WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Жанри та види українського танцю - Реферат

Жанри та види українського танцю - Реферат


Реферат на тему:
Жанри та види українського танцю
Народний танець має свою першооснову, першоджерело, першопочаток. Коли йдеться про культуру того чи іншого народу, доводиться враховувати не лише безпосередні його культурні досягнення, а й ту спадщину, яку він успадкував від своїх етнічних попередників, з яких утворився і сам даний народ. Це стосується культури всіх народів світу, в тому числі н українського народу.
Специфіка життя давніх східнослов'янських племен -древлян, дреговичів, кривичів, в'ятичів, сіверян, полиняй, білих хорватів, бужан та ін. - слугувала за основу самобутнього, оригінального хореографічного мистецтва українського народу.
Прадавні обряди й танці супроводжувались музиченням на інструментах: пентахорді (вид арфи), кувнчках (своєрідних флейтах), сопілках, трубах, піпелях, пищалях, рогах, гуслях, гудках, трембітах, решітках, дудках-сопєлях, домрах, накрах (вид литавр).
Усі обряди, магічні звертання, заклинання тощо безпосередньо залежали й були органічно пов'язані з землеробством та анімалістичним культом.
Анімалістичні уособлення стихійних явищ у живих образах у народних іграх, обрядах зводилися до бажання полегшити працю, підпорядкувати явища природи й забезпечити собі добробут.
За Київської Русі церква вела нещадну боротьбу з язичницькими звичаями, обрядами, традиціями, оголосивши їх "бісівськими", а отже й з їхніми носіями, творцями народного мистецтва. Однак, не досягнувши бажаної мети, священнослужителі прилаштовують більшість народних обрядів до свого календаря: зустріч весни до великодніх християнських свят; русальні свята - до християнської Трійці; Івана Купала - до свята Іоанна Хрестителя; Коляду - до різдвяних, а щедрівки - до йорданських свят.
Ряд обрядових ритуалів було перенесено безпосередньо до церкви. Скажімо, посвячення паски та крашанок на Великдень, обжинкових вінків - на Маковія, яблук - на Спаса тощо.
Проте, вплив від церковної "співдружності" та "співіснування" на музику, поезію танець, що залишались в основі свої "консервативними", був незначним (приміром, зміни у текстах колядок, щедрівок та деяких русальних і купальських пісень).
Тож перейдемо до короткої характеристики основних ж.: мрів українського танцю з поділом їх на певні різновиди, враховуючи історико-етнографічні регіони.
За історико-етнографічними характеристиками Україна поділяється на три основні регіони - центрально-східний, північний і західний та ряд підрегіонів. До центрально-східного входять: Київщина (окрім північних районів), Полтавщина, південні райони Чернігівщини; Слобожанщина (Харківщина, південні райони Сумської, північні райони Донецької областей); степова частила України (Луганська, південні райони Донецької, Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська, Миколаївська, Кіровоградська, Одеська області).
До складу північного, поліського, регіону входять: північні райони Київської і Сумської, центральні і північні Чернігівської, північні райони Житомирської і Рівненської областей, південко* західна частина Волині Згідно з етнографічними й мовними ознаками Полісся поділяється на східно-західне.
З огляду на історико-етнографічні й мовні характеристики найбільш барвистий та неоднорідний західний регіон - Східна Галичина, Буковина, Закарпаття, Західна Волинь, майже усе Поділля. У західній частині регіону сформувалися три етнографічні групи гуцули, що проживають у Ів.-Франківській, Чернівецькій і Рахівському районі Закарпатської областей, бойки, що мешкають головним чином на території Львівської (поміж Сяном та Ломницею), а також у Міжгірському районі Закарпатської областей. На крайньо-західних теренах України, між Сяном і Попрадом, живуть українські лемки по сусідству з поляками й словаками. З історико-етнографічним регіонуванням України багато у чому співпадають локально-територіальні нашарування у фольклорі. Відносно стилю найбільш компактним є словесно-музичний і танцювальний фольклор центрально-східних районів, менше -Полісся, ще менше західних районів України.
ХОРОВОДИ - це найдавніший із видів народного лицювального мистецтва майже у всіх народів світу. У хороводі текст відображає зміст танцю, розкриває образну сутність танцюючих, характер виконання, а мелодія доповнює зміст твору. Таким чином, хоровод є синтетичним видом народної творчості.
У давнину виконання їх було пов'язане з певними обрядами , що входили до традиційних календарних циклів: зустріч весни (веснянки, гаївки, гагілки тощо); відзначення ліга (Купайла, русалії, Спаса тощо); осінній цикл (збирання врожаю тощо); зимовий (колядки, щедрівки).
Тематика у цих хороводів була найрізноманітнішою, включаючи навіть елементи, запозичені з язичницької релігії (у відображенні явищ природи, Купайла, зажинки, обжинки тощо)
Тематично хороводи поділяються на три чітко означені групи:
перша - найдревніші хороводи з яскраво вираженим відбиттям трудових процесів;
друга - хороводи, у яких оспіваються рідна природа, відображуються характер, темперамент свійських тварин звірів, птахів;
третя - хороводи, у .тою відтворюються у годинні й побутові взаємини з розкриттям характеру людини в різних ситуаціях (ліричні, жартівливі).
Лексика та композиція у хороводах нескладна, адже виконувались вони просто неба, тексти допомагали відтворювати дію, а мелодія - розкривати емоційний зміст та художні образи.
Побутові танці - логічне продовження розвитку третьої групи хороводів (побутова тематика) зі значним розширенням тематики та пори виконання, поза як відомо, що хороводи водили у суворо визначений час (весняні, літні), і саме це дало їм означення: обрядові, або ж цикл календарно-обрядових творів.
Побутові танці виникли в результаті виконань і численних танцювальних пісень що з часом втратили своє значення у понятійне; "у означенні поетичного слова, окремих ритмізованих вигуків, примовок, триндичок. Вони поступово окреслили певні чітко визначені різновиди: гопаки, козачки, метелиці, гуцулки тощо, значно розширили амплітуду лексики, композиції, мелодійну та метроритмічну музичну структуру.
Сюжетні танці. В українській хореографії є чимало танців, які мають одну назву, але відносяться до різних жанрів: "Шевчики", "Ковалі", "Льонок" - водночас хороводи і сюжетні танці.
У чим же різниця між ними? У хороводі зазвичай дія супроводжується точно за текстом поетичним і пантомімою нескладними рухами, позаяк це пов'язано із піснею, яку сам: ж танцюристи й виконують.
Сюжетний танець - якісно новий, безперечно, вищий щабель розвитку хореографічного мистецтва. Пантоміма тут поступається розгорнутій лексиці, елементи акторської гри мають глибокий підтекст, бо часом зміст танцю необхідно розкрити без тексту.
За
Loading...

 
 

Цікаве