WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Еволюційний розвиток лексики та побудова простого руху - Реферат

Еволюційний розвиток лексики та побудова простого руху - Реферат

півпальцях невеликий крок-біг правою ногою уперед; ноги в другій позиції. Ліва нога залишається на носку, вага тіла переноситься на праву ногу. Якщо виконання руху.
Поряд з традиційними ходами й ілюстративними рухами (сіянням, проростанням льону і ін.) в сучасній лексиці бачимо показ механізованих методів роботи, а тому змінилася темпоритмічна структура танцю.
Отже, розвиток лексики залежить від: а) культурно, історичних та соціально-економічних умов життя народу; б) зв'язку танцювальної лексики з конкретно-уявною дією, тобто сюжетом твору; в) поєднання лексичного матеріалу з іншими формотворчими компонентами (малюнком, композицією).
Хореографічне па. - це органічна послідовність взаємозв'язаних, взаємообумовлених пластичних елементів. Перш ніж перейти до аналізу цих елементів, визначимо деякі положення тулуба, від яких залежить структура руху, технологія його виконання.
Читаючи запис танцю, досить часто зустрічаємо вислови;"опорна нога", "працююча нога". Що розуміємо під терміном "опорна нога"? Це та нога, на яку переноситься вага тіла під час виконання того чи іншого елемента руху. Функцію опорної, чи працюючої .ноги може нести кожна з ніг почергово і не тільки тоді, як один і той самий рух повторюють з іншої ноги: у присядці, вихиляснику, доріжці і т д., але й межах одного па. Так, у бігунці, наприклад, опорними бувають то права, то ліва нога.
В інших випадках за виконання елементів деяких рухів вага тіла розподіляється рівномірно на обидві ноги: вибиванці на каблуки обох ніг, присядка-розніжка, повзунець з перемінним спиранням на кожну руку та одночасним винесенням обох ніг.
Розпочинаючи аналіз найпростіших різновидів рухів, визначимо, з яких частин вони складаються. Для прикладу зупинимось на найелементарнішому з рухів-ходів - перемінному кроці, який зустрічається у танцях багатьох народів.
Спочатку виконавець стає у вихідне положення - шосту або першу позицію ніг, руки розкриває врізнобіч чи кладе їх на талію.
Наступний елемент хореографічного па, що виконується на затакт "і", - це незначне присідання на ледь зігнутих у колінах ногах.
Далі починається власне рух. На "р а з" - підводячись із незначного присідання (затактового положення), виконавець ступає вперед правою ногою. Залежно від характеру танцю може бути крок на півпальці, на всю стопу, на каблук, положення рук, голови, тулуба синхронізується з рухами ніг: руки можуть бути розкритими врізнобіч за другою позицією чи на талії, або ж схрещені на грудях, голова й тулуб випрямлені і т.д. Саме цей елемент руху називається основним. Він припадає на акцентовану долю такту; перші вісімки - рахунок 2/4; 3/8; перші дві вісімки - 6/8: перша чвертка - 3/4.
На наступні вісімку, вісімки чи чвертки - невеликий крок на пальці лівої ноги з відповідним положенням рук, голови, тулуба.
Виконавець перебуває у динамічному пориві: він спрямований уперед, відчувається, що па те не закінчилося. Ця структурна частка називається прохідним елементом (або елементами, якщо рух складається з кількох прохідних часток)
Нарешті, на передостанні вісімку, вісімки (рахунок 6/8) - невеликий крок на півпальці правої ноги з внесенням на неї ваги тіла. Ця своєрідна незначна стійкість, тобто тимчасова сталість руху) і є його кульмінацією, якої рух можна продовжувати з іншої ноги або ж ходити до виконання наступного па.
Якщо обірвати рух на основному чи прохідному елементах, гадається враження незавершеності виконуваного руху. Розглянемо традиційний український бігунець. Рух виконується на один такт. Вихідне положення - шоста позиція ніг, руки на талії. Затактовий елемент - ледь присідаючи лівій нозі і переносячи на неї вагу тіла, вивести уперед. Роблячи широкий крок-біг, вільну в коліні праву ногу, руки ввести у підготовчу позицію.
Основний елемент, що припадає на першу акцентовану (перша вісімка), - перехід з невеликого бігу на всю стопу правої ноги. Ліва нога, вільна у коліні, піднімається невисоко перед; руки переводяться у першу позицію.
Перший прохідний елемент припадає на другу вісімку - на низьких півпальцях невеликий крок-біг лівою ногою уперед; руки діваються врізнобіч до другої позиції. Другий прохідний елемент припадає на третю вісімку - на низьких півпальцях невеликий крок-біг правою ногою уперед; ш в другій позиції. Ліва нога залишається на носку, вага тіла носиться на праву ногу. Якщо виконання руху продовжується, то за другим прохідним елементом на останню вісімку вже з лівої ноги робиться затактова частка руху.
У записах простої присядки, як правило, зазначаються тільки вихідні положення. Виконання елементів на затакт "і" для спрощення опускається, але кожний знає, що лише інколи (деякі присядкн-розніжки) виконанню присядки передує затакт "і" невеликий, ледь помітний стрибок угору, тобто відштовхування від підлоги обома ногами.
Основним елемент - глибоке присідання на півпальцях обох ніг - припадає на рахунок "раз- і", прохідний - підведення з присідання - на "д в а", кульмінація руху - фіксація випрямленої уперед-вбік працюючої ноги - на "і".
Отже, кожний рух складається з кількох частин: вихідного положення, затакту, основного елемента, прохідного чи прохідних та кульмінаційного елементів.
Кожна з цих часток має певну функціональну вагомість, яка зумовлюється не тільки природою, але і ритмопластичною будовою руху.
Вихідне положення може бути надзвичайно різноманітним. У простій рухах, скажімо, у звичайній вірьовочці - це третя позиція ніг, у присядці - шоста, з відповідним положенням рук, голови, тулуба. Вихідне положення спрямовує подальший характер руху, дає можливість виконавцеві мобілізувати певну м'язову систему. У ньому визначається не тільки позиція ніг (перша, друга, третя, шоста), з якої починається рух, але й положення ноги (на. великому, чи повному присіданні, низьких або високих півпальцях тощо). Одночасно уточнюється положення рук (на талії, за потилицею, у вихідній, першій, другій, третій позиціях та ін.), фіксується напрямок голови (прямо, вліво чи вправо), визначається

 
 

Цікаве

Загрузка...