WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Дійові засоби, знаки, образи художньої виразності, що використовуються у народносценічній хореографії - Реферат

Дійові засоби, знаки, образи художньої виразності, що використовуються у народносценічній хореографії - Реферат


Реферат на тему:
Дійові засоби, знаки, образи художньої виразності, що використовуються у народносценічній хореографії
Уособлення (персоніфікація) - один з різновидів метафоричної побудови. Цей художній засіб широко використовується в усній народнопоетичній творчості, у веснянках, народних іграх, розвагах. Як ми наголошували, у давнину уособлення було виявом анімістичних поглядів людей на природу. Наші далекі предки вважали, що вся природа сповнена таємничості, і тому в явищах природи виявляється дія живих осіб. З розвитком свідомості персоніфікація почала використовуватись людьми як засіб художньої виразності.
Відгуки пантеїзму знаходимо у поетичних образах, в яких відчувається шана до лісів, гаїв, дерев, гір, річок, озер (обожнювання тополі, клена, липи, трав). Люди піснями, танцями випрошували у природи доброзичливого ставлення до них.
У деяких місцевостях України на зелені свята заквітчували дівчину - "кущ". Вінок, який плели з липових, березових, кленових гілок, зберігали протягом трьох днів після свят. Крім вінка, дівчину прикрашали квітами, травами, стрічками, гіллям, і вона перетворювалась на живий "кущ", який водили по селу, співаючи та водячи навколо нього хороводи. Про аграрномагічну суть цього звичаю красномовно свідчить той факт, що деякі пісні цього циклу нагадують колядки та щедрівки:
Зацвіла в городі рожа,
В нашім дворі наша пані хороша,
Проше, пані, наший Куст надарити,
А свій дом звеселити.
Цей текст співають у дворі господаря.
Про персоніфікований образ Весни та її доньки годі й створити. Це, на нашу думку, одна з вершин народного поетичного генія.
В Україні, мабуть, немає жодного професіонального ансамблю, народного хору, в репертуарі якого не було б весняночки. Недарма В.Верховинець назвав свої збірки ігор з Ненями "Весняночка". Надзвичайно поетична персоніфікація весни в образі зеленого шума:
Ой нумо, нумо, заплетемо шума,
Шума заплетемо, гуляти підемо.
Ой шум ходить, по воді бродить,
А шумиха рибу ловить.
Гімн сонцю, життю - свято Купайла. Гадання на вінках, які сплетені з різноманітних польових та городніх квітів, очищення вогнем і, нарешті, потоплення персоніфікованого обрядового опудала Купайли, Кострубонька чи Марени. У час, коли сонце сягнуло найвищої сили (середина літа) і повертає на зиму, українці віншують найпоетичніше своє свято - свято Сонця (Даждьбога). Старовинного Даждьбога слов'яни називали Іваном, Івашеньком, Івашечком.
Персоніфікація через рядження, як художній засіб, широко застосовувалась у колядках, щедрівках ("Кінь", "Коза", "Меланка", "Ведмідь"). У цих новорічних видовищах уже закладено підвалини драми та театру, а в далекому минулому ці персоніфіковані образи мали зичити багато врожаю, Добробуту, щастя (варто згадати урожайні заклинання на плуг або чепігу, які носили селом і під пісні та танці "виорювали" поле).
У сучасному народносценічному танці використовують персоніфікацію у двох напрямках: при створенні окремого хореографічного образу (Коза, Меланка, Урожай, Снігурка, Дід Мороз, Весна Краса і т.д.) і при створенні узагальненого поетичного персоніфікованого образу-танцю ("Вербиченька". "Завійниця", "Вітерець", "Марена" тощо).
Цікаві образи створені у постановках В.Пегрика ("Колядки" -ведмідь-міхоноша, Коза), "Новорічній метелиці" П.Вірського, у хореографічній композиції "Ходить гарбуз по городу" К.Василенка, де виведено сучасний персоніфікований образ урожаю в образі Гарбуза, який збирає до себе на свято і пшеницю, і кукурудзу, і буряки, і горох тощо.
Танцювальне ігрище "Щедрик" К.Василенка побудоване на ґрунті ж народних звичаїв, обрядів, ігор, побутуючих у центральних областях України. Наближається Новий рік. Надворі хурделиця. За старовинним українським звичаєм молодь збирається щедрувати.
Ходить, ходить місяць по небу,
Кличе, покличе зорю до себе: -
Ходімо, зоре, з нами гуляти,
З нами гуляти ще й щедрувати.
Заготовлено щедрівки і батькові, і матері, і родичам, і наставникам - учителям та, безумовно, коханим.
Ой, рясна, красна в лузі калина,
А ще найкраща у батька дочка -
Ґречна панночка, панна Ганнуся
По двору ходить, як місяць сходить.
...Здалеку лунає мелодія щедрівки, чути звуки бубнів, сміх, галас. На кін виїздить перший щедрувальний "поїзд". Не вщух іще галас, як увесь заквітчаний стрічками виїздить і другий, дівочий "поїзд". Попереду - виконавець із великою щедрувальною зорею, яка світиться у вечірніх сутінках. Щедрувальники (хлопці ліворуч, дівчата праворуч, хлопець із зіркою в центрі) починають посипати землю "житом" та "пшеницею", всякою пашницею, примовляючи:
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
В новорічний щедрий вечір -
Всім вам щастя!
Якщо в уособленні олюднюються, як правило, явища, предмети, поняття, то алегорія - вид поетичної метафоричної побудови, в якому відтворюються людські характери, почуття, взаємини в переносному значенні, тобто в образах тварин, явищ природи, предметів і т.ін. Так, у хореографічній композиції К.Василенка "Каменярі" під каменярами ми розуміємо революціонерів, скеля - самодержавство, її руйнування - революційна боротьба і т.д.
Алегорія виділяє основне, істотне, охоплює, як правило, весь твір. Вона повинна чітко опосередковуватись у своїх зв'язках з дійсністю, бо інакше порушиться драматургія танцю.
"Червону калину" П.Вірський поставив як алегоричний |танець-ігрище на тему возз'єднання східних і західних земель України. Одна група танцюристів - уособлення Східної, друга -[Західної України. Поміж ними група алегоричних "чортів" (парубків, які одяглись у вивернуті кожухи). Саме ця група намагається не допустити возз'єднання, перехопити символ свободи - червону калину, яку передають сестри і брати зі Сходу. Тут балетмейстер влучно використав народну поетичну алегорію в сучасній актуальній, хвилюючій тематиці.
Алегоричним образам притаманна емоційність, тому вони .мають значний вплив на глядача. Варто згадати цілий ряд ..постановок, які виникли завдяки популярним героям, створеним , талановитими мультиплікаторами, - злому вовку та зайцю, або хореографічних картинок "Мисливці", "Лисиця та Бобер" та інші. Символіка - інакомовне образне позначення. Поетичні символи, які виникли в народній творчості, характерні і для народної хореографії: дівчина - горлиця, козак - орел, мати -чайка, діти - чаєнята тощо.
Українська хореографія має і символічні рухи, постави голови, тулуба, рук (танці "Голуб-голубочок", "Журавель", "Бичок"), що походять від персоніфікації голубки, журавля, бичка тощо. Крім цього, існують надзвичайно образні символічні рухи: "яструб", "щупак", "вихилясник", "тинок".
В українських веснянках, гаївках, побутових та сюжетних танцях, весільній обрядовості широко розвинена народна символіка: плетіння вінків, дарування рушників, хусток, обручок, "Марена", "очищення" вогнем, привертання коханого зіллям, засівання під час щедрування,колядування, новорічні гадання і т.ін. Цілий ряд хороводів таких, як: "Просо", "Льон", "Мак", "Весна іде", "Воротарчнк", "Вербовая дощечка", "Король" та інші ' включають у себе образи-символи.
Українські хореографи досить влучно користуються образами символами, причому в найрізноманітніших за тематикою постановках.
Розглянемо окремі з них.
Чітка за драматургією хореографічна композиція Г.Клокова "Орлятко". Уже в експозиції відчуваємо, що це глибоко патріотичний твір з яскраво вираженою революційною символікою. Сніп прожектора вихоплює з темряви постать хлопчини-підлітка, який сурмить сигнал "У похід". Так, це саме він, легендарний Орлятко, ім'я якого стало символом боротьби кіннотників у роки громадянської війни.
Після пролога знайомимося з його бойовими побратимами-будьоннівцями, які не тільки досконало володіють зброєю, а й уміють бути вірними друзями. Глядач відчуває щиру любов старших товаришів до воїна-підлітка, їхнє батьківське піклування про нього.
Розвідники виявили ворога. Орлятко дає сигнал "До бою!", і ескадрон летить на ворога. Попереду бойові тачанки. Запеклий бій, кулеметні черги, свист шабель - і ось уже ворог відступає. А може, це лиш військовий тактичний прийом, щоб заманити сміливців у пастку і там, вводячи в бій нові сили, розправитися з червоними кіннотниками? Як це перевірити? Орлятко, не чекаючи команди, швидко вискакує на "гірку", щоб прослідкувати за ворогом. Лише встигає доповісти командирові про становище, як ворожа куля наздоганяє сміливця. Бійці підхоплюють смертельно пораненого хлопця. Зібравшись із силами, Орлятко підносить до губів горн і ледве чутно подає сигнал "В атаку!" Це його
Loading...

 
 

Цікаве