WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Мікеланджело - Реферат

Мікеланджело - Реферат

відразу передається глядачеві. Воно відчутне в багатьох послідовно проведених контрастах у стислості простору напечи в ширину и спрямованої ті його вгору, у протиставленні білого мармуру і темного каменю в пілястрах, що їх відокремлюють, архівольтах і віконних лиштвах, у самому ритмі архітектурних форм її або Інші відтінки пануючих у капелі почуттів ми вловлюємо в статуях задумливо-відчуженого Лоренио І сильного, але пригніченого, збайдужілого Джуліано, в алегоричних фігурах на саркофагах, покликаних втілити шею швидкоплинності часу, - "Ранок". "Вечір" "День" і "Ніч" "Ніч схилила голову до грудей, поклавши ногу на ногу. День уп'явся на мене через підняте плече, немов виражаючи невдоволення моє ю присутністю. Аврора докладала зусиль, щоб знову не поринути в сон, і нарешті, вечір у передчутті майбутнього відпочинку після праці розтягся на весь зріст на камені, що породив його, І підняв злегка натруджені плечі, очікуючи настання сутінків" - так побачив Мікеланджело перебіг часу і так змії його виразити. Усі створені ним образи немов відділені певною дистанцією від глядача і перебувають у своєму особливому світі скорботи й напруження Лише Мадонна - ключовий образ капели - виступає чи образ, співпричетний глядачеві світом своїх почуттів, глибина й складність яких не ховають їхню простоту й людяність.
Паралельно і роботою над Капелою Медичі Мікеланджело займався будівництвом Бібліотеки Лауреншана - відомого сховища найцінніших рукописів книг - що входить до комплексу церкви Сан Лоренцо Мікеланджело повністю відмовився від використання елементів скульптури Одними лише засобами архітектури був досягнутий ефект захоплюючої виразності у вестибулі і його складною системою здвоєних колон, всунутих у заглиблення стіни, які у два яруси обходять невеликий за площею простір Враження довершують не звичайні за композицією тримаршові сходи з напівкруглими сходинками і дуже низькими поручнями Заповнюючи своєю масою більшу частину площі вестибулю, вони накочуються на відвідувача, ніби потік пави Подолавши підйом цими сходами, читач опиняється в сильно витягнутому вдовж залі, архітектура якого спокійна і ясна Усе в цьому залі, від капітальних, прикрашених різьбленням пюпітрів п рукописами до візерунка дерев'яної стелі й набірного малюнка підлоги, виконане и ескізами Мікеланджело
Мікеланджело знову перебирається з Флоренції (де він не міг почуватися в безпеці через свою участь у героїчній обороні міста) до Риму і залишається там до кінця життя.
У 1533р. Павло ІІІ Фарнезе доручає Мікеланджело розписати вівтарну стіну Сікстинської капели фрескою "Страшний суд" Мікеланджело довго відмовляється від цієї роботи але під натиском пави Ватикану здається й береться до роботи. Цього разу майстер відмовився від поділу посписуваної поверхні на окремі самостійні частини й заповнив величезну стіну єдиною композицією з безліччю діючих осіб.
Тема "Страшного суду" звучить як-гімн людського болю. "На моєму міст будь-який художник зобразив би зелену квітучу галявину, на якій зібралися герої, увінчані золотими німбами, - говорить майстер. - ...Я ж відірвав від земної тверді Божих обранців, а на нашій землі залишу лише проклятих грішників і демонів у плоті. Для мене було особливо важливим показати цю прірву, що відокремлює одних від інших. Усі персонажі, що юрбляться навколо Христа, позбавлені властивої їм у творах старих майстрів містичної відчуженості.. Перед моєю фрескою глядач зупиниться й задумається, тому що мої праведники подібні до нього і наділені властивими йому рисами. Але коли фреска буде закінчена, чи зрозуміють її художники й літератори, чи дійде до них справжній зміст того, що мені хотілося сказати?.."
Персоніфікованим уособленням вищого суду виступає Христос - образ, абсолютно вільний від ознак умовної релігійної ієрархії і сповнений справа! грізної сили. Він зображений у центральній частині фрески, в оточенні Богоматері й святих; його піднята рука, яка посилає проклін на носіїв гріха, одночасно виявляється динамічним центром композиції. Біля ніг Христа і святих та праведників довкола нього - сонми тіл грішників, між якими снують ангели, "у яких ангельського нічого не залишилося".
Серед індивідуальних образів фрески увагу глядача приваблюють святі-мученики з атрибутами їхніх мучень: св. Себастьян зі стрілами, св. Лаврентій із залізною решіткою, на якій він бувспалений, і св. Варфоломій, який тримає в одній руці ніж, а в другій - шкіру, яку здерли з нього мучителі; у вигляді спотвореного обличчя на цій шкірі Мікеланджело зобразив своє власне лице. Включення у фреску настільки незвичайного й сміливого мотиву - свідчення всієї гостроти особистого ставлення художника до втілюваної теми.
Два останні скульптурні творіння Мікеланджело - "П'єта з Палестрини" у Флорентійському соборі й "П'єта Ронданіні". Обидві роботи - яскраві свідчення того, як далеко відійшов Мікеланджело від кола ідей і від художньої мови своїх колишніх творів. Ми звикли до мікеланджелових пластичних образів як уособлення діючого начала, конфлікту, боротьби. У пізніх "П'єта" герої Мікеланджело вже перейшли грань такого роду конфліктів. У їхньому вигляді, у характері їхніх почуттів і вчинків виявилися риси простої людяності. Втративши титанічну міць, вони збагатилися натхненністю, що забарвлює кожен їхній душевний рух, кожен пластичний нюанс. Симптоматично, що перед нами вже не окремі статуї, а скульптурні групи. Мікеланджело втілює у своїх групах тему взаємної людської спільності в різних її аспектах - від нерозривної кревної близькості матері й сина до почуття глибокої духовної солідарності, що поєднує супутників Христа.
У "П'єта з Палестрини", яку майстер призначав для власного надгробка (за твердженням Вазарі, скульптор надав Никодимові, що підтримує тіло Христа, свої портретні риси), він поставив перед собою завдання домогтися повної образної й пластичної єдності в групі, що складається вже не з двох, а з чотирьох фігур. Цей твір мав драматичну долю - Мікеланджело в приступі різкого невдоволення своєю роботою розбив групу (вона була згодом відновлена його учнями). Але навіть у незавершеному вигляді, без досить точно виявленого головного зорового аспекту, ця група має величезну силу впливу. У єдине ціле зливаються образи всіх учасників: спільний уповільнений темп руху, трагічний злам фігури мертвого Христа, його розкинуті руки немовби в обійми охоплюють близьких; у групі присутня атмосфера найвищої духовності.
Ще сильніше ці риси виявилися в "П'єта Ронданіні". Тут руки Христа притиснуті до тіла, і між його фігурою й фігурою Мадонни начебто немає зовнішнього зв'язку, але тим сильніше виражений їхній внутрішній зв'язок, причетність і підпорядкування єдиному всюдисущому почуттю. З'явилися ламані обриси., що несуть відчуття безтілесності, різко змінилися пропорції фігур, витягнулися їхні силуети - усе це сприймається як розчинення матерії у вищому духовному началі. Цією скульптурною групою завершується художній шлях Мікеланджело.
Творчий і життєвий шлях Мікеланджело зайняв майже дев'яностолітній період історії Італії: від "Битви кентаврів", прологу його мистецтва й одночасно одного з початкових творів класичної фази Ренесансу, до "П'єта Ронданіні", епілогу художньої діяльності великого майстра, твору, де в самому характері світосприймання й засобах художньої виразності скульптор настільки далеко відійшов від ренесансних норм, що тут можна говорити про його внутрішню близькість хіба лише до пізнього мистецтва Рембрандта.
Мікеланджело є одним із найбільших творців в історії світової культури. У його творах у поетичних образах виражені пристрасті й протиріччя, муки і всеосяжна любов. Він любив своє століття таким, яким йому було призначено бути. Його натхнення і людяність, громадянськість і майстерність злилися у високій і нерозривній єдності. Про біль свого серця він розповів усьому людству у своїх віршах.
Loading...

 
 

Цікаве