WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культура України другої половини ХIХ ст. - Реферат

Культура України другої половини ХIХ ст. - Реферат

видатна письменниця Марко Вовчок (1833-1907). У своїй першій збірці "Народні оповідання" вона гнівно засуджувала кріпосницький лад, із великою любов'ю змалювала образи простих людей. У пізніших українських і російських оповіданнях, повістях, романах ("Інститутка", "Ледащиця", "Маруся", "Панська воля", "Кармелюк", "Невільничка", "Записки причетника" та ін.) письменниця яскраво зобразила боротьбу народних мас проти поміщицького гніту, іноземних загарбників, викрила духовну ницість провінціального панства, створила живі постаті виразників інтересів гнобленого люду.
У демократичному руслі протікала творчість видатногоукраїнського байкаря Л. І. Глібова (1827-93). В алегоричній формі він зображував безправне становище селянства, свавілля поміщиків, капіталістичний визиск трудящих, паразитизм чиновників, лицемірство і прислужництво ("Вовк та Ягня", "Вовк і Вівчарі", "Щука", "Лисиця і Ховрах", "Лев на облаві" та ін.), картав користолюбство, обмеженість панівних класів, з теплотою відгукувався про високі моральні якості простих людей ("Хазяйка й Челядники", "Зозуля й Горлиця", "Бджола і Мухи" та ін.). Популярними стали також його ліричні поезії та вірші для дітей.
Талановитий письменник-різночинець А. П. Свидницький (1834-71) створив перший зразок реалістичного соціально-побутового роману з сучасного життя - "Люборацькі", в якому показано занепад старосвітської родини сільського священика у трьох поколіннях. Цей твір засвідчив прямування української реалістичної прози до показу широких епічних картин життя суспільства, до аналізу складних відносин пореформеного часу. Революційним пафосом були пройняті вірші молодого Свидницького "Україно, мати наша", "В полі доля стояла", "Росте долом березина".
Яскравою зіркою на літературному небосхилі засвітилося ім'я поета-демократа С. В. Руданського (1834-73). Широкої популярності зажили його мелодійні ліричні поезії ("Повій, вітре, на Вкраїну", "Ти не моя" та ін.), написані в народнопісенному дусі. Ряд його віршів громадянського звучання ("Над колискою", "Гей, бики!", "Нехай гнеться лоза", "Не кидай мене" та іп.) змальовували долю селян-кріпаків, закликали до боротьби в ім'я світлого майбутнього. Славу поетові принесли також його гумористично-сатиричні вірші - так звані співомовки.
У 70-90-ті роки в літературу ввійшла нова плеяда високоталановитих письменників. Це насамперед І. С. Нечуй-Левицький (1838-1918), який створив класичні зразки соціально-побутової повісті та оповідання. Реалістично письменник відтворив життя, побут та психологію селян, заробітчан, бурлак ("Микола Джеря", "Бурлачка", "Кайдашева сім'я"), інтелігенції ("Хмари", "Над Чорним морем"), духовенства ("Старосвітські батюшки та матушки", "Афонський пройдисвіт"), міщан ("На Кожум'яках"). Письменник звертався й до історичної тематики ("Запорожці", "Маруся Богуславка", "Гетьман Іван Виговський", "Князь Єремія Вишневецький" та ін.).
На революційно-демократичних засадах базувалася творчість Панаса Мирного (1848-1920). Автор новаторських соціально-психологічних романів і повістей з народного життя, він підніс українську прозу до високого рівня художньої досконалості. Романи "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", "Повія", повісті "Лихі люди" ("Товариші"), "Лихо давнє і сьогочасне", "Голодна воля", п'єса "Лимерівна" та інші його твори - це велика художня епопея, що відображає життя українського народу протягом майже всього XIX ст., особливо після реформи 1861 р. Автор нещадно викрив кріпацтво та його пережитки, весь тогочасний гнобительський лад, створив образи борців за соціальне визволення.
Служінню ідеалам трудового народу присвятив свою творчість революціонер-демократ П. А. Грабовський (1864-1902). Розглядаючи літературу як "живу творчу силу громадського руху", він створив на засланні пристрасні революційні поезії (збірки "Пролісок", "З півночі", "Кобза"). У них поет вилив усі свої палкі почуття до експлуатованих і гноблених, проголосив непохитну віру в революційне перетворення світу.
Співцем трудових низів, виразником їхніх надій та прагнень був поет-демократ І. І. Манжура (1851-1893). У багатьох поезіях (збірки "Степові думи та співи", "Над Дніпром") він талановито змалював гірку долю трудящого селянства, наймитів, бурлак, заробітчан, оспівував героїчне минуле українського народу.
У 90-х роках розпочалася творча діяльність М. М. Коцюбинського (1864-1913). У цей час він поступово звільнявся від культурницьких ілюзій та утверджувався на революційно-демократичних позиціях. У ранніх творах ("П'ятизолотник", "По-людському", "Дорогою ціною", "Для загального добра" та ін.) письменник показав благородство простих трудівників, пробудження в них почуття людської гідності, їхні прагнення до волі. Громадянські мотиви дзвінко зазвучали уже в ранніх поезіях Лесі Українки (Л. П. Косач-Квітка; 1871-1913) - "Досвітні огні", "Без надії сподіваюсь", "Товаришці на спомин", "Слово, чому ти не твердая криця" та ін.
У 1880-90-х роках велику культурну й громадську діяльність розгорнув Б.Д. Грінченко (1863-1910), погляди якого в основі були демократичними, хоч і відзначалися суперечливістю. У поезіях (збірки "Пісні Василя Чайченка", "Під сільською стріхою" та ін.), оповіданнях і повістях ("Сонячний промінь", "Під тихими вербами" та ін.) він правдиво відобразив життя селянської бідноти, робітників, шахтарів, учителів тощо. Своєрідним явищем в українській літературі була поетична творчість Я. І. Щоголєва (1823-1898) -збірки "Ворскло", "Слобожанщина". У 80-х роках з'явилися перші поезії В. І. Самійленка (1864-1925). Найповніше його талант розкрився у сатиричних і гумористичних віршах ("Ельдорадо", "Як то весело жить на Вкраїні", "Патріота Іван" та ін.).
У гострих ідеологічних колізіях розвивалася література на західноукраїнських землях. Становлення її демократичного напряму відбувалося під впливом передової східноукраїнської та російської літератури. Чимало самобутніх творів належить письменникові-демократу Ю. А. Федьковичу (1834-1888) - поезії "Дезертир", "Старий жовнір", "Довбуш", "Кобилиця", "Браття-опришки, гайда за чару", "В день скопу батька нашого Тараса...", оповідання й повісті "Люба-згуба", "Опришок", "Безталанне кохання" та ін. У них він яскраво відтворив побут, звичаї, психологію, надії та прагнення гуцулів, кликав до боротьби за соціальне і національне визволення, висловив свою глибоку любов до рідного краю.
У 1870-90-х роках у Східній Галичині розцвів могутній талант письменника, вченого, громадсько-політичного діяча революційно-демократичного напряму І. Я. Франка (1856-1916). Він створив класичні зразки громадянської, філософської та інтимної лірики (збірки "З вершин і низин", "Зів'яле листя", "Із. днів журби" та ін.), змалював
Loading...

 
 

Цікаве