WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Сім чудес світу - Реферат

Сім чудес світу - Реферат

пов'язує з ім'ям Семіраміди, цариці Ассирії, принаймні про це ж розповідають Діодор та інші грецькі історики.
Семіраміда - Шаммурамат - історична особа, але життя її легендарне. За переказом, дочка богині ДеркетоСеміраміда росла в пустелі, у зграї голубів. Потім її побачили пастухи і віддали доглядачеві царських черед Симмасу, який виховав її як рідну дочку. Царський воєвода Оанн побачив дівчину й одружився з нею. Семіраміда була дуже вродлива, розумна і відважна. Вона зачарувала царя, який відняв її у воєводи. Оанн позбавив себе життя, а Семіраміда стала царицею. Після смерті чоловіка вона стала спадкоємицею престолу, хоча в них був син Ніній. Тоді й проявилися її здібності в мирному управлінні державою. Вона побудувала царське місто Вавилон з могутніми стінами і вежами, із чудовим мостом через Євфрат і дивний храм Белу. При ній була прокладена зручна дорога через сім гряд Загросського ланцюга в Лідію, де вона теж побудувала столицю Екбатану з прекрасним царським палацом, а воду до столиці провела крізь тунель із далеких гірських озер. Двір Семіраміди блищав пишнотою. Нінію надокучило безславне життя, і він організував проти матері змову. Цариця добровільно передала синові владу, а сама, перетворившись на голубку, полетіла І палацу зі зграєю голубів. З цього часу ассирійці почали шанувати її як богиню, а голуб став для них священним птахом.
Однак знамениті висячі сади були розбиті не Семірамідою і навіть не в часи її царювання, а пізніше, на честь іншої, на жаль, не легендарної жінки. Вони були побудовані за наказом Навуходоносора для коханої дружини Амітис - мідійської царівни, що тужила в запиленому Вавилоні за зеленими пагорбами Мідії. Цей цар, що знищував місто за містом і навіть цілі держави, багато будував у Вавилоні. Він перетворив столицю на неприступну твердиню й оточив себе нечуваною, навіть у ті часи, розкішшю.
Свій палац Навуходоносор побудував на штучно створеному майданчику, піднятому на висоту чотириярусної споруди. На насипних терасах, які спираються на склепіння, були розбиті висячі сади. Арки підтримували могутні високі колони, розташовані усередині кожного поверху. Платформи терас являли собою складну споруду. У їхній основі лежали масивні кам'яні плити із шаром очерету, залитого асфальтом. Потім ішов подвійний ряд цеглин, з'єднаних гіпсом. Ще вище свинцеві пластини для затримки води. Саму терасу вкривав товстий шар родючої землі, у якому могли пустити корені навіть великі дерева. Поверхи садів піднімалися уступами і з'єднувалися широкими положистими сходами, вкритими рожевим і білим каменем. Висота поверхів сягала 50 ліктів (27,75 м) і давала досить світла для рослин.
У візках, запряжених биками, у Вавилон привозили дерева, загорнені в мокру рогожу, насіння рідкісних рослин, трав і кущів. Поступово розрослися дивні сади і розпустилися прекрасні квіти. Для зрошення зелені день і ніч сотні рабів подавали в шкіряних мішках воду з Євфрату.
Чудові сади з рідкісними деревами, красивими запашними квітами й прохолодою в пекучій Вавилонії були воістину чудом світу. У червні 323 р. до н. е. у кімнатах нижнього ярусу цих садів провів свої останні дні Олександр Македонський.
Висячі сади були зруйновані постійними повенями Євфрату, який під час паводка піднімається на 3-4 метри. Давній Вавилон давно перестав існувати, але легенда про неповторні сади міста живе й сьогодні.
Храм Артеміди
У VI ст. до н. е. небувалого розквіту досягло давньогрецьке місто Ефес. Місто було засноване в XII ст. до н. е. на західному узбережжі Малої Азії у Карії. Покровителькою міста була Артеміда - дочка Зевса й Лето, сестра-близнюк золотокудрого Аполлона. Артеміда була богинею родючості, покровителькою тварин і полювання, захисницею цнотливості й охоронницею породілей, а також богинею Місяця. Цілком природно, що городяни вирішили побудувати на честь своєї покровительки величний храм. Утім, цей намір мав і практичне значення. Ефесці проводили великі лихварські операції - позичали гроші під великі відсотки - тому старійшини сподівалися, що нова споруда збільшить оборот "банку" Артеміди.
Над складанням проекту й будівництвом храму працював відомий архітектор Харсифрон із Кносса Він запропонував побудувати мармуровий храм, який буде оперізувати подвійний ряд колон. Пропозиція була прийнята, але виникло запитання - де брати мармур? Допоміг випадок. Одного разу пастух Піксодор пас череду на зелених пагорбах недалеко від Ефеса. Два барани вирішили з'ясувати стосунки. Нахиливши голови, вони помчалися назустріч один одному, але промахнулися. І один з них із ходу стукнувся об скелю. Причому так, що від неї відлетів уламок сліпучої речовини. Подальша доля баранів невідома, але їхня битва виявилася історичною. Здивований пастух підняв камінь, уважно оглянув його і раптом, кинувши череду, поспішив у місто. Радісні городяни вітали пастуха, вбрали його в дорогі шати, і невідомий Піксодор став знаменитістю - Євангеліем, що означає "той, хто приніс благу звістку".
Будівництво храму затягнеться на 120 років. Однією з причин такого тривалого будівництва виявилося те, що храм вирішили зводити недалеко від устя ріки : Каїстри, де був дуже болотистий грунт. Гадали, що мармуровий храм у цьому місці ослабить поштовхи землетрусів, які часто відбувалися на узбережжі Малої Азії, грунт посипали товченим вугіллям, яке ретельно утрамбовували. Мармурові колони перевозили з каменоломень, що знаходилися за 12 кілометрів від місця закладки храму. Колеса візків грузнули в багнистій землі. Тоді Карсифрон запропонував дотепний спосіб вирівнювання грунту. У кінці колони вабили залізні стрижні, зміцнивши їх оловом, і на ці осі з обох боків колони Висадили колеса такого розміру, що кам'яна колона висіла на залізних осях. Потім прикріпили довгі жердини, впрягли биків. Колона, перетворена на своєрідне колесо, покотилася багнистою дорогою.
При Харсифроні був зведений будинок храму і встановлена колонада. Але до звершення будівлі було ще далеко. Будівництво продовжив син Харсифрона архітектор Метаген. Йому вдалося закінчити верхню частину храму. Докладаю-Ви великих зусиль, балки витягали канатами по похилій площині на висоту храму. Попереду чекала робота ще складніша: потрібно було покласти архітрав на Вершину колони так обережно, щоб не пошкодити її капітель. Як і батько, Віетаген дотепно вирішив виниклі труднощі: на вершину колони поклали мішки піском, на них обережно опустили балки, під їхньою вагою пісок поступово Висипався, і балки плавно лягли на свої місця.
В Метаген теж не встиг добудувати храм, і це випало на долю архітекторів Шеоніта й Деметрія. У 550 р. до н. е., коли легкий і витончений біломармуровий будинок із чудовою обробкою відкрився поглядам сучасників, він викликав Водив і замилування. В Святилище
Loading...

 
 

Цікаве