WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Читаючи Монтеня (пошукова робота) - Реферат

Читаючи Монтеня (пошукова робота) - Реферат

розпізнати цей шлях. Людині найлегше покластися на свій розум, тому що все, що виходить за межі розуму, для неї є дивовижним і хаотичним. Знову ж таки незрозуміло: чи існує що-небудь чи нічого не існує, чи знаємо ми що-небудь чи нічого не знаємо, живемо ми чи ні... Адже Еврипід сумнівався, чи є наше життя життям чи ж життя є те, що ми називаємо смертю".
Тут Монтень підходить до одного з найскладніших питань філософії: усвідомлення людиною свого місця у Всесвіті. В історіїлюдства і філософії були по-справжньому великі вчені, що здійснили кілька (вдалих і не дуже) спроб осягнути буття, Людство зобов'язане "їм багато чим Однак навіть не кажучи про досягнення цивілізації й інші умови, що впливають на ступінь пізнання людини і Всесвіту, а торкаючись тільки людського розуму, можна сказати спираючись на чисту інтуїцію, що людина далека ще від самореалізації вона ще не знає усіх своїх можливостей, які може використовувати для пізнання світу. Такій ситуації може сприяти сучасне уявлення про фізичну природу речей або що-небудь подібне, з іншого боку можливим є й те, що колись таке знання було набуте людством, але до наших днів воно не дійшло або рефлексія його була не зовсім повною.
У зв'язку з тим, що Монтень підтримував ідеї скептицизму, можна було б вести мову про сприйняття і можливе схвалення ним певних ідей агностиків, але сам філософ відкидає навіть таку спробу "Я переконуюся, що філософи не в змозі висловити свою основну думку ніякими засобами мови їм знадобилася б якась нова мова. Наша мова повністю складається із зовсім неприйнятних для них стверджувальних пропозицій, унаслідок чого, коли вони кажуть "я сумніваюся". їх відразу ловлять на слові й змушують визнати, що вони принаймні, упевнені й сумніваються. Це спонукало їх шукати порятунку в такому медичному порівнянні без якого їхній спосіб мислення був би непоясненним коли вони вимовляють "я не знаю" або "я сумніваюся" то вони кажуть, що це твердження само себе знищує.
Цей напрям думок точніше передається питальною формою "Що знаю я?" як говорить девіз, написаний у мене на коромислі ваг"
Таким чином, іронізм "Дослідів" являє собою критику старого мислення і t способом доказу того, що розум людини виявляє себе в безмежній розмаїтості своїх можливостей Монтень не відмовляється від пізнання силу й істини. Висунуті численні теорії й думки. їхня мінливість свідчать про невичерпність природи й думки людини, але аж ніяк не про їхнє безсилля "Нелегко встановити межі нашого розуму, він допитливий, жадібний і настільки ж мало схильний зупинитися, пройшовши тисячу кроків, як і пройшовши п'ятдесят Я переконався на досвіді, що те. що залишилося невідомим одному століттю роз'яснюється в наступному" Монтень залишає "відкриті двері" для майбутніх поколінь, він сподівається, що істина буття буде відкрита
В епоху Відродження був зроблений ряд відкриттів, що розсунули межі людських знань Середньовічна людина, яка сприймала світ як геоцентричну систему, раптом одержала інформацію, що докорінно змінює її уявлення про світобудову Це можна порівняти тільки з тим. як людина все життя прожила в одній місцевості, де всі орієнтири їй знайомі як свої п ять пальців, але у певний момент вона раптом потрапила у незнайому місцевість де їй потрібно шукати нові точки відліку або шукати й створювати нові орієнтири Новий, незвіданий світ виявився невичерпним і нескінченним, загадковим і страшним.
У людини виникає безліч теорій про різні світи "Твій розум на повній підставі і з найбільшою ймовірністю доводить тобі що існує безліч світів.
У випадку ж. якщо існує безліч світів, як думали Демокриї Епікур і майже всі філософи, то звідкіля ми знаємо, що принципи й закони нашого світу приватні також і до інших світів Ці світи можливо мають інший вигляд й інше влаштування. Він уявляв їх собі то подібними між собою то несхожими. Адже навіть у нашому світі ми спостерігаємо нескінченну розмаїтість і розходження в залежності від віддаленості тієї або іншої країни".
Скептицизм Монтеня зіграв позитивну роль також у запереченні різних забобонів і віри в чудеса. Він категорично виступає проти переслідування "чаклунів". Усе, що виходить за межі розуміння, є надприродним, для нього має бути і якесь надприродне підтвердження. "Життя наше є щось занадто реальне й істотно важливе, щоб ним можна було б розплачуватися за якісь надприродні й уявлювані події... Якою б бездоганно правдивою не здавалася людина, їй можна вірити лише в тому, що стосується справ людських... Мені здається, що цілком допустимим є засумніватися в чуді, якщо у будь-якому разі вірогідність його можна перевірити яким-небудь не чудесним способом. І я згоден зі святим Августином у тому, що стосовно речей, які важко довести й у які небезпечно вірити, слід віддавати перевагу сумніву". Монтень не визнає чудес, вважаючи, що немає нічого в природі, що виходило б за межі її законів. Ніякої особливої сили над природою немає. Природа сильна сама по собі й нерозуміння її проявів свідчить про недостатні знання людини.
Про місце людини у світобудові
Монтень руйнує антропоцентризм, який розглядає людину як центр Всесвіту і кінцеву мету усієї світобудови. У нього зовсім нова, відмінна від інших, теорія створення й існування людини: людина є частиною природи і підкоряється природним законам. Монтень змушує переглянути егоїстичне ставлення до всього, що оточує людину, "що все це створене й існує стільки століть тільки для неї, для її зручності й до її послуг". "Чи не смішно, - пише Монтень, - що це незначне й жалюгідне створіння, яке не в змозі навіть керувати собою й зазнає ударів усіх випадковостей, оголошує себе володарем і владикою Всесвіту, найменшу частку якого вона навіть не в змозі пізнати, не те що розпоряджатися нею!" На жаль, і сьогодні деякі індивіди вважають, що все у світі "крутиться" навколо них, хоча в наші дні вже достатньо утвердилося уявлення про людину як про частину природи, і причому не центральну. Однак психологія сучасної людини ще не перебудувалася відповідно до цього принципу. Адже маючи на руках доведену науковими дослідженнями інформацію, що чим більший обсяг мозку тварини, тим вона розумніша, людина, обсяг мозку якої значно менший, ніж у кита, дозволяє собі винищувати цих тварин. Незважаючи на науково доведені факти, людина вважає себе найрозумнішим представником фауни на Землі! "Через суєтність тієї уяви вона рівняє себе з богом, приписує собі божественні здібності, відрізняє й виділяє себе з безлічі інших створінь, применшує можливості тварин, своїх побратимів і співтоваришів, наділяючи їх такою часткою сил і здібностей, якою їй заманеться. Як вона може пізнати зусиллям свого розуму внутрішні й приховані рухи тварин! На підставі якого зіставлення їх із нами вона приписує ЇМ дурість... Важко сказати, хто винуватий у тому, що люди й тварини не розуміють одне одного, адже ми не розуміємо їх так само, як і вони нас. На
Loading...

 
 

Цікаве