WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Зв'язок хореографічної лексики та музики - Реферат

Зв'язок хореографічної лексики та музики - Реферат


Реферат на тему:
Зв'язок хореографічної лексики та музики
Хореографічна лексика тісно поєднується з музикою, важливе значення під час виконання руху має зв'язок останнього метроритмічною будовою музичного супроводу, його темпом, динамікою тощо. Існують навіть своєрідна манера виконання хореографічного па на паузі, синкопі, затакті та певне його гіпсування.
Протягом певного відрізку часу відбувається своєрідне чергування структурних елементів виконуваного руху, за якого початок (акцент) припадає здебільшого на основний елемент. Від зміни виконання елементів руху в часі залежить і його ритмічна будова.
У хореографії, як і в музиці, є певна тривалість виконані я того чи іншого елемента: вісімка, чвертка, половина, - на них і припадає акцентований основний елемент руху. Певна рівномірність існує як у виконанні окремого руху, так і в комбінації. Саме така зміна тривалості окремих структурних елементів руху, їх акцентування, наголос і складають своєрідний хореографічний ритм. Навіть у межах одного такту того чи іншого музичного розміру маємо різноманітні співвідношення часток руху та музики, що сукупно складають ритмічний малюнок.
Порівняймо виконання звичайного потрійного кроку в українському хороводі, козачку та вальсі. Незважаючи на те, що основний елемент руху (перший широкий крок) у всіх варіантах один і, до того ж, навіть його наголошення, незалежно від різноманітності музичних розмірів, ідентичне (основний елемент припадає на акцентовану долю такту), потрійний крок виконується у різних ритмах. Часове співвідношення елементів руху у трьох його варіантах різне, не збігається з їхньою тривалістю, яка залежить від музичного супроводу.
Хоровод виконується у розмірі 3/8, козачок - 2/4, вальс -3/4. У першому разі основний елемент припадає на першу вісімку; в другому - також, остання вісімка вже є своєрідним затактом до виконання наступного руху; у третьому - основний елемент припадає на чвертку.
Ритми хороводу, козачка, вальсу абсолютно відмінні. Отже, ритм відіграє важливу роль у хореографічному мистецтві. Певна ритмоформула вже сама собою характеризує різновиди українських народних танців: гопака, козачка, хороводу, кадрилі, коломийки, польки.
Визначимо роль і значення ритму та метра для танцювальної лексики. Зв'язки між окремими елементами музики, руху, жесту, пози, поступово перетворювалися на аналогію у широкому розумінні цього слова між мелодичною та хореографічною фразою, реченням, періодом і, нарешті, цілим твором.
Завдяки взаємозв'язку музики та хореографічного па танець сприймається як за закінчений мистецький твір. Реформатор балету Ж.-Ж.Новерр дуже влучно характеризує значення музики для хореографічного твору: "Музика для танцю є тим же, чим слово музики. Цим порівнянням я хочу сказати лише одне: танцювальна музика являє собою або повинна являти своєрідну програму, котра визначає і зумовлює рухи та гру кожного танцівника, останній, таким чином, повинен передати зміст програми, зробити її дохідливою за допомогою енергійних і виразних жестів та оживлення грою обличчя".
Хореографічні ритмоугруповання
Серед різноманіття музичних розмірів, притаманних українським танцювальним мелодіям, найхарактернішими є два, у яких акценти (сильні долі такту) повторюються рівномірно через одну долю - дводольний та через дві долі - тридольний.
Найтиповіший простий дводольний розмір - 2/4. У ньому створено більшість танцювальних мелодій: хороводи, метелиці, гопаки, козачки, коломийки, польки, кадрилі, сюжетні танці.
Прості тридольні розміри - 3/8 і 3/2 використовуються найчастіше у весняних та купальських хороводах, щедрівках: "Коструб", "Женчичок - бренчичок", "Зайчику, зайчику, мій братчику", "Ой на Івана, на Купала", "Прилетіла ластівонька".
Простий тридольний розмір - 3/4 зустрічається у традиційних іграх - хороводах "А вже весна, а вже красна", "Ой Іванку наш, вінку", "Зав'ю вінки та на святки", "Та виплинь, селезню", "Благослови, мати"; у щедрівках -"В полі плужок ходить", "Із-за гаю зеленого", "Ой у полі при дорозі"; в іграх з козою: "Ой, го-го-го, коза", "Коза", а також в сучасних танцях. " Розглядаючи танцювальні рухи, зафіксовані у записі, {.особливо з дрібною структурою і зміщеним акцентуванням (синкона) хореограф спочатку повинен розкласти їх на складові частини, а вже потім поєднати кожну з музичним матеріалом. Таке дрібнення потрібне для встановлення органічної єдності та відповідності музичного і танцювального елементів, розкриття музичного і хореографічного змісту твору в цілому, нюансування окремого руху.
На превеликий жаль, балетмейстери у своїх постановках (найчастіше в самодіяльних колективах) не завжди цього дотримуються, а тому припускаються значних неточностей, тобто порушують органічну єдність музичного матеріалу 9 хореографічним текстом. До козачків, коломийок, метелиці потрапляють рухи, які зовсім не відповідають структурі танців.
У музиці для зручності читання нотного матеріалу використовується угруповання, тобто поєднання нот у групи.
Хореографія також вимагає рнтмоугруповання, або поділу, розчленування у кожному такті метричних долей на відповідні групи, що співвідносяться за тривалістю з елементами чи з танцювальним рухом у цілому. До речі, музика та хореографічне ритмоугруповання подібні, але не ідентичні.
Метричні долі і в музичному, і в хореографічному ритмоугрупованні відділяються одна від одної, складаючи певні і групи. У музиці кожна метрична група може ділитися на досить і дрібні тривалості (вісімки, шістнадцяті, тридцять другі й т.ін.).
Структура української хореографічної лексики, як правило, і складається з половинок, чверток і зрідка - вісімок, що практично у записах танцю не позначаються.
Музично - хореографічний такт має стільки груп, скільки у ньому основних долей, які об'єднуються, якщо вони однакові й-мають тривалість меншу за чвертку (вісімка, шістнадцята ї т.ін.).
Темп та деякі прийоми виконання руху відповідно до музичного супроводу
Хореографічний темп - швидкість виконання руху, залежна від пульсування метричних долей у музичному супроводі. У сукупності з іншими виражальними засобами темп е одним з; чинників, що сприяє визначенню характеру твору, створює певний емоційний настрій.
Число темпів у народі сценічній хореографії більш-менш стале. Хореографічні темпи діляться на повільні, помірні та швидкі.
У повільному темпі виконуються чоловічі рухи, що відтворюють молодецтво, завзяття і т.ін. різноманітні проходки, великий тинок з упаданням на повороті, присядки - запрошення, присядки -розтяжки, присядки - розтяжки з поворотом, деякі повзунці (повзунець з оплесками, повзунець на тинку), повітряні вольтати, підбивки, великі кабріолі, розніжки, яструби, стрибки - обертання по коду.
Жіночими повільними рухами передають урочистість, граційність: хороводні ходи, доріжки, упадання, види низьких тинків, деякі вірьовочки, повільне кружляння на місці, вихилясник з упаданням.
Характер руху визначає, як йоговиконувати: широко (Largo), повільно (Adagio) чи важко (Yrave).
Повільний темп може витримуватись протягом усього наприклад, хороводу; іноді він служить своєрідним готуючим моментом для швидких рухів у гопаках, сюжетних танцях. До того ж, повільний темп сприяє виділенню окремих деталей, підкресленню колориту, манери конання хореографічного па.
У "середніх" темпах - повільно (Andante), помірно (Moderato), досить жваво (Allegretto), помірно - швидко (Allegro moderato) - виконуються певні сталі рухи більшості українських в: потрійні кроки, деякі ходи польок, кроки - біги, малі я, різновиди вихилясників, сверделець, чимало вірьовочок, всі дрібушечки, частина вибиванців, підкуйок, лескачиків, майже всі присядки,
Loading...

 
 

Цікаве