WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Композиція українського народносценічного танцю поняття композиції та архітектоніки у народносценічній хореографії - Реферат

Композиція українського народносценічного танцю поняття композиції та архітектоніки у народносценічній хореографії - Реферат


Реферат на тему:
Композиція українського народносценічного танцю поняття композиції та архітектоніки у народносценічній хореографії
Всебічне глибоке розкриття поняття композиції сучасної народносценічної хореографії передбачає ґрунтовне висвітлення цілого ряду найважливіших проблем, зокрема: основного закону побудови хореографічної композиції; соціально-історичної обумовленості ідей, тем і відтворення їх в українському танці; зародження основ композиції у традиційних хороводах та розвиток їх в інших жанрах - побутових, сюжетних танцях; принципів обробки фольклорного танцю, конструктивної цілісності композиції українського танцю та основних композиційних прийомів і принципів; розширення жанрових та тематичних кордонів тощо.
Термін композиція (від лат. compositio - складання, створення, розташування, компонування, поєднання) твору широко використовується в архітектурі, скульптурі, живопису, музиці, літературі тощо і визначає побудову художнього твору, зумовлену його змістом, характером та призначенням. Остання значною мірою визначає його сприйняття і являє собою найважливіший організуючий компонент художньої форми, що задає творові єдності та цілісності, підпорядковує його елементи один одному та в цілому. Закони композиції, що складалися у процесі художньої, практики, естетичного пізнання дійсності, створюють і узагальнюють об'єктивні закономірності і взаємозв'язки явищ реального світу. Ці закономірності та взаємозв'язки виявляються в художньо реалізованому вигляді, причому щабель і характер їх реалізації та узагальнення залежать від виду мистецтва.
У хореографії під терміном "композиція" розуміємо формотворчу структуру твору, побудову усіх його частин - від найелементарніших до найскладніших. Архітектоніка означає пропорційність драматургічного співвідношення частин змісту до загального цілого, тобто пропорційність загального і часткового у танці. Отже, поняття архітектоніки та композиції нерівнозначні. Архітектоніку у хореографічному творі ми не бачимо (як скажімо, малюнок, побудову), але відчуваємо її у процесі образно тематичного розвитку.
Поняття композиції стосується також художньої творчості балетмейстера-творця і назви однієї з провідних частин наукової теоретично-практичної дисципліни у викладанні предмета мистецтво балетмейстера у вищих мистецьких навчальних закладах та "композиції танцю" у середніх навчальних закладах, Коледжах, ліцеях.
Ми розглядаємо композицію як предмет реалізації задуму балетмейстера, втілення його первісного інтуїтивного пластичного мотиву у завершений хореографічний твір.
Компоненти композиції, пов'язані зі сценічним простором та |музичним чаром, - це хореографічна лексика (рух, жест, поза, міміка); малюнок танцю (напрямки просування виконавців, рух); темпоритм хореографічної дії.
Під час застольного період)', по визначенні теми майбутнього танцю, хореограф стикається з проблемами, без вирішення яких неможливо розпочати постановчу роботу. Більшість із них пов'язані з лексикою та композицією номера, адже саме від них залежить, як буде втілено ідейний задум відкрито сюжет нового хореографічного твору. Архітектоніка, як уже зазначалося, зумовлює гармонію усіх частин композиції, логічну вмотивованість побудови окремих малюнків, переходів тощо, підказує відповідну лексику у поєднання її з музикою та ін.
Автор новоствореного танцю має вирішити, в якому жанрі доцільніше розкрити тему, що захопила його (від цього залежатиме лексика, композиційні побудови), на яких опорних ланках розгортатиметься безперервний розвиток сюжету, які моменти допоможуть підкреслити основну ідею твору, як відтворюватимуться у взаєминах ті чи інші образи, яку лексику використати для характеристики того чи іншого персонажа тощо.
Тому план архітектоніки та композиції майбутнього номера - один з найважливіших етапів реалізації творчих задумів балетмейстера. У подальшій роботі потрібно вичислити основні частини, епізоди хореографічного твору, визначити наскрізну дію.
Після поділу на частини танець розподіляють на основні епізоди, шматки, фігури, що виникають як результат розвитку хореографічної дії. Кожний епізод, фігура - певний етап на шляху розвитку основного конфлікту.
У багатьох танцях відсутній сюжет у розумінні послідовного розвитку явищ та подій, але це не означає, що вони безсюжетні. Скажімо, у деяких побутових народних танцях сюжет виступає через думки, почуття героїв, їхні переживання, експресію тощо. Саме на цьому у таких випадках і тримається композиційна організація танцювального номера. Через емоційно-психологічний стан той чи інший персонаж передає узагальнено-образну думку, мислення, які втілюються в колористичну лексику, певні композиційні елементи, музику тощо.
Кожний хореографічний твір має своєрідну, лише йому притаманну композицію, але основний драматургічний закон побудови композиції має спільні риси для всіх танцювальних різновидів та жанрів.
Сюжет. Композиційно-сюжетні елементи в українському танці
Сюжет (франц. sujet від лат. subjectum - підкладене) - безперервний ланцюг подій, поєднаних причиново-часовими зв'язками, образне відтворення яких розкриває у поступовому, динамічному русі ідею хореографічного твору. За допомогою сюжету балетмейстер відображає буття, змальовує характери персонажів, їхні дії, вчинки, взаємини.
Елементи сюжетності знаходимо ще в традиційному хореографічному фольклорі, обрядових ігрових хороводах: "Дружба", "Подушечка". "Подолянка", "Коваль", "Молодець", "Вербова дощечка" та ін.
На основі традиційних хороводів українські балетмейстери горюють сучасні сюжетні народносценічні танці. Скажімо, на грунті хороводної пісні - "Льон" К.Василенком створено класний танець "Льонок", в якому розповідається про працю гірських льонарів.
У .хореографічному творі кожний типаж, образ живе сучасним життям, має свій, лише йому властивий темперамент, характер тощо. Розвиток стосунків між персонажами нерідко призведе до суперечностей, а в подальшому до виникнення конфлікту (від лат. conflikt - незгоди, сутичка). Конфлікт - це не тільки зіткнення найрізноманітніших характерів окремих осіб, їхніх почуттів, думок, а й соціальних сил. Останнє виразно постає у
Loading...

 
 

Цікаве