WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Російський іконопис - Реферат

Російський іконопис - Реферат


Реферат на тему:
Російський іконопис
Корені давньоруського іконопису
В останні десятиліття інтерес до давньоруського живопису надзвичайно зріс. Причиною тому послужила зацікавленість західних фахівців і цінителів давньоруським іконописом. Але, на жаль, у себе на батьківщині зміст, традиції і знання давньоруського іконопису давно втрачені, тому, зіштовхуючись із творчістю давніх іконописців, розумієш, що виникли певні труднощі щодо його сприйняття. Такі труднощі відчуває не тільки школяр або студент, але й доросла людина, навіть високоосвічена. Адже у Давній Русі живопис був доступний усім. Така прогалина у знаннях корениться не просто у відсутності ерудиції окремих осіб, а в драматичній долі самого давньоруського мистецтва, у драмі російської історії.
Християнство на Русі відзначило уже своє тисячоліття, але, зауважмо, що мистецтво іконопису має такі ж давні корені. Слово "ікона" утворилося від грецького "eikon" і означає "образ", "зображення". Ікона виникла до зародження давньоруської культури й одержала широке поширення у всіх православних країнах. На Русі ж ікони з'явилися в результаті місіонерської діяльності візантійської церкви в той період, коли значення церковного мистецтва сприймалося з особливою силою. На розвиток руського церковного мистецтва найсильніше вплинуло те, що Русь прийняла християнство саме в епоху відродження, епоху розквіту духовного життя в самій Візантії. Саме у Візантії у цей період процвітало церковне мистецтво, і саме в цей період навернена Русь одержала серед інших ікон, як зразок православного мистецтва, неперевершений шедевр - ікону Богоматері, названу згодом Владимирською.
Слід сказати, що поклоніння іконам існувало на Русі не завжди. Були часи, коли в християнстві йшли запеклі суперечки, чи потрібні ікони або чи слід відкинути їх як пережиток язичницького минулого. Деякі великі діячі християнської церкви рішуче виступали проти шанування ікон, посилаючись при цьому на біблійну заповідь, що вимагала від віруючих "не робити собі кумира, що на небі вгорі".
Але у зв'язку з тим, що язичницька Русь до моменту прийняття християнства вже мала високорозвинену художню культуру, це виявилося сприятливою передумовою до освоєння візантійської спадщини і сприяло співробгп чц-тву руських і візантійських майстрів. Крім того, новонавернений народ повністю сприйняв візантійську спадщину, зрозумів її, і воістину ж її ніде так не прийняли, як на Русі.
Здавна слово "ікона" вживається у зв'язку з окремими зображеннями, написаними, як правило, на дошці. Чому на дошці, чому не у вигляді фрески або мозаїки? Тому що на Русі дерево було основним будівельним матеріалом і більшість церков були дерев'яними (кам'яні собори на Русі почали будуватися в ?? ст. за суворо візантійськими канонами). Ікони писалися на липових або соснових дошках, вкритих алебастровою ґрунтовкою - левкасом. Своєю декоративністю, зручністю розміщення в храмі, яскравістю й міцністю фарб ікони, написані на дошках, прекрасно пасували для оздоблення руських дерев'яних церков. Недарма дуже точно було зауважено, що в Давній Русі ікона виявилася такою ж класичною формою образотворчого мистецтва, як у Єгипті - рельєф, в Елладі - скульптура, а у Візантії - мозаїка.
Живопис християнської Русі відігравав у житті суспільства досить важливу, але трохи іншу роль, ніж сучасний живопис, і цю роль визначав його характер. Одночасно з прийняттям на Русі хрещення, природно успадковувалося і візантійське уявлення про те, шо завдання живопису - "втілення слова" за допомогою втілення образів християнського віровчення. Тому в основу давньоруського живопису лягло велике християнське "слово". Насамперед це Біблія (від грецьк. tbiblia" - книга) - зведення книг, що складають Священне писання, створених, відповідно до християнського віровчення, що надихав Святий Дух.
Втілити таку грандіозну літературу потрібно було якомога простіше і зрозу-міліше - адже це втілення повинне було наблизити людину й освічену, й просту до істини самого цього слова, до глибини цього віровчення. Тому візантійське мистецтво вирішило це завдання, виробивши своєрідну сукупність прийомів І створивши небачену раніше художню систему, що дозволила зрозуміло і повною мірою втілити християнське слово в мальовничий образ.
Протягом довгих століть давньоруський живопис найбільш повно, яскраво й барвисто розкривав людям духовні істини християнства, втілені в образи.
Забуття й відродження російської ікони
Незабаром, так само як і мистецтво усього візантійського світу, мистецтво Давньої Русі спіткало забуття. Візантійська імперія впала під натиском турецьких завойовників, були завойовані мусульманами колись християнські країни Малої Азії і багато слов'янських держав. Русь зазнала навал монголо-татар, але, власне кажучи, вона була єдиною, хто вистояв у тих війнах. Тому після падіння Візантії Русь прийняла спадщину - вона стала справжнім центром православної культури.
Але причиною забуття іконопису, а також і споконвічної давньоруської культури виявилися не війни й руйнування, а, як не дивно, реформи Петра І, що орієнтували Росію на Захід.
Після петровських реформ російський живопис, як і церковний, базується на нових західноєвропейських принципах. При всій повазі до давньоруського живопису європеїзоване російське суспільство сприймало його лише як варварське і безнадійно застаріле. Поступово весь живопис, як і вся допетровська старовина, пішли в забуття. Цей період тривав близько ста років, але давню художню систему вдалося зберегти, Зазвичай в утрируваному вигляді, лише в селянському іконописанні, центрами якого були села Палех, Холуй, Мстера. Нова хвиля інтересу до іконопису виникла з боку російської інтелігенції, що з'явилася саме завдяки петровським реформам.
Відродження інтересу до
Loading...

 
 

Цікаве