WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культура України другої половини ХIХ ст. - Реферат

Культура України другої половини ХIХ ст. - Реферат

В. Руданського ("Ти не моя"), Г. Гейне. ("Коли розлучаються двоє") та ін. Зразком національної героїко-патріотичної опери стала монументальна народна музична драма Лисенка "Тарас Бульба". На сюжети повістей М. В. Гоголя написані також опери "Різдвяна ніч", "Утоплена". Композитор створив музику до п'єси І. П. Котляревського "Наталка Полтавка", оперету "Чорноморці", дитячі опери "Коза-дереза", "Пан Коцький", "Зима і Весна".
На високий ступінь професіоналізму Лисенко підніс інструментальну музику. Він е автором симфонічної фантазії "Козак-шумка", "Фантазії" та "Елегійного капричіо" для скрипки і фортепіано, струнних квартетів і тріо, п'єс для віолончелі. Ним створено багато творів для фортепіано ("Героїчне скерцо", "Українська сюїта", "Концертний полонез №1", "Мрія", "Баркарола", "Елегія" та ін.). Теоретичні праці Лисенка заклали наукові основи національної музичної фольклористики. Творча спадщина великого композитора стала невичерпним джерелом української музичної культури.
Розвиток музики на західноукраїнських землях також стимулювався драматичним театром. У багатьох п'єсах музичні номери були органічною часткою спектаклів, які називалися "комедіо-опера", "мелодрама", "оперета". Значного поширення набув хоровий рух, завдяки якому виникло чимало музичних шкіл і музично-видавничих організацій;
Діяли хорові товариства "Торбан", "Львівський Боян". Масовими стали збирання і вивчення музичного фольклору.
Із народнопісенними джерелами пов'язана творчість одного з перших українськихкомпозиторів-професіоналів Галичини М. М. Вербицького (1815-1870). йому належать хорові твори "Заповіт" на вірші Т. Шевченка, "Поклін" на вірші Ю. Федьковича, музика до театральних вистав, близько десяти симфоній-увертюр. Зразки професійної національної музики створив І. А. Лавровський (1822-1873) - автор багатьох хорів ("Козак до торбана", "Осінь", "Руська річка", "Заспівай ми, соловію" та ін.), пісень, музики до драматичних спектаклів.
Широкою популярністю на західноукраїнських землях, зокрема на Північній Буковині, користувалася музика І. І. Воробкевича (1863-1903). Серед його хорових творів - композиції на слова Т. Шевченка, І. Франка, Ю.Федьковича. Знаними були його пісні "Над Прутом у лузі", "Заграй ми, цигане старий", "Сонце ся сховало", "Сині очі", вальси, мазурки, польки, музика до спектаклів.
В. Г. Матюк (1852-1912) працював здебільшого у вокальних жанрах. Відомі його хори ("Руська пісня", "Болеслав Кривоустий під Галичем"), пісні ("Веснівка" на слова М. Шашкевича). Центральне місце серед музикально-драматичних творів А. К. Вахнянина (1841-1908) належить опері "Купало". Мелодія його хору "По морю, по морю" пізніше стала основою революційної пісні "Шалійте, шалійте, скажені кати". Глибиною почуттів відзначалися хори і романси Д. В. Січинського (1865-1909) - "Даремне, пісне", "Пісне моя", "Із сліз моїх" та ін. Основу творчості О. Й. Нижанківського (1862-1919) також становили хорові твори ("З окрушків", "Гуляли", "Вечірня пісня"). Популярними були його дуети "Люблю дивитись", "До ластівки". Західноукраїнські композитори брали активну участь у громадсько-культурному житті, видавали підручники з музики тощо.
Образотворче мистецтво й архітектура. Характерним для українського образотворчого мистецтва другої половини XIX ст. було становлення його на позиціях реалізму, народності, життєвої правди. На розвитку художнього життя на Україні, на утвердженні демократичних тенденцій у живопису позначилась діяльність Товариства пересувних художніх виставок ("передвижники"), що виникло 1870 р. в Росії. Членами його було багато українських митців. Високої професійної майстерності українські художники продовжували набувати в Петербурзькій Академії мистецтв. В Одесі, Харкові, Києві відкрилися малювальні школи ((згодом училища). Консолідації мистецьких сил України сприяли Товариство південноросійських художників у Одесі, Київське товариство художніх виставок, Товариство для розвою руської штуки у Львові, Товариство харківських художників та інші об'єднання.
В українському живопису чітко окреслились і набули специфічних ознак усі жанри. Під впливом демократичних тенденцій у розвитку всієї культури на перше місце висувається побутовий жанр, який безпосередньо відображає життя народу. Тематичні рамки цього жанру розширюються, він збагачується на нові сюжети і міцніше пов'язується зі суспільною проблематикою. Художники прагнуть осмислити нового героя часу, нові відносини, що складаються в суспільстві, знайти й утвердити нові мистецькі цінності. Зростання інтересу до минулого України, до національно-визвольної тематики зумовило піднесення історичного жанру. Любов до рідного краю, відчуття природи як суттєвого чинника в понятті "батьківщина" було основою формування пейзажного жанру, що набуває самостійного ідейно-естетичного значення. Взагалі переважна більшість українських митців не були майстрами якогось одного жанру, а володіли багатьма із них.
Живописцями, які піднесли український побутовий жанр на високий рівень, були продовжувачі демократичних традицій Т. Г. Шевченка - Л. М. Жемчужников, І. І. Соколов, К. О. Трутовський. Творча діяльність Л. М. Жемчужникова (1828-1912) пройнята щирою любов'ю до українського народу, його історії та кулі/тури. Він створив проникливі картини "Кобзар на шляху", "Козак їде на Січ", "Чумаки в степу" та інші, був видавцем альбому, присвяченого Україні і в пам'ять шевченківського названого також "Живописною Україною". Найвище піднесення мистецьких здібностей І. І. Соколова (1823-1918), про якого Шевченко відгукувався як про людину, що "любить наш народ і нашу країну", виявилося в картинах "Повернення з ярмарку", "Проводи рекрутів", "Погорільці", "Ніч напередодні Івана Купала", "Ранок після весілля в Малоросії", "Українські дівчата ворожать на вінках".
До золотого фонду українського живопису по праву належить творча спадщина К. О. Трутовського (1826-1893). Митець з глибоким знанням предмета відтворював побут та звичаї українського і російського народів ("Хоровод у Курській губернії", "Весільний викуп", "Колядки на Україні", "Сорочинський ярмарок" та ін.), гостро засуджував суспільні порядки ("Збирання недоїмок на селі", "Рекрутський набір", "У судді" та ін.). Художник залишив багато ілюстрацій до творів Т. Г. Шевченка, М. В. Гоголя та інших письменників.
У дусі ідейних настанов передвижників творив живописець і графік П. Д. Мартинович (1856-1933). Йому належать картини "У канцелярії волосного писаря", "Внутрішність хати козака Грицька Гончара у Вереміївці" та ін.
Художник-передвижник М. Д. Кузнецов (1850-1929) у творах "На заробітки", "На сінокос", "У свято" з теплотою зобразив сцени повсякденного життя народу, підкреслив
Loading...

 
 

Цікаве