WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Композиція українського народносценічного танцю поняття композиції та архітектоніки у народносценічній хореографії - Реферат

Композиція українського народносценічного танцю поняття композиції та архітектоніки у народносценічній хореографії - Реферат

хореографічних творах, як: "Червона калина", "Ми пам'ятаємо", "Ой під вишнею" П. Вірського, "Бидло" Лопухова та інших.
У "Червоній калині" П.Вірськии відтворює одну із хвилюючих сторінок історії українського народу - возз'єднання України в єдину державу. Танець побудовано як народне ігрище, на якому діють два міста - східне і західне. Цей символічний поділ доповнюється і характеризується музично: у східному чути срібні звуки бандури, в західному - тужливої трембіти.
Представники східного міста намагаються передати братам кетяги червоної калини, яка в даному хореографічному контексті виступає як символ волі, єднання.
Ворожі сили, що виступають в алегоричних образах чортів (парубки, перевдягнуті у вивернуті кожухи і з хвостами), намагаються відібрати у дівчат червону калину. Вборотьбу вступають юнаки, в результаті - перемога. Два міста об'єдналися, народ святкує перемогу, завершуючи величний танець символічним сплетеним з калини вінком.
В сучасній хореографії зустрічаємось з соціальними, побутовими, психологічними конфліктами. В основу соціальних покладено зіткнення двох протилежних сил, якщо навіть носії однієї не присутні на кону ("Ми пам'ятаємо" П.Вірського - радянський народ і фашизм; "Бидло" Ф.Лопухова - російський народ і поневолювачі та ін.).
Побутові конфлікти будуються на взаєминах, зіткненнях членів сім'ї, конкуруючих груп тощо.
Психологічний конфлікт притаманний, як правило, ліричній хореографії і базується на суперечностях у світогляді персонажів. Часто побутові та психологічні конфлікти співіснують в одному хореографічному творі. Сюжет включає в себе розповідь про ряд подій, фактів, що одержують детальні мотивації у фабулі. У сюжеті закладене загальне, у фабулі ж стислий зміст подій, зображених у творі у послідовному логічному розвитку, вимальовуються деталі.
Чи існують танці без сюжету? Це питання не втратило своєї актуальності і сьогодні, бо зустрічаються ще теоретики й практики, які не бачать різниці між сюжетністю та змістовністю, ігноруючи емоційну змістовність.
У танцювальному фольклорі, особливо побутовому жанрі, чимало танців без сюжету, але тут зміст закладений в образно-емоційному почутті.
Через почуття, які виникають під впливом певних ситуацій, явищ дійсності, у танці можна виразити найрізноманітніший зміст, передаючи його опосередковано через емоційну структуру образу чи образів.
Приміром, П.Вірський в оптимістичній трагедії "Ми пам'ятаємо" не виводить на кін фашистів. Він показує заграву палаючого Бухенвальда, як шикуються в один ряд борці за мир і вступають у нерівний бій з ворогом. Під час емоційно-експресивних сцен бою ми нібито бачимо фашистські орди, чуємо тупіт кованих чобіт, брязкіт зброї. Цей же прийом був використаний К.Василенком у постановці першого широкомаштабного масового (2200 учасників) народного балету "Билина про Київ", здійсненій на Республіканському стадіоні у , дні святкування 1500-річчя заснування м. Києва (бій дружини Ярослава з половцями).
Працюючи над постановкою, балетмейстер будує сюжетну лінію так, щоб глядач швидко зорієнтувався у виникненні, розвитку і розв'язанні конфлікту твору. Так, у складних сюжетних танцях постановник - хореограф наче готує глядача до іншого сприйняття твору, використовуючи для цього пролог - своєрідний вступ до повного сюжетного розвитку.
У пролозі трагедії "Ми пам'ятаємо" П.Вірський висловлює своє ставлення до основної ідеї - "Люди, будьте пильні!"
Найчастіше пролог зустрічаємо в героїчних, епічних, рідше ліричних танцях.
В експозиції глядач знайомиться з дійовими особами, місцем дії, умовами, що створюють поведінку персонажів у зображуваному конфлікті, хореографії експозиція, як правило, чітко визначена, конкретна, невелика за часом.
Для розвитку дії необхідне виникнення таких ситуацій, костей, які дали б їй поштовх. Іноді це зіткнення активних та позитивних герою або початок розвитку якоїсь о дії, життєві колізії тощо. Цей елемент сюжету має назву зв'язки. Зав'язка, розкриваючи протиріччя, що виникли, дає можливість зрозуміти тему хореографічного твору.
Після зав'язки починається розвиток дії, що дає уявлення можливі шляхи вирішення проблеми, яку висвітлює автор -майстер.
Кульмінація - це момент найбільшого напруження у розвитку лінії, найвища точка ідейно-тематичного розвитку твору.
В сюжетних танцях, де розвиток дії відбувається, так би мовити, на одному диханні, як правило, є одна головна кульмінація. Проте, в окремих танцювальних постановках маємо часткових кульмінацій, тобто кожна частина будується постійно і має свої композиційно-сюжетні компоненти (в хореографічних сюжетах, картинах).
Кульмінація наростає поступово такт за тактом, фраза за фразою (динамічна кульмінація), якщо твір побудовано в єдиному темпоритмічному ключі. У такому разі (більшість побутових танців) глядач поступово готується до розв'язки - фіналу. Інколи в образно-дійовому розвитку бувають моменти і несення, і спаду. Тоді після спаду, що нерідко завершується музично-хореографічними паузами, починається нове нарощення кульмінації.
У багатьох українських народносценічних танцях застосовують своєрідний сценічний прийом - раптову кульмінацію, що поєднується у часі з розв'язкою.
Доцільно назвати випадки, за яких використовуються декілька кульмінацій. Яскравий приклад - "Гопак" П. Вірського. Після першої кульмінації - фінал}' йде друга - танець - уклін (тема "Гей, не дивуйте, добрії люди"), потім ще частина "малого" гопака - сімки (кульмінація) і, нарешті, четверта кульмінація - остаточний уклін (в музичному супроводі українська народна пісня "Час додому, час").
В епілозі балетмейстер відтворює наслідки, що випливають з подій, про які йшлося у творі: розповідає про долю героїв, втілення їх ідеалів у життя і т.ін. ("Ми пам'ятаємо", "Про що верба плаче" П.Вірського).
Інколи через специфіку народносценічного хореографічного мистецтва (час, простір) спостерігаємо поєднання експозиції і зав'язки в одній точці, а також емоційної та логічно-смислової кульмінацій.
Зауважимо, що побудова сюжету в хореографії зосереджує в собі одночасно і динамічну, і емоційну, і логічну музично-драматургічну лінії розвитку.
Loading...

 
 

Цікаве