WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Відновлення структури стародавніх танцювальних па - Реферат

Відновлення структури стародавніх танцювальних па - Реферат

рук, тулуба і голови. Так, при виконанні чосанки, тропіток та інших па танцюристи тримають руки під проймами кептаря, на талії ззаду або обидві руки випростані уперед долонями вниз; у дрібушечках - великий палець заходить за пройми кептаря, кисті стиснуті, руки у ліктях зігнуті й ледь відведені від тулуба при виконаннігайдук - круча руки відводяться у протилежний бік від спрямування колін; у присядці - "м'ячик" вільні руки опущені вздовж тулуба. Не згадуємо вже про положення рук у парних варіантах кружлянь - обертів з різким поворотом голови, які також оригінальні, своєрідні.
Існує цілий ряд рухів, характерних для певного танцю чи якоїсь місцевості. Наприклад, дубовий лист ("Аркан"), рухи з топірцями ("Лісоруби", своєрідні рухи танців "Тропотянка" (М.Ромадова), "Решето", "Гуцулка" (Я.Чуперчука), "На галявині" (В.Петрика).
"Сокольський козачок" (Львівщина) має притаманний тільки йому основний хід; поліська полька - трясуха, поліський ключ виконуються тільки на Поліссі; вибиванці на каблуках, ключ з перескоком , дрібушечка на підскоках найчастіше зустрічаються у танцях північно - східних районів Сумщини.
З сучасній хореографії деякі локальні па збагачуються новими структурними частками, поєднуються у складні побудови з двома - трьома основними елементами інших рухів: крок - підкуйка з поворотом через ліве плече і присядка з потрійним викиданням ніг; боковий буковинський хід 3 плесканням долонею по підлозі; спікопована підкуйка зі свердлом.
Збагатити той чи інший стиль можна лише тоді, як використання того чи іншого локального руху відповідатиме образно - тематичному розвиткові танцю і постановник знайде правильний шлях до трансформації його структурних елементів та підпорядкує виконавську манеру згідно з жанром чи стилем танцю.
Механічне перенесення локального руху в танці іншої місцевості сприймається як щось зайве, непотрібне, взагалі спотворене.
Професіоналізми - рухи, що імітують специфічні рухи людей певної професії, спеціальності під час їхньої роботи. Професіоналізми - чи не найдавніші ілюстративні рухи в хореографічному мистецтві. Вони з'явилися ще в первісних примітивних імітаціях трудового процесу, а у подальшому посіли місце в загальновідомих хороводних іграх "А ми просо сіяли", "Льон", "Мак", що ввійшли у фольклорну скарбницю українського, а також багатьох інших слов'янських народів. Учасники відповідними рухами, жестами зображують процес обробки тієї чи іншої сільськогосподарської культури. Так, у хороводі "Мак" учасники (здебільшого дівчата) імітують сіяння, в'язання, сушіння маку, а в хороводі "Льон" показують, як треба сіяти, м'яти, тіпати льон.
Професіоналізми - важливий компонент і в побутових танцях, навіть з сюжетною основою: "Бондарі", "Ковалі", "Косарі", "Лісоруби", "Льон", "Шевчики".
Цікаво простежити за кількісним зростанням професіоналізмів у зв'язку з появою нової технології'. Так, наприклад, "Лісоруби" поповнилися рядом нових рухів, що імітують роботу електропилки, сплав лісу по річці й подальше транспортування залізницею.
Пошуки нового надзвичайно складна річ. Тут неважко скотитись до натуралістичного показу трудового процесу, а це означає втрату специфіки танцювального мистецтва. Введення нового професіоналізму в танець мас обов'язково сприяти вирішенню поставленого балетмейстером художнього завдання, пов'язуватись із образно - тематичним розвитком хореографічного твору.
Кожна професія накладає свій відбиток на характер людини. У "Шевчиках" це - здрібнені жваві рухи; в "Косарях" - широкі, розлогі (мається на увазі перша частина танцю, де відтворюється саме робочий процес навіть заточуючи окісся мантачкою, косар не поспішає).
Те ж бачимо і в сучасних танцях, де використовуються Професіоналізми. Рухи, котрими виконавець імітує роботу відбійного молотка в шахтарському танці, не схожі з рухами, металургів, які розміреними ударами жигала пробивають льотку; постава та хода моряка зовсім відмінна від поводження людини, яка більшу частину свого життя проводить на суші; філігранні ледь помітні пластичні рухи у танці вишивальниць відрізняються від чітко організованих динамічних рухів дівчат - будівельниць і т.ін. Саме ця своєрідність підкреслюється у танцях рухами-професіоналізмами.
Жаргон - своєрідні рухи, які використовує постановник для конкретизації певної соціальної групи , кола осіб. Ці па не властиві народній лексиці й сприймаються тільки в конкретному контексті: для характеристики образу залицяльника в "Ой під вишнею", "Ляльки" П.Вірського, купчика у "Конці" В.Соболєва, писаря, шляхтича у "Свасі" К.Василенка.
Зрідка зустрічаються в української хореографії і вульгаризми - жести, пози, які допомагають змалювати той чи інший негативний образ. Вульгаризми використано, наприклад, у постановках "Було колись на Ятрані" А.Кривохижі, "Конка" В.Соболєва, а в роботі П.Вірського "Ой під вишнею" в рухах старого діда - залицяльника вдало поєднуються вульгаризми з архаїзмами.
Архаїзми у хореографічній лексиці - це відроджені з минулого конструкції рухів та їхня манера виконання. Досить простежити це явище на прикладі виробничих танців, що у процесі розвитку засобів виробництва видозмінюються в міру удосконалення техніки. Ці танці дуже гарні й можуть навіть викликати зацікавлення у глядача, проте ненадовго, бо мають виключно ілюстративний характер і не містять глибоких ідей, так би мовити, загальнолюдських, вічних тем, відтворюючи лише технічні прийоми та професійні навички того чи іншого ремесла.
К.Голейзовський у своїй книзі "Образи русской народной хореографии" наводить багато прикладів побутування ще донедавна в російській народній хореографії колінець, прийомів, навіть танців, що вже зараз майже не зустрічаються. Те ж маємо і в українській хореографії. Однак, у зв'язку з необхідністю показати на сцені образи минулого, балетмейстери часто й успішно звертаються до архаїчних рухів для відтворення історичної правдивості. Архаїчні рухи використовуються у сатиричних творах і в хореографічних мініатюрах. Так, у мініатюрі П.Вірського "Чумацькі радощі" своєрідні притупи, вибиванці, рухи руками, контрастуючи з вихилясниками, присядками, створюють реалістичну картину життя та побуту селян у минулому.
У творах на історичну тематику архаїчні па допомагають відчути колорит тогочасної епохи. У такому плані створені партії старих осавулів у "Запорожцях" Вірського, образи козаків у постановці "На Січі Запорозькій" Михайлова.
У сучасному хореографічному лексичному фонді зустрічаються й інтернаціоналізми - рухи, що у багатьох народів виконуються без особливих змін. Це здебільшого па масового та бального танців: вальсу, польки, краков'яку.
Loading...

 
 

Цікаве