WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Закономірності поповнення хореографічної лексики та її новоутворення - Реферат

Закономірності поповнення хореографічної лексики та її новоутворення - Реферат

ніг (гуцульський), ковзанки ("Метелиця"), Лексичне багатство українського танцю дає можливість балетмейстерам навіть з однієї групи рухів створювати справжні хореографічні шедеври ("Повзунець", "Плескач", "На кукурудзяному полі". П.Вірського).
У сучасному народносценічному танці лексичні новоутворення відіграють значну роль. Розглянемо вирішення українськими балетмейстерами найдавнішої теми в хореографії теми праці: "На кукурудзяному полі, "Шевчики", "Вишивальниці" П.Вірського, "Льонок" М.Віденського, "Шахтарський танець" М.Єфремова, "Біля кузні" О.Кузьменка та ін. У цих і подібній танцях нові рухи набувають специфічного художньо функціонального значення.
Доречно назвати "Льонок" В.Починка, "Лісоруби" Петрика, "Карпатська смеречина" Г.Левікої. У них Пейстери створили образно - дійові лексичні утворення, за допомогою яких опоетизували працю металурга, хлібороба, лісоруба. Проте у художній практиці ще зустрічаються танці, засновники яких, не розуміючи специфіки хореографічного на, нагромаджують на сцені різні агрегати, будують з підйомною кліткою тощо, а виконавці виступають із знаряддям виробництва. Цього не варте робити. У класичній графічній спадщині працю опоетизовано навіть без атрибуцій ("А. ми просо сіяли", "Мак", "Льон", овалі", "Косарі", "Шевчики", "Бондарі" та ін.). Тільки перетворення побутового руху усценічний, тобто певним стилістичним завданням, які вить перед собою балетмейстер, дає художньо-зумовлену довголіття самому па, танцю.
Однак використання новоутворених рухів, танцювальних комбінацій зумовлюється чітким підпорядкуванням їх певному хореографічному тексту, певній тематиці, інакше вони тільки вирішують стиль танцю. Така ж доля і тих лексичних утворень, котрі штучно відносяться до невідповідних угруповань. Найбільше це стосується молодіжних, де найчастіша невідповідність па формі та змістові танцю, : кажучи вже про костюм виконавця.
Нові рухи створюються переважно балетмейстерами, які знало знають національну танцювальну лексику, вміють своєчасно і з великим художнім смаком скористатися цими чи іншими структурними частками руху для відтворення потрібного жанру. Копітка творча робота дає позитивні наслідки - міцно входить до скарбниці хореографічного лексичного фонду.
Показовою тут може стати р бога П.Вірського "Моряки флотилії "Україна". Балетмейстер поставив перед собою, на і погляд, не дуже сі ладне завдання - показати українських китобоїв. Якщо китобої, то логічно - моряки з традиційним "Яблучком". Цей танець з досить .стандартизованим набором слів танцюють і військові моряки, і моряки торговельного флоту, до того ж - і росіяни, і грузини, і українці, і латиші, й естонці. Балетмейстер же на основі традиційного українського танцю створив своєрідні рухи, в яких органічно поєднань елементи матроського та національного українського танців, результаті маємо надзвичайно цікаві лексичні знахідки: Зворотна доріжка, різноманітні присядки, закладки, плеска, вихилясники.
Слід відрізняти конструктивні лексичні новоутворені побудовані на основі традиційної структури руху, моделі того іншого па (у процесі розвитку хореографічного мистецтва вони зайняли своє постійне місце в національній танцювальній лексиці), від рухів, що використовуються лише в тому чи іншому танці і роль яких зумовлюється певною конкретністю образно-тематичного задуму постановника.
Конструктивні лексичні новоутворення приживаються у численних танцювальних композиціях і разом з іншими рухами сприймаються як традиційні па. І зовсім інше - стилістичні новоутворення, потрібні для певного хореографічного тексту, без яких постановник не зміг би яскраво відтворити ту чи іншу типову рису характеру людини, розкрити ідейно-тематичну спрямованість твору, звернути увагу глядачів на суттєву деталь і таким* чином примусити їх зафіксувати всю постановку у своїй пам'яті. Хоч такі рухи не набувають великої популярності і мало що дають для збагачення лексики в цілому, їх роль незаперечна, вони допомагають вирішити надзвичайно важливе завдання - розкрити ідейно-художній задум автора мистецького твору.
У хореографічній картині П.Вірського "Ми пам'ятаємо" маємо незвичайні ракурси, рухи - символи, падіння на коліна; у сцені зі старовинного українського театру ляльок "Ой під вишнею" - своєрідні рухи ляльок, а особливо діда -залицяльника; у "Чумацьких радощах" - химерні вихиляси та плескачики. Для імітації механізованої праці лісорубів у однойменному танці В.Петрик створив цілий ряд нових, основаних на традиційній лексиці гуцульських рухів.
Отже, трапляється, що навіть незначна деталь, якийсь штрих, введений .у той чи інший традиційний рух, сприяє створенню реалістичного художнього образу. Відтак, напрошується висновок, що хореограф, добре обізнаний з "граматикою" танцювального мистецтва, від якої залежить композиційно - архітектонічна структура твору, спроможнім творцем лексичних новоутворень. Візьмемо, наприклад повзунець" Г.Т.Вірського, що став істинно народним, класичним хором. Тут балетмейстером використано основний принцип конання лише одного руху повзунця, розширено амплітуду дії, збагачено окремі структурні елементи, і на їхній основі будовано цілий ряд видозмін повзунця та підпорядковано їх дії. Кожний танцюрист виконує свій, тільки йому притаманний варіант руху. Різноманітні ходи на повзунці гадаймо оригінальний вихід та фінал танцю), просування сценою допомогли виразними засобами танцю, створити чудові образи козаків - запорожців, не тільки мужніх, хоробрих воїнів, не й веселих, завзятих танцюристів - імпровізаторів. Цей номер - приклад перештопування художніх рухів у так звану вільну пластику", а в ній відбито національний колорит народу.
Хореографічна практика стверджує, що рухи, народжені за того часу і традиційні доповняють один одного. Мало того, і міцного фундаменту, залишеного нам у спадщину, не могло бути такого бурхливого розвитку українського народносценічного танцю. На основі традиційних рухів створюються нові па як у народному, так і в класичному танці, слід зауважити, що, незважаючи на ускладнену трансформацію елементів руху, їх видозміну, все ж структурне ядро руху - задача в новому лексико-утворенні залишається незмінним. Значна частина нових рухів витримує іспит часом. Візьмемо загальновживаними й міцно входять у словник хореографічної мови.
Loading...

 
 

Цікаве