WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Зміст і форма у народносценічному танці - Реферат

Зміст і форма у народносценічному танці - Реферат

характеру людини тощо. В сучасному українському народному хореографічному мистецтві найактуальніші теми пов'язані з історією нашої країни, життям і побутом людей. Так, у згаданій трагедії "Ми пам'ятаємо"? провідна тема - Вітчизняна війна, у "Запорожцях" П.Вірського братерство, військова доблесть, "Партизанах" І.Мойсеева Вітчизняна війна і партизанський рух зокрема. У хореографічній! картинці "На кукурудзяному полі" П.Вірського, "Шахтарському танці" В.Михайлова - праця; у танцях "Подоляночка" І.Вірського, "Коханочка" Г.Закірової, "Кружала" Н.Уварової, "Червона калина" К Василенка - кохання.
Із монотематизмом у хореографії співіснує політематизм, тобто поряд з основною темою є ще підрядні теми, що будуються на протиставленнях, зіставленнях тощо. Основна тема у таких творах інколи дещо трансформується, зливаючись із побіжними, котрі сприяють широкому розкриттю основної теми. Так, скажімо, у постановці "Про що верба плаче" П.Вірського, .крім основної *и - виконання військового обов'язку, любові до Батьківщини, ще тема кохання Героя та Героїні. Цю композицію створено за мотивами поеми "Причинна", "Тополя" та деяких віршів Г.Г.Шевченка. Сьогодні - це класика українського народного хореографічного мистецтва. Усвідомлюючи складність розкриття засобами танцювального мистецтва філософських узагальнень великого Кобзаря про долю жінки - кріпачки, балетмейстер написав лібрето, знайшов відповідну лексику, композиційні побудови і разом з музикою (композитори Уващенко та А.Муха) тепер було створено мистецький взірець, що став гідним відповідником класичного поетичного твору. Плідна творча праця сучасного балетмейстера неможлива досконалого володіння принципами хореографічної культури, яка передбачає не тільки знання системи С.Станіславського (надзавдання, поняття наскрізної дії, пропонованих обставин тощо, умілого мізансценування сцен, частин), а й вміння художньо поєднати її складові елементи з музикою, освітленням, оформленням і т.ін.
Аналізуючи оптимістичну трагедію П.Вірського ."Ми м'ятаємо", правильно буде аналогічним відповідником її тематико-естетичного кредо вважати "Реквієм" Д.Кабалевського з найвиразніших сучасних творів трагічного звучання. написаний про загиблих у буремні роки війни, він утверджує життя, оспівує і славить мир.
Увесь абрис багатофігурної групи (прикордонники, піхотинці, партизани, моряки, медсестри), її танець - мужність, зависть до ворога, віра в перемогу і заклик: "Люди, будьте пильними, захищайте мир на землі".
Вчення про надзавдання, наскрізну дію, - основа основ класичної. спадщини К.Станіславського та В.Немировича-Данченка, - має цементувати увесь творчий процес балетмейстера, починаючи від періоду розробки програми (сюжету майбутнього танцю, викладеного в літературній формі) та сценарне - композиційного плану - до створення окремого хореографічного етюду, танцю тощо.
Надзавдання - "основна, головна, всеосяжна мета, які притягує до себе всі без винятку завдання". Визначаючи його, ми ставимо мету - виявлення ідейного змісту хореографічного етюду, твору.
У своїй книзі "Самоцвіти українського танцю" Г.Боримська зазначала, що в кожному танці у П.Вірського чітко визначено надзавдання, центральну ідею всієї композиції та ідейний стрижень образу. Розкриттю цього підпорядковані у балетмейстера всі виражальні засоби.
У хореографічній поемі П.Вірського "Про що верба плаче" надзавдання - це відданість військовому обов'язку, товариству. Друзі повернулися з поля бою і принесли козацький скарб - сідло, шаблю, пістоль, шапку. Дружина загиблого передає ці священні реліквії найдорожчій людині - малому синові.
Знає мати - настане той час, коли і його проводжатиме на боротьбу з ворогом, і, може, очі синові накриють козаки - побратими червоною китайкою. Ідея твору тут - любов до батьківщини.
Ідея - категорія логічна, раціональна, вона констатує істину, яку і намагається ствердити в житті надзавдання. Отже, надзавдання - конкретизація активно діючих ідей.
Від правильного визначення надзавдання залежить не тільки вирішення того чи іншого хореографічного образу, а й концепція твору в цілому. Надзавдання допомагає розкрити не тільки життєво актуальне значення хореографічного твору, а й закликати глядача йти за автором, сприйняти ідейну концепцію, висловлену у творі.
Ось чому балетмейстер повинен докласти всіх зусиль для того, щоб кожен виконавець чітко уявляв надзавдання виконуваного твору, щоб воно схвилювало його, породжувало бажання творчо вирішувати доручену партію.
Стосунки між персонажами, взаємозв'язок музики і хореографії, пошуки нової лексики, композиційних прийомів, основні та другорядні події, зображені в танці, - усі ці типові риси вияву суті художньої творчості спрямовані на вирішення надзавдання і являють наскрізну дію хореографічного твору взагалі чи окремого виконавця зокрема. Наскрізна дія - один із вловних засобів, який виявляє і втілює ідею - надзавдання. Воно має реальне втілення лише тоді, коли починає свою функцію наскрізна дія, яка і веде до мсти. Кожна наскрізна дія, як правило. Зустрічає протидію (без цього неможливий конфлікт). Зіткнення і боротьба цих двох начал, тобто наскрізної і контрнаскрізної дії, має активності сценічним явищам, ситуаціям, подіям і служить шовній меті - розкриттю надзавдання.
У танцях "Он під вишнею","Червона калина", "Ми пам'ятаємо" П.Вірського, "Партизани" І. Мойсеева чітко Визначені дії та протидії. У хореографічному творі "Ми пам'ятаємо" відчуваємо у незримих фізично, але існуючих у іншій уяві фашистських солдатах, з якими веде бій невелика група бійців.
Ідея, тема, конфлікт - це словесне позначення змісту твору, існує лише у дії. К.Станіславсмсий писав, що актор не повинен "фати" ні почуття, ні настрій, ні ста й, ні ставлення, ні слова, ні образи - він мусить продуктивно і цілеспрямовано діяти пропонованих обставинах ролі. Це стосується і танцю, де ожини епізод, вчинок мають свою логіку, послідовність і цілеспрямованість залежно від наскрізної дії, яка допомагає розкрити основну ідею танцю.
К.Станіславський неодноразово підкреслював, що, якби не було наскрізної дії, всі завдання, пропоновані обставини і шматки існували б окремо, без надії на життя. У драматургії є визначення "наскрізна дія п'єси і ролі". Якщо для автора п'єси наскрізна дія - це прояв його надзавдання, то для актора вона - у дійовому виконанні останнього.
Майстри - хореографи у своїй творчості теж сповідують цей принцип, бо достовірність, правдивість виконання партії танцюристом значною мірою залежить бід того, як глибоко він усвідомив не тільки ідею твору, а й надзавдання.
Саме так працював П Вірський, який створив колекцію танцівників - акторів, майстрів-однодумців. Перед початком праці над постановкою він завжди дохідливе розповідання артистам його ідейно-тематичне спрямування твору, наскрізну ту контрнаскрізну дії, можливі варіанти розкриття характерні окремих персонажів тощо. Після аналізу танцювального номері в цілому балетмейстер звертався до більш детального розгляду опрацювання кожної з його частин, шматків, епізодів.
Отже, вимагаючи бездоганного і досконалого володіння танцювальною технікою, обов'язкової підготовки акторів до виконання найнесподіваніших пластичних і танцювальних завдань, як зазначала Боримська у вище згадуваній книзі, П.Вірський постійно висував перед колективом вимогу щодо всебічної підготовленості трупи, здатної відповісти на запитання сучасності і збагатити задуми балетмейстера.
Прикро, якщо танцюристи вбачають в особі балетмейстера лише постановника танців, зручних для виконання. Нерідко вони, забувають, що важливо, крім технічного боку виконавської майстерності, донести до глядача образ в. цілому, логіку його і драматургічного розвитку, висвітлити концепцію хореографа -постановника.
К.Станіславський ідейне багатство п'єси називав "зерном", в якому фокусуються емоційний заряд, активна пружина, дія, що відбувається на сцені.
Розвиваючи цю думку Станіславського, відомий режисер О.Попов у своїй теоретичній праці "Спектакль і режисер" писав, що "зерно" - це темперамент, єдине емоційне почуття, яке пронизує всю виставу, надзавдання - мета, до якої вона спрямована, а наскрізна дія - це шлях, яким іде актор до своєї мети.
Підсумовуючи короткий аналіз Ідейно-тематичної та структурної єдності у хореографічному творі, необхідно і підкреслити: досить вагомі практичні досягнення українських балетмейстерів у розвитку народносценічного танцю вивчені ще недостатньо і потребують серйозних наукових досліджень г" узагальнень, що позитивно впливатиме на подальше зростання й утвердження високохудожньої національної танцювальної культури.
Loading...

 
 

Цікаве