WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Зв'язок хореографічної лексики та музики - Реферат

Зв'язок хореографічної лексики та музики - Реферат

півпальцях без характерного притупу на основному структурному елементі. В масовому танці гопакового цей елемент уже підкреслюється незначним притулом всією впою або подушечкою лівої ноги, а в героїчному чоловічому і акцентується гучним притупом. Найелементарніший потрійний крок можна виконати на пальцях і з акцентом - притулом на каблук: потрійннй притул на півпальцях або з притулом на всю стопу.
Таким чином, сила виділення, так би мовити, звукової підкреслення того чи іншого елемента руху залежить від художніх завдань, які стоять перед постановником. Так, той потрійний притул можна виконати в різних звукових забарвленнях не тільки в одному танці, але навіть і в одній фазі, наприклад, запрошення чоловіками дівчат до танцю проході на гопак, а відповідь - згода дівчат.
Розглянуто найпростіші рухи українського танцю, котрі, І перший погляд, і не мають особливої звукової основи, на відмін скажімо, від яскраво виражених елементів гучності в дріб) вибиваннях, плескачиках тощо. Ці групи рухів, про що свідчать надзвичайно влучні народнообразні назви, мають у своїй виразні звукові елементи.
У дрібушечках - це безперервні удари каблуками ніг по підлозі, у вибиванцях - удари всією стопою, у плескачиках - своєрідні ритмооплески долонями, оплески по халявах, литці, стегну. Рухи, що входять до цих груп, Дуже часто поєднуються з іншими різновидами, створюючи оригінальні ритмічні малюнки нового комбінованого па. Так, подвійна вірьовочка виникла завдяки уривчастим ударам робочої ноги; присядка - кінцівка закінчується акцентованим притулом робочої ноги, присядка з плескачнками по халявах, з ударами по підошві - поєднаній присядки та плескачиків; поліський ключ та затактом вибиванець на каблук, синкоповані переступи виникли від ударів робочої ноги по підлозі.
Поєднання руху з певним звуковим забарвленням маємо і в повзунці з оплесками по халявах, крутні, подвійній в дрібушечці у повороті, повітряному турі з підбивкою по правій нозі, присядках-запрошеннях і у багатьох ін.
Інколи гучність використовується і як зображувальний засіб, аби зосередити увагу глядача на тому чи іншому епізоді, моменті (притупя, перескоки, запрошенім тощо).
Разом з ним, існують рухи," яких гучність не підкреслюється так вже різко, а відчувається через виражальний характер того чи іншого па. Яскравим прикладом можуть служити різноманітні голубці, кабріолі, підбиванці. Саме незначні удари каблуками в голубцях, удари подушечками ніг в кабріолях і складають сутність цих рухів, пню оригінальну структурну побудову.
Аби наголосити на тому, що гучність, тобто зміна в силі пня того чи іншого елемента руху, є важливим засобом майстерності, звернемося до прикладів із практики ("Чумацькі" І.П.Вірського).
Рухи українського танцю багаті на звукове забарвлення. У це різноманітні плескачики зі своєрідними ритмами, всі учасники підбадьорюють соліста чи солістку, в буковинських, гуцульських танцях ці ж плескачики виконуються з певними елементами руху.
Хореографи ще мало використовують дрібушечки, вибиванці, вважаючи, що ці рухи не притаманні народній українській хореографії. Назви традиційних народних танців "Дрібушечки", "Виступець", "Вибиванець" спростовують такі ствердження.
Нюансування хореографічного па
Поруч з метроритмічною характеристикою руху існує ще й нюансування хореографічного па. В чому воно полягає? При виконанні руху з однією структурою в різних хореографічних контекстах та жанрах відчувається певна своєрідність. Так, скажімо, стрімкий бігунець у танцях гопакового типу відрізняється від бігунця в ліричних фрагментах постановок, хороводах, де він виконується м'яко, з незначним просуванням уперед.
Присядки в козачку робляться м'яко, з округлими рухами, а гопаку, як правило, динамічно, ніби карбуючи кожний елемент, Своєрідність виконання притаманна і окремим виконавцям. Г.Чалкіса, В.Добровольського, братів Олександра та тетра Колосків, О.Доріченка - солістів Державного заслуженого нічного ансамблю танцю України ім.П.Вірського та колишнього заслуженого академічного народного хору України Г.Верьовки - викликали захоплення. Повзунці у їхньому концерті за структурною будовою не відрізняються від інших, ; своєрідна посадка, характерна лише для них, дає можливість зробити цей рух не тільки у надзвичайно швидких темпах, але й при цьому м'яко викосити робочу ногу, випрямляючи її у підйомі. Саме цей штрих і лягає в основу незвичайності їхніх повзунців. Незвичайні координації рук, вибір положень тулуба невимушеність виконання надають цим па оригінального забарвлення.
На нюансування руху впливає музичний лад. Мажор мелодія надає рухові динамічності, мінорна - округленості пларності, елегійності. Найбільш це відчувається при змін характеру музичного супроводу, тобто при переході мажорного ладу до мінорного - і навпаки.
Певного нюансування потребує виконання музичного супроводу в низькому, середньому чи високому регістрах. Яки мелодія звучить у низьких регістрах, падебаск, наприклад, слід робити широко, з акцентуванням кожної, навіть прохідної частку руху, а у високому регістрі цей рух потрібно виконувати плавно без підкресленого акцентування.
З регістрами часто пов'язуються і контрастуючі поєднання у динаміці виконання руху, яка залежить від напруження ті розслаблення м'язового апарату. Так, при виконанні повітряної розніжки енергія, що витрачається на виконання цього руху, концентрується під час кульмінації у найвищій точці злету. процесі приземлення м'язове напруження зменшується, відбувається спад динамічноїлінії.
Таких прикладів можна навести безліч. Отже, виконанню кожного руху передує напруження м'язового апарату з. наступним його розслабленням.
Хореографічні штрихи - певні прийоми інтонування, того чи іншого руху - також пов'язуються з музичним супроводом.
Наприклад, уривчасте виконання руху, що використовується здебільшого в дрібушечках, вибиванцях, різновидах обертів, і плавне, особливо відчутне в жіночій лексиці, мають відповідники у музичних штрихах. У першому разі в музичному супроводі - стакато, у другому - легато. Ці музичні штрихи певною мірою підказують танцюристу, як слід відтворити характер руху.
Хореографічним штрихом вважається навмисне виділення деталі при виконанні руху, яка надає йому привабливості, оригінальності. навіть . деякої своєрідної неповторності. Ці нюанси з'являються здебільшого за координації положень руці голови, плечей, у незвичайному ракурсі тощо. Навіть погляд інколи відіграє вирішальну роль у створенні хореографічного образу. Наочним прикладом цього можуть бути образи дівчини, старого та хлопця у вертепній сцені "Ой під вишнею", як актори В.Таланова, В.Побєжимов та В.Лимар. Ці творці танцю знайшли вдалі штрихи, які навіть за виконання відомих па все ж надають їм дещо іншого забарвлення. Необхідно сказати і про чистоту виконання того чи іншого, відшліфованість його структурних часток, тобто своєрідну Географічну дикцію. Дуже прикро бачити, як непідготовлений танцюрист виконує складний рух нечітко, зі значними огріхами, коли трапляється, що увесь колектив через деякий час після хореографічного номера ніби "затанцьовує" його, і праця балетмейстера - постановника зводиться нанівець, втрата чіткої хореографічної дикції призводить до цього. Є приклади збереження протягом тривалого часу цілих елітних вистав, окремих хореографічних шедеврів, балетмейстери, які працюють у галузі народносценічного танцю, винні зберігати кращі номери програми. Танці П.Вірського, ці номери з репертуару Українського та Закарпатського Державних народних хорів, заслужених та народних недіяльних ансамблів є нашою національною гордістю, представляють світові школу українського хореографічного мистецтва.
Loading...

 
 

Цікаве