WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Мікеланджело - Реферат

Мікеланджело - Реферат


Реферат на тему:
Мікеланджело
Мікеланджело Буонарроті - один із найбільш унікальних майстрів в історії пластичних мистецтв. Індивідуальна обдарованість у поєднанні зі сприятливими умовами епохи привела Мікеланджело до художніх здійснень настільки масштабних і багатобічних, що аналоги їм важко знайти.
Час, коли жив і творив Мікеланджело, був однією з вершин духовної еволюції людства. Мабуть, жодна інша країна протягом окремо взятої історичної епохи не дала світові стількох видатних майстрів, як Італія в період Ренесансу. Протягом трьох сторіч складався колосальний художній потентат Відродження - часу, вщерть насиченого духом Інтенсивного творчого процесу.
Оцінюючи окремі етапи, що складають Історію ренесансної культури, було б неправильним вести мову про безсумнівну перевагу одного з них. Настільки несправедливим виглядало б судження, начебто кожне нове покоління майстрів цієї епохи обов'язково мало перевершувати своїх попередників. Чи йдеться про період Раннього Ренесансу, пов'язаний з Ім'ям Джотто, або ж про мистецтво Високого Відродження (XV ст.), яке представляли Брунеллескі Донатепо, Альберті, П'єро делла Франческа, Мантенья, Ботічеллі й Джованні Белліні, або ж, нарешті, про Пізнє Відродження - про час Палладю Веронезе і Гинторетто. нам доведеться визнати що на всіх послідовних ступенях еволюті ренесансного мистецтва були створені художні цінності, що мають сьогодні величезне значення.
Але все-таки неоціненним є той художній внесок, що зробили в епоху Відродження такі майстри, як Мікеланджело, Браманте, Леонардо, Рафаель, Джорд жоне і Тишан. Цим художникам випала особлива доля Адже окрім неповторних Індивідуальних рис кожного з ренесансних етапів, велике значення має загальна динаміка поступального розвитку всієї епохи загалом у цій динаміці є свій зміст свій історичний пафос. Лінія цього розвитку різноманітна, у своєму русі в часі вона поряд з окремими коливаннями фіксує більш Істотні закономірності росту і сходження. Хронологічний період (1490-1530рр.) унаслідок цього назвали епохою Високого Відродження.
Новий виток у розвитку суспільства поставив перед мистецтвом нові завдання - відновлення художньої мови як у поезії, так і в живописі. Відродження, якщо так можна сказати, "зупинило свій вибір" на образотворчому мистецтві, де художні образи за виразністю набагато перевершували літературу, музику й науку.
Творчий і життєвий шлях Мікеланджело займає майже дев'яностолітній період історії Італії. Творчість великого майстра не обмежується рамками Високого Ренесансу. У межах цього періоду минула лише перша половина його творчого шляху. На відміну від переважної більшості інших майстрів цього етапу, діяльність яких вичерпувалася саме цим проміжком часу, Мікеланджело зберіг усю повноту творчої активності й у наступній, фінальній фазі епохи - у період Пізнього Відродження. Звідси видно, що творчість Мікелачджело оголошує два найбільші етапи, кожний з яких позначений колом ідей і образів різної спрямованості, своїми особливими засобами художньої мови.
Слід зазначити ще один важливий момент - протягом усього життя, що прийшлося на обидва етапи ренесансного мистецтва, Мікеланджело завжди знаходився в авангарді художнього процесу, був провідником у пошуку нової художньої мови, визначаючи своєю творчістю магістральну лінію епохи. У чому ж причина цієї обставини, що настільки помітно виділила Мікеланджело серед інших великих майстрів XVI ст.? Тут зіграли свою роль два взаємозалежні фактори: насамперед - специфічні особливості його художнього світосприймання творчого методу, а потім - всебічна обдарованість, що дозволила Мікеланджело з такою надзвичайною енергією виявити себе у всіх видах пластичних мистецтв.
Спочатку про перший з цих факторів. Як відомо, мистецтво Відродження знаменувало собою відкриття реальної людини й оточуючого її реального світу. Для італійського Відродження в цій формулі завжди була характерною перевага людського образу над його оточенням - своєрідний антропоцентризм творчого світосприймання. Мікеланджело втілює собою титанізм, породжений протиборством між світськими поглядами і "божественним" началом; згодом таке протиборство винагороджується, і людина звеличується, звільняючись від догм незбагненності світу, що сковували її волю. У Мікеланджело не існує світу поза людиною - людський образ обіймає й вичерпує собою все. Що ж до показу реального середовища перебування людини, то вона майстра не цікавить або майже не цікавить. У людині, і тільки в ній, у її вигляді, внутрішньому світі, у її почуттях і вчинках він виявляє невичерпні можливості для розкриття всього сущого.
Ренесансний ідеал людини - сильної, упевненої в собі, у якій тілесна краса поєднувалася з енергією пристрастей і силою розуму, - був втілений у різних своїх аспектах багатьма попередниками й сучасниками Мікеланджело. Мікеланджело не шукає своїх героїв у світі ідей, не прагне до абстрактної досконалості, не звертається до божественної потойбічності. Він більшою мірою, ніж інші майстри, виділяє в людському характері серцевину: героїчне начало, що розуміється насамперед як здатність людини до активної дії, до подолання всіх перешкод, що стоять на її шляху. Людина у творах Мікеланджело зображена у вирішальні хвилини життя, у моменти, коли визначається її доля і коли особиста доблесть піднімає її діяння на рівень подвигу. Цьому великому майстрові вдалося знайти те, що змушує найсильніше відчути биття серця людини, її плоть і кров, зрозуміти її почуття й переживання.
"Теперішні живописці пишуть за стереотипною схемою, - занотовує Мікеланджело у своїх щоденниках. - У їхніх роботах не знайдеш проблиску яких-небудь нововведень. Власне, вони й не намагаються внести нічого нового в мистецтво.. У кожного тепер перед очима тисячі прикладів готових рішень, що залишилися від часів розквіту тосканського мистецтва. Куди спокійніше малювати фігури, ніж піддавати себе ризику, вносячи рух у застиглі композиції того ж Гірландайо або Росселлі".
Тому персонажі Мікеланджело постають перед нами у найвищому напруженні сил - у моменти похмурої замисленості, утвердження своєї перемоги, або ж у своєму болі й муці, або ж у героїчній загибелі. Тому вони так вражаюче трагічні, коли нерозв'язний конфлікт міститься в них самих, виявляючись у свідомості несумісності належного й можливого, коли зазнає краху їхня колишня впевненість у собі й наростає почуття безсилля перед невикорінним злом життя.
Мікеланджело - універсал. Статуя й фреска, малюнок і архітектурна споруда - усе, що ним створене, насичене пластичною енергією, багатством художньої мови. Як ми знаємо, сама по собі різнобічна обдарованість - не виняток, а, скоріше, типова сторона ренесансних майстрів, чимало з яких успішно випробували свої сили в різних областях художньої діяльності. Однак лише Мікеланджело зумів зробити воістину епохальний внесок в усі розділи пластичних мистецтв, незалежно від того, скульптура це чи живопис, графіка чи архітектура. У будь-якому разі, без вагань можнастверджувати, що в кожному з названих розділів створи Мікеланджело можуть бути за правом розцінені як здійснення вирішального порядку.
Мікеланджело - художник і скульптор, він поєднує елементи архітектури й живопису (Сікстинська капела) у таку форму синтетичної цілісності, що не була досягнута жодним іншим ренесансним майстром. Разюча єдність вихідних факторів творчого методу Мікеланджело виявляється у рідкісному різноманітті кінцевих художніх результатів.
Сила особистості й воістину титанічний масштаб діянь Мікеланджело були запорукою нездоланної величі його духу в найтяжчих випробуваннях часу. Більше ніж у будь-якого іншого італійського майстра XVI ст., біографія Мікеланджело постає як духовний шлях людини, яка була учасником головних подій епохи, що знайшли глибокий відгук у її свідомості й творчості.
Мікеланджело почав шлях художника тринадцятилітнім хлопчиком.
Loading...

 
 

Цікаве