WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Дійові засоби, знаки, образи художньої виразності, що використовуються у народносценічній хореографії - Реферат

Дійові засоби, знаки, образи художньої виразності, що використовуються у народносценічній хореографії - Реферат

останній сигнал.
Символіку покладено в основу постановок В.Уманова "Танець металургів"; "Дзержинці" (ансамбль "Дніпро"), "Героїчна епопея" Ю.Большакова, "Карпатська смерека" Г.Левіної, "Коша" Н.Уварової, "Бокораші" М.Сусликова, "Калиновий гай" М.Вантуха і т.д.
Гіпербола - надмірне художнє поетичне перебільшення, що зберігаючи правдоподібність відтворення предмета, явища, стану, разом з тим, служить засобом типізації відображених явищ, предметів, відбираючи найістотніше, найзначиміше, характерне саме для них і показуючи взаємозв'язок їх з іншими предметами, явищами.
Літота - вид метонімії: надмірне применшення предмета, явища, стану, почуття. Безперечно, поняття надмірного перебільшення та надмірного применшення у хореографії умовні і вживаються в переносному значенні.
Гіпербола і літота - це не тільки засоби поетичної хореографічної лексики (перебільшення жесту, руху або його применшення), а й засіб для створення окремих хореографічних образів.
Гіпербола - один із найдавніших художніх прийомів. Так, у щедрівках, колядках: господар - золото віє, гроші міряє, має нові тереми; парубок - має дорогу шаблю; у господині - золоті чобітки, перстень золотий і т.п., або в піснях, думах - Байда одним пострілом убиває царицю і її доньку:
Ой як стрілив - царя вцілив,
А царицю в потилицю,
Його доньку в головоньку.
П.Вірський надзвичайно влучно використав узагальнену гіперболу у першій частині "Запорожців". Варто згадати, як козаки під орудою осавула виконують військово-спортивні вправи зі списами, створюють неприступну фортецю, якої не здолати ворогам. Фронтальні побудови у фіналі - нестримна сила, яка змітає зі свого шляху непрошених гостей. У картинах військових ігор, бою велику роль відіграє чіткий ритм тулумбасів. Балетмейстер гіперболізував рухи, кроки, які разом створили єдиний символічний образ численного війська гетьмана Богдана Хмельницького.
Прийом літоти використали у хореографічній мініатюрі "Сваха" К.Василенко (образ писарчука), гіперболи - "Святі урожаю" Ю.Большаков (символ урожаю - початок кукурудзи). Таким чином, гіпербола, літота збільшують амплітуду дії лексики, народжується нова якість, яка допомагає конкретизувати той чи інший образ.
Прихована насмішка - іронія - художній прийом, який дуже часто використовують у жартівливих танцях, хореографічних картинках, сценках.
У "Пастушковнх коломийках" Я.Чуперчука розповідається про вівчаря невдаху-залицяльника, який сватався до свинарки, доярки, ланкової, куховарки, лікарки, вчительки тощо і в жодної не мав успіху. Наприкінці танцю він каже:
- Краще піду вівці пасти.
Що маю робити?
Вже не буду більш ніколи
Ледарем ходити.
Гоп, ту-ду-ру-ду-да, ту-ду-ру-ду-дайна,
Гей, ріді-чіді-дай, ріді-чіді-дайна.
Цікаві іронічні триндички маємо в "Запорожцях" П.Вірського, "Буковинських примовках" К.Василенка, "Ковалях" Ю.Кузьменка та ін.
Блискучий приклад використання гумору маємо в "Чумацьких радощах" П.Вірського. Четверо різних за характером та вдачею чумаків вирішили купити пару чобіт. Під звуки сопілочки кожен із них мріє взутися в чоботи, пройтися селом, хизуючись межи дівчат. Хутко вимірялися (на тій же сопілці), кому взуватися першому.
Перший чумак, якому чоботи завеликі, швиденько вскочив у них і почав викаблучувати вихиляси та дрібушечки, приплескуючи по халявах. Чоботи увесь час спадають з нього. Та дарма! Він, підсмикуючи халяви, витанцьовує далі. І танцював би так, мабуть, не одну годину, але треба і совість мати...
Сховавши за пазуху постоли, з великими зусиллями натягує чоботи кремезний парубок. Тільки-но ступив крок, як відчув нестерпний біль, - чоботи на нього замалі. Однак він починає танцювати, спершу не поспішаючи, потім швидше, ще швидше. Як уже розійшовся, мовляв, "як на мене шиті", - відчув страшний біль і упар на землю. Роззувшись дмухає на ноги, розтирає їх. Нарешті, взувши свої, перевірені роками і довгими чумацькими шляхами, постоли заспокоюється - "хай їм грець, тим чоботам!"
Ледве діждався черги третій, маленький-маленький чумак. Взув чоботи і нумо шпарить "чумака". Та чоботи такі здоровенні для нього, що в один можна, встромити веселого чумаченька. Незважаючи на це, він навіть повзунця витинає. Нетерплячі хлопці наступили ногами на чоботи і "висмикнули" з них бідолагу. Нарешті, дочекався чобіт четвертий чумак. Усі із захопленням спостерігають за ним. Чумак, підняв ногу і тупнув нею об землю... Але що це? Чумак вдруге піднімає ногу, і всі бачать - одірвалася підошва. Зібравши свої чумарочки, сопілку і чоботи, друзі залишають сцену.
У цій постановці іронія несе велике експресивно-смислове навантаження. Вона по своїй суті дружня, не зла.
Зла іронія розкриває негативні явища неначебто у позитивній формі, але саме явище трактується так, що не викликає схвальної оцінки.
У тому ж плані картинка "Сваха", створена К.Василенком.
Кохаються сіромаха Микола та бідна дівчина Оксана. Щоб зібрати грошей на весілля, хлопець вирушає в далеку Таврію на заробітки. Прощається Оксана з Миколою, обіцяє чекати на нього, а на згадку дарує коханому вишитий кисет. Засмучена красуня - важко зоставатися сиротині самій, можуть скривдити лихі люди.
Так воно й сталося. Не встиг хлопець вийти за село, як з'являється сваха, щоб висватати дівчину за будь-якогожениха - аби гроші. Про людське око потуживши разом з Оксаною, вона неначебто ненароком помічає першого дуку на селі - старосту. Той іде поважно, не поспішаючи. Та побачивши Оксану, старий удівець закозирився. Давно він мріяв здихатись Миколи та посвататись до вродливої дівчини. І слушний момент настав. Однак, як не умовляла сваха, як не улещав сам, дівчина й слухати не хоче про одруження з старостою. "Хоч у курені, аби до серця мені", - відповідає Оксана розлюченому дуці. Нагоджугться писарчук, який "мудрствує" над якимось "прошенієм". Він подає для підпису старості "бумагу". Уважно оглянувши її з усіх боків, староста поважно дістає з глибокої кишені печатку і ставить свій знак.
Писар розглядає "бумагу" і помічає, що не там поставлено печатку, хоче знову звернутися до начальства, та не наважується, бо сьогодні староста чомусь дуже сердитий. Тим часом про щось змовившись із старостою, сваха пошепки повідомляє писарю, що дівчина зосталася сама. Писар зразу ж до Оксани - чим не жених.
Потанцював, позалицявся, а діла немає-відмовила і йому красуня. Збентежений писар відступає. На сцені з'являється дурник - син старости.
Виконуючи наказ старости (бо ж надумав старий висватати Оксану за сина), сваха вмовляє дівчину вийти заміж за дурника. А той продовжує своє: ловить мух та слухає, як вони дзижчать Раптом надумав дурник подарувати дівчині намисто... з перцю, огірків та іншої городини. Розгнівана дівчина зриває з шиї намисто і жбурляє його межи очі дурникові. Той із переляку аж упав. Не вдалося свасі висватити Оксану і за дурника.
От з'являється місцевий панич, гоноровитий, задирикуватий чванькуватий. Вирішив на старість скрасити своє життя молодою дружиною. Гарна дівчина. Недарма сваха багатенько взяла за те, що просватає за неї.
Панич хоче вразити Оксану світськими манерами і запрошує її до танцю. Та дівчина не звикла до полонезу, і в неї нічого не виходить. Потім красуня теж вирішила потішитись над паничем, примусивши його танцювати веселий, завзятий козачок. Розпалився панок, тільки-но хотів обійняти дівчину, а вона - лусь його моноклем по потилиці. Так відмовила Оксана ще одному женихові.
На сцені з'являється сільський дяк - любитель заглянути у чарку і поволочитися за молодицями. Проте і йому не вдалося спокусити дівчину. Невдоволені женихи вчиняють розправу над свахою: відбирають неї гаманець із грішми, подарунки. Шарпають сваху то один, то інший, геть як у тій приказці: "Свасі перша чарка і перша палка".
Тепер женихи вирішили діяти кожен самостійно і пропонують дівчині руку, гаманець і серце. Оксана відштовхує залицяльників і намагається втекти, але дорогу їй перепиняє дурник. Перелякана дівчина знову опинилась у колі женихів. Раптом дурник стає на захист дівчини. Заклавши камінця в рогатку, він, починаючи із свого батька, б'є обідників. Здалеку чути веселу українську пісню - це повертається Микола. Радісна Оксана кидається до нього.
Щасливі закохані і не помічають женихів, та дурник пильно охороняє молодих, і тільки-но який з невдах-залицяльників наважиться підвестися з підлоги, як перед його обличчям виникає рогатка.
Так закінчується хореографічна картинка "Сваха". У такому ж ключі поставлені "Ой під вишнею" П.Вірського "Три кума, три куми" Я.Білоцерківського, "Хівря і дячок" М.Медведева.
Loading...

 
 

Цікаве