WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Жанри та види українського танцю - Реферат

Жанри та види українського танцю - Реферат

тематичним розподілом сюжетні танці перегукуються з хороводами, однак останні збагачуються набутками побутового танцю (використання багатьох з них для повного розкриття сюжету: гопаків, козачків, гуцулок та ін.).
Безперечно, охарактеризувати повною мірою сюжетні танці за тематичнимпринципом у підручнику неможливо, оскільки налічуються десятки взірців їхніх варіантів. Це вже матеріал майбутніх розвідок - кожна з яких може вилитись в окрему фундаментальну працю.
Поділ сюжетних танців на окремі групи за тематичним принципом пропонується нами в окремому підрозділі, присвяченому розгляду їх як окремого жанру хореографічного мистецтва.
Сюжетні танці - це вершина художнього здобутку українців, бо вони навдивовижу багаті тематично і найдосконаліші за формою (лексика, композиція, музика).
Хоровод - один з найдавніших жанрів народного танцювального мистецтва.
Хоровод - цей найдревніший прояв народного генія - зберіг свою першооснову.
Започатковані у давні віки в обрядово-звичаєвій поезії, ліричні, зворушливі хороводи, які на Наддніпрянщині, Поділлі, Волині називають веснянками, а в деяких надбужанських і забужанських селах тій ж Волині - рогульками; на Галичині - гаївками (ялівками, яголойками, гагілками, галагїлкамн, явілками, маївками тощо); на Слобожанщині і в деяких районах Чернігівщини та на північному сході Сумської області - карагодами, були безпосередньо пов'язані з трудовою діяльністю людини.
У визначенні терміну і сутності хороводу, повністю поділяючи думки К.Толейзовського, який у своїй праці "Образы русской народной хореографии" аргументовано доводить, що давньослов'янський хоровод явище самобутнє, самостійне, лише доповнимо слушні мотивації автора прикладом: гуцульський, болгарський, сербський танці "коло" й досі не змінили свою назву на "хоровод".
Хороводи виникли і сформувалися протягом віків у певних географічних, історичних, соціально-економічних умовах в результаті розширення амплітуди діяння народних ігор, ігрищ, що були невід'ємною частиною звичаєвості, язичницьких пережитків у тих чи інших етнічних групах людей. Всі ці обставини дали поштовх до створення певних варіантів музично-хореографічного фольклору, появи місцевих, локальних варіантів.
Весну слов'яни зустрічали урочисто, радісно, святково, з піснями, іграми, розвагами, танцями, що в народі поетично й образно називали веснянками.
За традицією веснянок співали і водили лише дівчата, яких нерідко порівнюють з красним сонцем (це відгомін ще матріархату) - в ранні часи вони були володарками багатьох весняних, русальних, купальських ігрищ.
У пізніші часи в хороводах, точніше в хороводних іграх, вже беруть участь і чоловіки (про це свідчать тексти багатьох хороводних ігор). Інколи ролі батька, матері грали літні чоловіки та жінки.
Діти завжди бували на народних святах. Дорослі нерідко "підстроювали" їх у кінець, "щоб вчилися танцювати".
Існує й цілий ряд суто дитячих ігор, розваг, хороводів, танців, забав. Такими є хороводні ігри "Кіт і миша", "Коровай", "Дід і баба", "Город" та ін.
Взірці обрядової поезії входять у сьогодення не як етнографічні музейні експонати, а як цілющі фольклорні джерела, спроможні задовольнити найвищі вимоги нашого сучасника, полонили його чарівною мелодією, натхненним поетичним текстом, динамічним іскрометним танцем.
Питання загального внутрішньо жанрового поділу вивчали дослідники народної поетичної творчості. Як правило, хороводи поділяються на три групи: хороводні пісні, ігрові хороводи, хороводні танці.
Підтримуючи таку класифікацію видів, пропонуємо з третього різновиду виділити два самостійні: хороводний питець з піснею та інструментальним супроводом і хороводний танець у супроводі тільки інструментальної му зики.
Отже, залежно від змісту, стилістичних, хореографічних особливостей, елементів акторської гри тощо маємо такі різновиди:
хоровод, хороводна пісня - класична форма синкретичного мистецтва (слово, музика, хореографія) - "А вже весна", "Ой Іванчику - білоданчику", "Плету, плету лісочку";
хороводна гра-розвага, ігрові хороводи в супроводі пісні, ганцю чи поєднання цих двох компонентів ("Подушечка", "Теща і зять", "Гей, жінко, додому, додому!";
хороводний танець з піснею та інструментальним супроводом ("Ой зав'ю вінки", "Марена");
хороводний танець з інструментальним супроводом ("Голубок - голубочок", "Подолянчик", "Перепілка").
Проаналізуймо дуже коротко кожен з названих різновидів. Хоровод, хороводна пісня - масова вокально-хореографічна дія, в якій усі учасники виконують пісню, супроводжуючи її простими кроками, ходим в ключі або в колі. Основна увага приділяється вокалу. У мелодії закладено основний емоційний зміст, а поетичний текст та хореографія відходять на другий план. У цьому різновиді основне образно-тематичне начало, а отже мелодична лінія пісні, ж правило, зосереджена у заспіві.
Хороводна гра-розвага, ігрові хороводи в супроводі пісні, танцю чи поєднання цих двох компонентів. Хороводна гра як підпорядковано-змістовний елемент обрядовості займає тут одне з провідних місць. Кожний обряд, традиція, звичай мають певний зміст, позаяк останній є результатом: вдалого полювання, перемоги над ворогом, проводів зими і зустрічі весни, початку та закінчення польових робіт, повноліття, весілля тощо.
Незаперечне й те, що кожний обряд має лише йому притаманний розвиток дії, церемоніал і т.ін. Скажімо, святкування приходу весни відрізняється від зустрічі осені; весілля - від новорічних свят тощо.
Для підняття динамічного тонусу в ігрищах, обрядах використовуються хороводи, окремі танцювальні рухи, стрибки, підскоки, елементарні присядки, повороти. Разом із елементами гри, ілюстративними жестами, мімікою вони доповнюють дію, надають їй моторного тем поспрямування.
У народних іграх-розвагах, починаючи від відтворення усіма учасниками Ілюстративної дії і кінчаючи розгорнутими ігрищами (за характером та формою останні відносяться до народної драми), дуже вдало поєднуються драматичні елементи: дія, наявність художнього образу, діалогічні форми тощо з поетичними та музично-хореографічними: слово, ритм, пластика. Надзвичайно влучне визначення дав хороводам І.Глєбов: "Хоровод - це драматична дія, у якій розігруються під пісню, відповідно до її тексту (розрядка наша), сцени, що являють собою найбільш яскраві риси побуту народу".
З думкою І.Глєбова перекликається О. Біленький, зауважуючи, що зміст, перекинутий народними іграми від обряду до драматичним видовищ, пройдено, і ми вже на ґрунті, де зароджується комедія".
Додамо, що для свого зародження комедія мала все, або майже все: і персоніфіковані образи (Сонце, Місяць, Зима, Весна, Літо тощо), і
Loading...

 
 

Цікаве