині цілі, а в людини - виявити свої творчі можливості. Впровадження нових інформаційних технологій, і насамперед комп'ютерної техніки і систем телекомунікаційних зв'язків, показало, що концепція інформаційного суспільстві не є утопічною.
Виникає нова інформаційна культура, нові способи одержання інформації, виробничої і наукової діяльності. Доступ до інформаційних мереж, знання виявляється визначальною основою для стратифікації, поділу суспільства. На основі автоматизованого доступу до систем зв'язку індивід або група осіб може одержати інформацію, необхідну для вирішення професійних або особистих задач. Відбувається процес автоматизації і роботизації виробництва і управління. В сфері інформаційної діяльності працює більше 50% працездатного населення. Концепція "інформаційного суспільства" визначила шляхи формування "матеріального тіла" культури кінця XX ст.
Література:
1. Виппер Ю., Самарин Р. Курс лекций по истории зарубежной литературы ХVІІ в. - М.,1954.
2. Елизарова М. и др. История зарубежной литературыХІX в. - М., 1961
3. Зарубежная литература средних веков: В 2 Вып. / Сост. Б. Пуришев. - М., 1975.
4. История зарубежной литературы ХІX в. / Под ред. Н. Соловьева. - М.,1986.
5. История римской литературы: В 2 Т. / Под ред. С. Соболевского - М., 1959-1962.
6. Искусство стран и народов мира: Краткая художественная энциклопедия: В 5 Т. - М., 1962-1980.
7. Кертман Л. История культуры стран Европы и Америки. 1870-1917. - М., 1987.
8. Куманецкий К. История культуры Древней Греции и Рима. - М., 1990.
9. Литература Средних веков. Хрестоматия. / Сост. Б. Пуришев и Р. Шор. - М., 1953.
10. Модернизм: Анализ и критика основных направлений. - М.,1987.
11. Никитина В., Паевская Е. и др. Литература Древнего Востока. - М., 1962.
12. Рассел Б. Історія західної філософії - К., 1994.
13. Самарин Р. Зарубежная литература. - М., 1987.
14. Стамеров К. Нариси з історії костюмів: У 2 Т. - К., 1978.
15. Тойнбі А. Дж. Дослідження історії: У 2 Т. - К., 1995.
Loading...

 
 

Цікаве