WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Руки. Ритмопластичне узгодження рухів тіла - Реферат

Руки. Ритмопластичне узгодження рухів тіла - Реферат


Реферат на тему:
Руки. Ритмопластичне узгодження рухів тіла
Положення рук - один із найважливіших компонентів пластичної виразності людського тіла. Це неодноразово підкреслювали класики хореографії. "Щоб прискорити розвиток нашого мистецтва і наблизити його до правди, - писав Ж.-Ж.Новерр, - необхідно пожертвувати зайвою хитромудрістю па; те, що буде при цьому втрачено в техніці ніг, з лихвою окупиться виразністю рук". Знавець російського танцювального фольклору К.Голейзовський стверджував, що значення рук, плечей, пальців у танці величезне: вони передають і основний зміст, і допомагають розкрити сюжет.
Та, все ж, тільки на початку XX сторіччя, рухи рук почали відігравати провідну роль у створенні музично-хореографічного образу. Балетмейстер - новатор М.Фокін вважав руки найбільш сильним виражально-танцювальним засобом і у своїх постановках надавав їм усе нових функцій. Доречно пригадати його шедевр "Умираючий лебідь" на музику К.Сен-Санса у неповторному виконанні А.Павлової, М.Плисецької.
Положення рук в українській хореографії більш-менш стале, за винятком специфічних та імпровізаційних елементів. Позиції рук (вихідна, перша, друга, третя) у танці одержують своєрідне забарвлення. У вихідній позиції рухи вільно опущені вздовж тулуба, у першій - спрямовані вперед на рівні діафрагми, у другій - розкриті вперед здебільшого долонями догори, у третій - прямі у ліктях і розкритті дещо ширше плечей.
Крім чистого використання основних позицій (при виконанні дрібного бігунця дівчатами з вихідним положенням рук, різноманітних круток за другою позицією, обертів за третьою тощо), існує багато проміжних комбінованих положень, хідник від основних: руки переводяться з вихідного положення в першу позицію, другу і знову йдуть у вихідну (при виконанні бігунців); переводяться на талію, права йде за потилицю, а ліва одночасно переводиться на талію (при виконанні чоловіками бігунця і т.д.)
Проте, за будь-якого положення руки - необхідна складова в танцювального руху, елемент механіки танцю. Розумна, правильна їхня постановка зумовлює точне виконання майже складних рухів, і передусім турів. Руки - помічники у важкій технології танцю, вони виконують гігантську фізичну роботу, і в же час руки - крила, вони надають імпульсу у піруетах.
Велику ролі. у створенні емоційно змістовного, ритмопластичного малюнку, у якому закладено певну дію, відіграє кисть руки. Вона запрошує, подає, розповідає, відштовхує. Роrt dе bras повинні бути такі ж різноманітні, як відчуття, що відтворюються засобами танцю. Кисть під час руху начебто відстає від неї на якусь вісімку, перетинаючи у просторі той же шлях, що й рука. Переведемо руку з підготовчої позиції, і знову опустимо її у підготовчу або виведемо ралу руку вбік, трохи вище другої позиції. Проробивши ці вправи, одразу ж переконуємось, що кисть руки дещо запізнюється", фіксуючи останню частку руху. Саме у цьому полягає те чи інше значення па, у цьому проявляється своєрідна краса народного танцю. Якщо ж виконати названі вправи без "запізнення" кисті, одразу ж помітимо, що танцювальний рух перетвориться на спортивну зарядку або на звичайний побутовий рух.
У танцях багатьох народів, особливо жіночих узбецьких, грузинських, таджицьких, азербайджанських, руки, кисті та пальці зосереджують у собі найважливіші виражальні засоби. Позаяк українська хореографія має надзвичайно багату лексику, ці компоненти інколи залишаються поза увагою балетмейстерів, що, безумовно, шкодить у їхній практичній роботі. Правильна, вдала постановка рук - велика творча винахідка постановника.
Спостерігаємо надзвичайну різноманітність положень рук під час виконання рухів у парах, четвірках. Оригінальні поєднання рук маємо в гуцульських, лемківських, бойківських та буковинських танцях: руки юнака лежать на талії дівчини, а її. на його плечах; ставши візаві, партнери кладуть руки на талію одне одному. В цих та багатьох інших положеннях виконуються найрізноманітніші крутки, обертання тощо.
У четвірках, п'ятірках, масових побудовах (півколах, діагоналях, лініях) при виконанні різновидів бігунців, падебасків, вихилясників, вірьовочок та інших рухів дівчата й хлопці тримаються за вільно опущені вниз або піднесені вгору руки; руки дівчини переносяться на її ж праве плече; права - на праве плече партнерки, що стоїть попереду; дівчата стають одна за одною ланцюжком і беруться за талію і ін.
Деякі положення рук зумовлені специфікою українського народного вбрання. Так, відведення руки за потилицю підказане завданням притримати шапку, а розкинуті врізнобіч руки в обертах та крутках у дівчат викликані потребою тримати стрічки, щоб вони не заважали танцювати.
І, як уже зазначалось, у сучасній класичній та народносценічній хореографії важливі не тільки положення рук, а й узгодженість їхніх рухів з рухом тулуба та постановкою голови танцівника тощо.
З цього приводу дуже цікава думка видатного балетмейстера - педагога А.Ваганової, яка відзначала, що, крім вправ для ніг, не слід забувати про руки, тулуб, голову, вміння управляти спиною.
Вільна постава тулуба виконавця дає динамічне спрямування бігунцям, тинкам, бігам, стрибкам. Як би танцюрист віртуозно не виконував бігунець, без стрімкого ривка уперед усім тулубом рух не буде виразним і чітким.
У складних лексичних поєднаннях (партерних обертах на
Loading...

 
 

Цікаве