WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Композиційні прийоми у компонуванні маси танцюристів з солістами - Реферат

Композиційні прийоми у компонуванні маси танцюристів з солістами - Реферат

"бидла", що перегукується з репітемсими "Бурлаками", з журливою поезією М.Некрасова. Спершу критикам, навіть таким, як Ю.Слонімський (до речі, великий шанувальник тала .ту Ф.Лопухова) ця постановка видалася танцювальною за самою драматургічною експресією, лексикою (танець виконувався переважно на колінах) та за фомою подачі. Однак, це було, по суті, нове слово у такому складному жанрі, як героїка, та ще із розкриттям соціальної суті
Яскравим послідовником ідей Ф.Лопухова у цьому жанрі був П.Вірський. Народні мелодії, безперечно, підказують балетмейстерові сюжети, теми, лексику, композицію, стиль, характер тощо. "Надзвичайно велика ритмічна різноманітність народних наспівів, але значно більша вона у народних танцях, ознайомтесь із англійськими, іспанськими, російськими, кавказькими танцями. Яке багатство, яке невичерпне багатство ритмічної краси". Проте, ніколи не покладайтесь тільки на зовнішній зображувальний бік музики, бо це може призвести до збіднення внутрішнього змісту як музики, так і хореографії.
Не слід використовувати кожну нову цікаву, а іноді й "модну" мелодію, яка не призначалась для танцю як супровід до тієї чи іншої постановки. Оригінальність ритму, мелодійного малюнку, музичної побудови, якими приваблює та чи інша пісня, може обернутися спотворенням у рухах, нівелюванням теми танцю, а інколи і його ідеї, якщо балетмейстер намагатиметься створити щось незвичайне. Музика, написана не для танцю, завжди загрожує виражальності: часта зміна ритмів, тембрів, коротка побудова фраз - так потрібні для музики - нівечать хореографію, бо звуковий потік порушує пластичний образ в його ембріоні, або, навпаки, непомірне затягує створення образу, вступаючи і в першому, і в другому разі у прямий антагонізм. Часто-густо балетмейстер змушений перервати свою думку, порушуючи ще незакінчений пластичний образ, бо музика вже закінчується. Буває й інша ситуація, - музичний супровід продовжується, а балетмейстер неспроможний його заповнити, бо хореографія у даному разі повинна сказати швидко, лаконічно, чітко, тоді як звуковий потік підхоплює пластичні мотиви і в подальшому "топить" їх.
Як можна закликати одне мистецтво (пластику) до вічного рабства у іншого мистецтва (музики). Не рабство, а рівноправний союз - ось формула для єдиного злиття мистецтв. Навіщо потрібно композиторові, щоб його твори з точністю до однієї тисячної - "нота за нотою", "такт за тактом", з фотографічною точністю було перекладено в рух? Хіба така копія, старанно і точно накладена на оригінал, не є для нього найвищою образою? І яка ціна копії, якщо вона бере лише один бік оригіналу?"
У своїй практиці балетмейстер не повинен відбирати музичний матеріал, йдучи лише шляхом пошуків зовнішнього співпадання музичних і хореографічних мотивів. Не можна сліпо йти за кожним звуком, кожною музичною фразою. В сучасній музиці тембри, барви, необхідні для мелодії, можуть не відповідати потребам хореографії. Тіло танцюриста не завжди встигає за звуком, мелодією, бо воно виконує велике фізичне навантаження, створюючи хореографічний образ. Ритмоформули танцювальної музики повинні бути чіткими для виконавця і легко лягати на слух глядача. Музиці треба дещо "поступитись" хореографії.
Розглянемо деякі прийоми, у яких музика сприяє розкриттю хореографічної дії.
У пропорційному співвідношенні різних компонентів композиції визначну роль відіграє метроритм. Метр і ритм, як відомо, окремо існують лиш як абстраговані поняття. Метр - порядок чергування різних за довжиною долей музики, що поділяються на опорні (сильні) та неопорні (слабкі) системи організації ритму, а ритм - закономірності чергування музичних звуків. У музиці та хореографії останні використовуються водночас. Метр існує завдяки ритмічному оформленню часу, а ритм організується, дякуючи закономірностям метра. Разом зі зміною загального ритму, змінюються і темп, динаміка, характер лексики та композиційних побудов.
"Візьміть відому пісню "Бариня". Передамо найбільш точно її малюнок (ритмічний - К.В.). Яку одноманітність, яке убозтво ми матимемо. Протанцюймо за цією схемою "Бариню" один раз -і зразу ж стане нудно. А подивіться-но, які ритмічні узори вишиває гарний танцюрист за цією одноманітною канвою! Пройдеться в такт, потім синкопою, потім дрібненько, як горох розсипле і т.д., і одноманітність музики навіть підкреслює нові й нові комбінації".
Темпоритм не тільки конструктивна основа композиції, а й естетична.
Прискорення чи скорочення часу дії у хореографії залежить від характеру дії, художнього завдання. Якщо, наприклад, треба акцентувати увагу глядача на певному нюансі, положенні, балетмейстер уповільнює темп.
Інколи балетмейстер свідомо порушує притаманний даному твору ритм для певної характеристики того чи іншого образу.
Хореографічна пауза - повне виключення музики на танці - один з найефективніших виражальних художніх засобів, використання цього прийому - вияв найвищої форми аємозв'язку музики і танцю. Прийом продовження хореографічної дії під час музичної паузи характерний для сучасного хореографічного мислення і зустрічається майже в усіх хореографічних культурах. В одних (угорська, румунська, болгарська, іспанська) він виявляється більш яскраво, в інших, хоч і використовується досить активно, завдяки багатству виражальних засобів (лексики, композиції тощо) особливо не підкреслюється (гуцульські, російські, грузинські танці). В сучасних українських хореографічних композиціях цей прийом трактується як засіб загострити увагу глядача на тому чи іншому фрагменті: "Ми пам'ятаємо" П.Вірського, "Чарівна сопілка" В.Михайлова, Танець металургів" В.Уманова, "Козацькому роду нема переводу" К.Василенка.
Одним із поширених засобів є прийом варіювання мелодії. Якщо, наприклад, потрібно підкреслити у дівчат дрібненькі рухи ніг, витонченість, легкість виконання, доцільно музичну тему перенести у більш високий регістр, поділити тривалість нот з 1/8 на 1/16 тощо. Мети буде досягнуто.
Перенесення ж мелодії у низький регістр, уповільнення темпу надає звучанню урочистості.
Ці прийоми, що найміцніше пов'язані з лексикою і композицією танцю, урізноманітнюють музичний супровід хореографічного твору, збагачують його художньо-виражальні засоби.
Модуляція - зміналадотональності, або ладу. Модулювання пов'язане з хореографічними перебудовами (зміна малюнку, частин танцю). Зауважимо, що у практиці зустрічаються й окремі відхилення з тональності в тональність в середині музичних побудов. Можуть бути модуляції раптові, без переходу - зв'язки. Такі модуляції називають співставленнями. Перехід з мінорної в мажорну - і навпаки, найчастіше зустрічаємо у танцях, де е жіноча та чоловіча партії (мажор, як правило, характерний дід чоловічої партії, мінор - для жіночої).
Сутність хореографічної поліфонії полягає у розвитку ряду самостійних лексичних партій, композиційних побудов, в їхньому органічному поєднанні, підпорядкуванні основній образно-тематичній лінії. Таким чином, невід'ємною ознакою хореографічної поліфонії є наявність декількох хореографічних партій, побудов, які самі собою являють самостійні, завершені структури. Уже в традиційних українських хороводах зароджувались основи ілюстративного поліфонізму, що у подальшому набув широкого різноманіття в сюжетних танцях. Так, у хороводі "Голуб-голубочок" мають свої партії "голуб", "дощик", "вітерець", які виконуються водночас з масою танцюристів. Те ж можна спостерігати і в хороводі "Перепілко, вже козаченьки йдуть", де діють "парубок", "дружка", "маса", а також в інших.
У сюжетному танці "Ковалі" два-три ковалі, "кінь", "козак" та парубки у досить складному поліфонічному малюнку ведуть водночас свої партії. У "Лісорубах" поліфонія відчувається в одночасному, але неоднорідному
Loading...

 
 

Цікаве