WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Читаючи Монтеня (пошукова робота) - Реферат

Читаючи Монтеня (пошукова робота) - Реферат

родючістю незайманої природи, що постачає їх. без будь-якого зусилля з їх боку, усім необхідним для життя в такому достатку, що їм немає потреби розширювати власні межі Вони перебувають у тому благословенному стані духу, коли в людиніще немає бажань понад викликаними його природними потребами; усе те, що перевершує ці потреби, їм ні до чого. Усіх своїх однодумців, які приблизно однакового з ними віку, вони називають братами, молодших - своїми дітьми, а старших - батьками. Ці останні залишають своє майно в спадщину всій громаді, без розподілу і без будь-якого іншого права на володіння ним, крім того, яке дарує своїм створінням, породжуючи їх, природа. Якщо їхні сусіди, перейшовши через гори, нападають на них і здобувають перемогу, то вся здобич переможця полягає тільки в славі й усвідомленні власної переваги в силі й доблесті; їм немає справи до майна переможених, і вони повертаються у свою область, де їм не бракує нічого, а головне того найбільшого блага, яке полягає в умінні насолоджуватися своєю долею і задовольнятися нею Так само чинять, у свою чергу, і вони самі, коли їм трапляється бути переможцями".
Монтень вважає жорстокість цих, у буквальному значенні слова, канібалів більш виправданою, ніж жорстокість сучасників. Монтень критично ставиться до інквізиції, порівнюючи її з канібалізмом і навіть ставлячи на ступінь нижче, де людину за життя піддають жорстоким катуванням, тіло її спалюють, коли канібалізм більш "чесний": людину смажать і з'їдають після того, як вона помре. Мабуть, з цим можна і потрібно погодитися, порівнюючи мораль часу інквізиції і звичаї дикого племені канібалів; хоча, зрештою, і сьогодні гуманність є не найпоширенішою властивістю душі сучасних цивілізацій, і в наш час вистачає жорстокості, не тільки щодо тварин, але й людей.
Монтень захоплюється культурою й способом життя цих дикунів. Чудові міста, розвинуте ремесло, вироби з дорогоцінних каменів і металів виконуються ними з великим смаком і майстерністю і не гірше, ніж це роблять європейці. Але, як не дивно, європейці не можуть зрівнятися з дикунами, коли справа .стосується "благочестя, дотримання законів, доброти, щедрості, чесності, щирості". Монтень з болем говорить про ціну, яку заплатили аборигени за спілкування з європейцями: "До чого ж легко було б завоювати душі настільки незаймані, настільки жадібні до сприйняття всього нового, здебільшого з прекрасними задатками, вкладеними в них природою! Ми ж вчинили зовсім інакше, скористалися їх незнанням і недосвідченістю, щоб тим легше схилити їх до зрадництва, розкоші, жадібності й до різнорідної нелюдськості й жорстокості за образом подобою нашої власної аморальності. Хто коли-небудь купував за таку ціну послуги, що надаються торгівлею й обміном товарами? Стільки міст зруйновано вщент, стільки народів винищено до останньої людини, стільки мільйонів людей перебито нещадними завойовниками, і найбагатша й найпрекрасніша частина світу перевернена догори дном заради торгівлі перцем і перлами: безглузда перемога!" Виходить, що чим розвиненіше суспільство, чим більше в ньому спокус, тим слабкішою й нещаснішою стає сама людина.
Ця тема актуальна й сьогодні, напевно, вона навіть набула жахливіших форм, тому що з розвитком цивілізації зросли й попити людства, а щоб одержати бажане, доводиться бути хитрішим і жорстокішим.
Головне - людина
Монтень не раз звертає увагу читача, що предмет, який його цікавить, про який він розмірковує, - це людина, її особистість, життя й доля. Усім відомо, що для об'єктивної оцінки чого-небудь потрібно абстрагуватися від власного "я", тільки після цього з являється можливість наблизитися до істини. Але зовсім іншого підходу вимагає пошук і дослідження людської особистості. Тут шукач повинен стати тонким психологом, намагатися вловити буття, яке стрімко змінюється щосекунди.. Щоб не потрапити в бистрину буття, дослідник повинен розглядати речі щодо конкретного моменту часу й конкретного простору, або ж провести порівняльний аналіз між об'єктами, які існують (або існували) у різних часових і просторових площинах.
Монтень розглядає людину як частину природи, її одиницю. Сама ж природа є головною наставницею у вихованні людини, її завдання - розвинути мислення індивіда, забезпечити здатністю до логічного умовиводу, до її "обов'язків" належить виявлення, розкриття й удосконалення того, що вона заклала в кожну людську натуру. Монтень, як дослідник людських душ, як створіння тієї ж природи, намагався своїми працями розкривати й виховувати людей вільних і природних, чесних і працьовитих. Він неодноразово підкреслював також індивідуальний підхід у справі виховання. "Нехай учитель вимагає в учня не тільки слова затвердженого уроку, але зміст і саму його суть, і нехай робить висновок про користь, яку він приніс, не за показниками пам'яті свого вихованця, а за його життям. І нехай, пояснюючи що-небудь учневі, він покаже йому це із сотні різних сторін і застосує до безлічі різних предметів, щоб перевірити, чи зрозумів учень як слід і якою мірою засвоїв це; у послідовності своїх роз'яснень нехай він керується прикладом Платона. Якщо хто вивергає їжу в тому самому вигляді, в якому поглинув її, то це свідчить про нестравність їжі й про нетравлення шлунка. Якщо шлунок не змінив якості й форми того, що йому належало переварити, отже, він не виконав своєї справи.
Нехай він змусить дитину пройтися перед ним і в такий спосіб одержить можливість судити про її ходу, а отже, і про те, наскільки йому самому потрібно стримати себе, щоб пристосуватися до сил учня... Здатність опуститися до потягів дитини і керувати ними властива лише піднесеній і сильній душі. Що ж до мене, то я твердіше і впевненіше йду в гору, ніж спускаюся з неї.
Стає -зрозумілим, чому освіта сьогодні настільки сіра й безлика. Сучасні класи напхані великою кількістю учнів, яким викладається однаковий матеріал, потрібне однакове поводження, хоча здібності їх можуть бути досить різними. Ось тому серед великої кількості учнів лише один або двоє одержують доступний їхньому розумінню матеріал, інші ж учні залишаються нерозкритими, немов бруньки на дереві при раптовому морозі. Чи не занадто дорога ціна такого навчання: дві бруньки, які розпустилися, на весь фруктовий сад?
Монтень акцентує увагу також і на практичній спрямованості виховання: "Чи можна навчити керувати конем, володіти списом, лютнею або голосом, не змушуючи день у день вправлятися в цьому, подібно до того, як дехто прагне навчити нас тверезому міркуванню і митецькому мовленню, не змушуючи вправлятися ні в міркуванні, ні в мовленні? А тим часом при вихованні в нас цих здібностей усе, що постає перед нашими очима, варте повчальної книги; витівка пажа, тупість слуги, застільна бесіда - усе це нова їжа для нашого розуму.
У цьому відношенні особливо корисним є спілкування з іншими людьми, а також поїздки до чужих країн, не для того, зрозуміло, щоб,
Loading...

 
 

Цікаве