WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культура епохи палеоліту - Реферат

Культура епохи палеоліту - Реферат

перетворюється в особливу "істоту". Ці можливості реалізовуються лише у зв'язку із сукупністю практичної діяльності людини, її суспільних стосунків. На початкових стадіях людської історії релігія є продуктом обмеженості практичного й духовного оволодіння світом. Ранні вірування у фантастичній формі відобразили усвідомлення людиною своєї залежності від природних сил. Не відокремлюючи себе від природи, людина переносить на неї стосунки, що складаються у первісній громаді. Об'єктом релігійного сприйняття стають ті природні явища, з якими людина була пов'язана у своїй повсякденній практичній діяльності і які мали для неї життєво важливе значення.
У науці існує досить чітка і розроблена класифікація ранніх форм вірувань. Слід, однак, зазначити, що вони рідко або й зовсім не зустрічаються у дійсності в чистому вигляді. Фетишизм, анімізм і т.д. - все це, швидше, форми мислення, в яких осягається дійсність і які служать основою для її зрозуміння. Тим не менше, всі ці первісні вірування обов'язково присутні не тільки в історії культури, але й складають суттєвий елемент розвинених релігій.
Дуже рано у первісному суспільстві виник фетишизм - релігійне поклоніння матеріальним предметам-фетишам, яким приписуються надприродні властивості. Фетишами могли бути будь-які предмети: шкаралупа горіха, хвіст тварини, її зуби й кістки, а також певне знаряддя праці, дерево, камінь або спеціально виготовлений культовий предмет. До системи фетишистських вірувань входить звичай носіння амулетів (оберегів), які відіграють роль особистих надприродних захисників, а також віра у талісмани - предмети, що приносять щастя, удачу.
Іншою формою первісних вірувань є анімізм - віра в існування надприродних істот, що містяться в яких-небудь тілах (душі) або діють самостійно (духи). В основі анімізму є усвідомлення людиною специфіки свого внутрішнього духовного світу, який і дістав назву "душа", "дух". Виникають ідеї безсмертя душі й можливості її існування окремо від тіла, звідки випливає уявлення про потойбічне життя - у країні мертвих. Найчастіше посмертне життя душ розумілось як продовження земного існування. В окремих народів замість уявлення про країну мертвих з'явились теорії переселення душ у нові тіла (метемпсихоз). Для розвиненого родоплемінного ладу характерний культ предків - вшановування духів померлих предків (особливо вождів, патріархів), які впливають на життя нащадків.
Тотемізм (від тотем) - одна з первісних форм вірувань, для якої характерна віра у спільне походження і кревну спорідненість між даною групою людей (родом, кланом) і певним видом тварин, рослин, рідше тим чи іншим предметом або явищем природи. Тотемами називали тварин, рослин, предмети, що їх люди вважали своїми родичами і в яких вбачали покровителів роду і племені, захисників й заступників, помічників у розв'язанні всіх конфліктів. Поклоніння, вшановування стосувалось не стільки тварин, рослин і предметів, скільки їх тотемних духів, і проявлялось через молитви, танці, табу, жертвоприношення, виготовлення зображення тотемів, свята. Одним з проявів культу було уподібнення тотемові (одягання шкіри, пір'я, іклів тотемів, фізичне скалічення і т. д.). Убивство і споживання тотемів дозволялось тільки за певними правилами, так, щоб не зашкодити тотемному духові (виконання ритуалів, прохання вибачити, побажання щастя у країні мертвих тощо). Тотемізм найтіснішим чином пов'язаний із родоплемінним устроєм; існує думка, що ця форма вірувань виникла як фантастичне відображення у свідомості людей родоплемінних стосунків, котрі ще перебувають у стані формування.
Дуже поширеною серед первісних людей була віра у магію. Магія (чаклунство) - це обряди, покликані надприродним шляхом впливати на світ (явища і об'єкти природи, людей, духів). В основі магії лежить віра у взаємопов'язаність істот, предметів і стихій Всесвіту й переконання у здатності людини (чаклуна, мага) включати людські дії у природні процеси (натуралізація) і таким чином впливати на них. За кінцевою метою магія поділяється на продуктивну (господарську), охоронну (лікувальну) і деструктивну (шкідливу). За методом здійснення магія є гомеопатична (наслідувальна, за схожістю; знищення зображення - загибель ворога і т.д.) й контагіозна (заразна, за суміжністю: використання волосся, одягу жертви для завдання шкоди і т.д.). Пов'язані з магією уявлення про світ, а саме про взаємодію всіх речей лягли в основу найдавніших філософських вчень і різного і роду "таємних наук", що розповсюдились у пізній Античності й Середньовіччі.
Важливим елементом первісних вірувань є антропоморфізм (від грец. anthropos - людина і morphe - форма, вид), уподібнення людині, перенесення людських властивостей на предмети і явища неживої природи, небесні тіла, тварини й рослини. Наприклад, чукотський шаман твердить: "Все, що існує на світі, живе: лампа може ходити, стіни житла мають свою мову, хутра у мішках розмовляють вночі між собою, дерево тремтить і плаче під ударами сокири". Слід вважати, що із розвитком господарства, ускладненням соціальної структури, розширенням світогляду, появою нових форм життєдіяльності антропоморфізація природних й надприродних об'єктів поглиблюється: душі, духи, тотемні предки починають уявлятись у вигляді людей, їм приписуються людські пристрасті й душевні стани - гнів, підступність, жадібність, байдужість, прихильність і т.д., а їх діяльність і стосунки між ними моделюються за зразком пануючих у даному суспільстві відносин і соціокультурних особливостей. Так виникають уявлення про богів - клас надприродних істот, які персоніфікували найважливіші стихії (землю, небо, вогонь, воду, грім, дощ і т.п.) або соціальні функції (боги - покровителі жерців, воїнів, громадян, міст тощо), були творцями й володарями світу й людей. Як правило, навіть вигляд богів залежав від антропологічних особливостей людей, які у них вірили. Це помітив ще давньогрецький філософ Ксенофан (VI ст. до н.е.): "Ефіопи кажуть, що їхні боги є кирпатими й чорними; фракійці ж уявляють своїх богів синьоокими й рудоволосими".
Література:
1. Виппер Ю., Самарин Р. Курс лекций по истории зарубежной литературы ХVІІ в. - М.,1954.
2. Елизарова М. и др. История зарубежной литературыХІX в. - М., 1961
3. Зарубежная литература средних веков: В 2 Вып. / Сост. Б. Пуришев. - М., 1975.
4. История зарубежной литературы ХІX в. / Под ред. Н. Соловьева. - М.,1986.
5. История римской литературы: В 2 Т. / Под ред. С. Соболевского - М., 1959-1962.
6. Искусство стран и народов мира: Краткая художественнаяэнциклопедия: В 5 Т. - М., 1962-1980.
7. Кертман Л. История культуры стран Европы и Америки. 1870-1917. - М., 1987.
8. Куманецкий К. История культуры Древней Греции и Рима. - М., 1990.
9. Литература Средних веков. Хрестоматия. / Сост. Б. Пуришев и Р. Шор. - М., 1953.
10. Модернизм: Анализ и критика основных направлений. - М.,1987.
11. Никитина В., Паевская Е. и др. Литература Древнего Востока. - М., 1962.
12. Рассел Б. Історія західної філософії - К., 1994.
13. Самарин Р. Зарубежная литература. - М., 1987.
14. Стамеров К. Нариси з історії костюмів: У 2 Т. - К., 1978.
15. Тойнбі А. Дж. Дослідження історії: У 2 Т. - К., 1995.
Loading...

 
 

Цікаве