WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Зв'язок хореографічної лексики та музики - Реферат

Зв'язок хореографічної лексики та музики - Реферат

повзунці, партерні револьтати, парні оберти на місці та з просуванням, голубці, підбивки, підсічки.
Швидкі темпи - швидко (Allegro), жваво, пожвавлено, моторно (Vivo vivace), швидше (Presto), дуже швидко (Prestissimo) пов'язані з вираженням життєрадісних почуттів, великої енергії, святкового настрою, а також відображенням певних драматичних колізій, неспокою, збудження.
У швидких темпах виконується багато рухів українського танцю: різновиди та комбінації танцювальних бігів, деякі кроки, бігунці, низькі тинки (у швидкому темпі вони здебільшого виконуються на місці та в комбінації з іншими хами), вихилясники, вірьовочки, деякі вибиванці та підкуйки, качики (у швидкому темпі здебільшого, виконуються через вузу, тобто через вісімку або чвертку), значна кількість присядок, повзунців (деякі з них також виконуються через паузу) млинки, оберти партерні парні на місці, оберти партерні ПОБІТОЯНІ з просуванням.
Відзначимо, що, хоча деякі рухи можна виконати швидкому та помірному темпах, існують певні межі темпового виконання руху, при порушенні яких втрачається не колорит, а й змінюється їхня структура.
Темпи деяких рухів інколи розгортаються від повільного до помірного, нарешті, до швидкого. Це може бути у повзунцях, обертаннях та інших віртуозних рухах.
Темп виконання бігу, безперечно, залежить від майстер виконавця. Проте найголовніше - це зуміти відтворити той, який намагається змістом твору, задуманий його поставити творцем. Особливого значення набуває цей чинник у а хореографічних композиціях, де зустрічаються не гілці різноманітні темпи, але й усіляке їх допоміжне нюансування.
Таким чином, кожний рух має певну темпову зону, в межі якої його виконання сприймається як цілком закономірне. Це пов'язано з жанром твору. Внутріжанрові різновиди темпу наприклад, у хороводних танцях, козачках, також на певному музично-хореографічному досвіді.
У розділі "Морфологія руху" затакт розглядався, так мовити, в чистому вигляді. Проте, затакт використовується і, побудови синкопованих хореографічних лексикоутворювань. Для цього затактову частину руху переносять на сильну доля на слабку припадає виконання основного елемента. У танці ритмічній ситуації відчувається невідповідність ритмічного метричних акцентів музики елементам руху, тобто хореографічна синкопа.
Порушення ритмічного порядку - один із засобів, якому одержуємо несподівані акценти, що незвичайний характер виконання руху.
Синкопа створюється і тоді, як звук слабкої долі таки звучить і на наступній сильній долі, по паузі, що припадає акцентовану долю такту.
Безумовно, використовуються синкопи в танці, порівняно, скажімо, з румунськими, польськими, російськими танцями, де цей ритмічний нюанс станом важливу характерну ознаку національної хореографії, значно рідше.
В українській хореографії синкопа можлива при виконанні різноманітніших елементів дрібушок, вибиванців, плескачиків. На синкопованих рухах будуються цілі танцювальні позиції: "Плекач" П.Вірського, гуцульські рак", "Пастушкові коломийки" Я.Чуперчука, "Лісоруби", "Чабани" В.Петрика та ін. Використано синкопи і в ; народних танцях, як "Ковалі", "Шевчики".
Аналізуючи рухи українського танцю, робимо висновок, що значній частині па (розніжках, яструбах, щупаках, стрибках тощо), а також у віртуозних закладках основний елемент руху припадає на слабку долю такту. З наведених прикладів стає зрозуміло, що поруч з суто синкопою у танцях існує своєрідна хореографічна скопа, яка не позначається в музичному супроводі, але виникає конанні певної групи рухів.
Інша справа, що ці рухи можна виконати у різноманітних прийомах, проте, саме виконання на синкопі надає їм оригінальності, своєрідності.
Хореографічна фермата, як і в загалі фермата, дає право правильно збільшувати тривалість руху і використовується для: окремих значущих часток того чи іншого руху; кульмінаційного моменту лексичного розвитку, у кабріолях, стрибках, ускладнених закладках, віртуозних рухах; визначення початку руху, що символізує широкий розмах танцю; відтворення затримки у пні хореографічного па; розмежування різнохарактерних творів.
Техніка виконання того чи іншого па на ферматі належить їм, від майстерності, природних даних виконавця, а ; від характеру твору, його змісту, задуму постановка.
Відтак, виконання рухів на ферматі - досить поширений прийом в українській хореографії, а використання її в конкретних умовах - важливий засіб виразності.
Іноді в загальному хореографічному контексті па чи його окремі елементи виконуються під час паузи в музичному супроводі. До цього прийому звертаються переважно в рухах, що мають здрібнену структуру та чітко окреслену ритмомелодику; дрібушках, підкуйках, плескачиках. Як художньо-виражальний засіб музична пауза у такому разі може тривати цілу ноту; половину, чвертку, вісімку: Дрібніші паузи у танцювальній практиці не використовуються. На музичній паузі виконуються чоловічі, і жіночі рухи. Вона може повторюватися у музичному супроводі кілька разів.
Збагачує палітру танцю і укрупнений, порівняно V, музичним, хореографічний ритмічний малюнок. Доведемо це на прикладах.
Вихилясник, як правило, виконується на один такт: на і першу чвертку робоча нога виводиться на носок убік, на другу переводиться з носка на каблук. У швидких темпах рух потребує певного завершення, для чого поєднується в наступному тахті з потрійним притулом.
Виконаємо цей рух, "укрупнюючи" його ритмохореографічний малюнок. На першу чвертку 1-го такту робоча нога відводиться вбік (стійкий елемент); на другу чвертку лишається у тому ж положенні. На першу чвертку 2-го такту - переводиться з носка на каблук (нестійкий елемент), на другу чвертку це положення фіксується.
За використання такого ритмічного прийому рух не потребує подальшого завершення і може вільно об'єднуватися з наступним па.
Традиційно повзунець - окраса гопака та інших споріднених танців. На один такт рахунку 2/4 на повному присіданні викидають поперемінно випростані у коліні та підйомі то праву, то ліву ногу.
Відтворимо цей рух з паузою через чвертку, або, як кажуть хореографи, через "раз - і". Тоді рух виконуватиметься на два такти, На 1 -й такт виноситься уперед права нога, на 2-й - ліва.
Такий прийомвикористовується у багатьох різновидах вихилясників, вірьовочок, плескачів, повзунків, присядок.
Варто зауважити, що цілий ряд рухів в українській хореографії взагалі виконується з укрупненням хореографічного малюнка: деякі закладки, револьтати, стрибки на місці, з просуванням, стрибки - оберти, віртуозні па. зумовлюється самою природою українського танцю, що має у своєму лексичному арсеналі значну частину складних рухів, використання яких у дещо уповільненому темпі в загальному хореографічному тексті призведе до зниження емоційного та їм тонусу танцю, а інколи навіть і до спотворення зичного супроводу.
Укрупнення хореографічного ритмічного малюнку, крім використання його в сольних, дуетних, масових побудовах, буває особливого значення в хореографічній поліфонії завдяки виконанню рухів (не тільки ідентичних, а й діаметрально протилежних) у різних метроритмах за одного музичного воду.
Приклади хореографічної поліфонії маємо у роботах: Вірського - "Гопак", "Ми з України", "Добрий вечір"; Кривохижі - "Ятранські весняні ігри", В.Михайлова - "На Січі Запорозькій", К.Василенка - "Козацькому роду нема переводу".
При виконанні багатьох українських рухів (притулів, вибиванців, дрібушок, плескачів і т.ін.) неабияке значення має утворення ступеня гучності, "звучання" тієї чи іншої частки.
Зупинімось на принципах виконання звичайного тинка. В хореографічній партії з різко підкресленою темою туги чи жалю виконується легко на
Loading...

 
 

Цікаве