WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Порівняння цивілізації, формації й культури - Реферат

Порівняння цивілізації, формації й культури - Реферат

якісь досить очевидні установки, що регулюють стосунки індивіда й суспільства, нормативні, хоча й не зафіксовані в суворих законодавчих формах конструкції, які складно й опосередковано поєднують глибинні моральні поняття з конкретикою цього етапу суспільного розвитку.
Моральна оцінка будь-якої дії, вчиненої індивідом або групою, має явно виражене емоційне забарвлення, і її основа далеко не очевидна, хоча й зрозуміла в основному будь-якій людині. Моральна оцінка більш конкретна й менш емоційна й, хоча здається результатом індивідуального нерефлексивного погляду, насправді досить суворо обумовлена складним переплетінням суспільно-історичних зв'язків, що й схиляють до визнання цього явища, вчинку або думки добром або злом.
Моральне почуття здається нам більш проникливим і "швидким", тому що повсякденна свідомість не схильна аналізувати причини тієї або іншої оцінки. Кожен індивід у момент інтуїтивного зарахування чого-небудь до категорії добра або зла спирається на минулий досвід, усю суму людського знання, зафіксованого у звичних і найпростіших формах співжиття. Раціональне пояснення зробленій оцінці можна дати після самого факту оцінки, і в цьому випадку повсякденна свідомість ускладнюється поясненням, воліючи посилатися на традиції, суспільні табу, авторитет і внутрішнє почуття "моральної рівноваги", що дозволяє йому віддавати перевагу у своїх і чужих учинках тому, що є дорогим для його особистості, і відкинути те, що викликає відразу. Таким чином, будь-яка моральна оцінка є сумою особистих уподобань, історичного досвіду, суспільних нормативів, причому далеко не завжди відношення між цими складовими зводяться лише до простого підсумовування. Тут, скоріше, присутні складні течії, притягання й відштовхування, аж до протиріч. Норми моралі диктували колись ритуальне самогубство або вбивство вдови, слуг та улюблених тварин померлого чоловіка, але моральне почуття на певному етапі вступило в конфлікт із вимогами моралі, що визначає належне й добре. Швидше за все, моральні норми гнучкіше й швидше відгукуються на зміни, пов'язані з ростом культури, зміною суспільних відносин. Мораль більш консервативна, конфлікти нового й старого розуміння того, що добре, а що погано, не є "винаходом" тільки XX століття, яке можнаназвати і століттям війни поколінь.
Моральність має регулятивну природу, причому корені цього процесу лежать глибоко в складних переплетіннях суспільних і особистих інтересів і необхідності постійно їх врівноважувати. Моральність - це суб'єктивно-зацікавлене, особ'исте ставлення до світу, яке апріорно приймає, що світ можна оцінити. Причому в індивідуальній оцінці все рівно міститься й необхідність розгляду будь-якого явища й дії з погляду їхньої цінності для суспільства загалом. Показово, що навіть приймаючи позицію, яка корисна для індивіда, але є злом для суспільства, групи або іншої людини, ми чітко проводимо межу між добром і злом. Про це багато писав Ф. М. Достоєвський, який тонко зауважив, що моральне почуття не перешкодить лиходієві бути лиходієм, але ніколи не дозволить обманутися й визнати свої вчинки за суспільну норму. Характерно, що для того, щоб змусити маси почати які-небудь дії, що призведуть до необхідності насильства, самообмеження, ризику, недостатньо поставити перед ними чітку мету. Необхідно позначити ідеали, які виправдовують такі дії. Так, хрестові походи мали безліч соціально економічних причин але для того щоб люди йшли воювати необхідно було знайти морально виправдане гасло й ціль. Ними стало повернення християнських святинь, захоплених безбожниками. Зараз жоден чеченський смертник не буде віддавати життя заради поділу нафтових родовищ точу для включення вчинку в рамки моральних норм використовуються гасла вони незалежні а моральне виправдання вони знаходять в емоціях викликаних трагічними настілками війни и необхідні по помсти за безневинно убитих
Шлюбна мораль є найбільш туго зав'язаним вузлом протиріч з одного боку вона керує найінтимнішою сферою діяльності індивіда, з іншого - саме тут твердість і підпорядкування інтересів особистості інтересам суспільства закріплені традиційно. Саме шлюбна мораль завжди була показником рівнем розвитку суспільства, ступеня цінності для нього індивідуальності й свободи людини. Не випадково в примітивно влаштованому суспільстві, яким є будь-яка тоталітарна держава, суспільна регуляція шлюбних стосунків завжди була найбільш безкомпромісною. Чим виший рівень суспільної свободи, чим більші й різноманітніші зв'язки усередині суспільства, тим більш терпимим воно є до проявів особистої свободи. При цьому саме в інтимній сфері аморалізм стає показником руйнування суспільних зв'язків і катастрофи державного ладу. Інфляція державної моралі призводить до того, що індивід сприймає етику шлюбу як неістинну і починає активний пошук нової моделі, яка формуватиме нові моральні вимоги в цій області.
Починаючи з Давньої Греції, етика як наука про мораль пройшла довгий шлях. Саме давньогрецькі філософи заклали основи нерелігійної етики, що шукає причину й джерело моральності в природі людини й суспільства, а не в даних їй ззовні нормах і вимогах. Практичне значення етики величезне, тему що тільки серйозні дослідження зможуть дати відповіді на питання: чи є зло в людських стосунках біологічно обумовленою неминучістю або ж можна знайти механізми для врівноважування інтересів і бажань, не сковуючи особистість і не завдаючи збитку людству в найширшому розумінні слова. Сучасна етика знаходиться на новому рівні розвитку і відійшла від колишніх однобічних уявлень як марксизму-матеріалізму, так і есхатологічно налаштованого екзистенціалізму. Зараз можна говорити яро науку, що вивчає екологію людських стосунків, підкреслюючи нерозривність зв'язків людини, суспільства й природи. Аналізуючи сферу діяльності етики як науки про мораль, необхідно зауважити насамперед величезне практичне значення етики для вирішення соціальних проблем сучасної епохи й, зокрема, проблеми формування всебічно розвинутої особистості. Однак щасливе вирішення цього завдання можливе тільки в тісній взаємодії з іншими науками - соціологією, психологією, теорією суспільного виховання, педагогікою, а також естетикою, із якими етика має ряд спільних проблем.
Loading...

 
 

Цікаве