WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Крито-Мікенська культура (XVст. до н.е.) - Реферат

Крито-Мікенська культура (XVст. до н.е.) - Реферат

включало і людей, і землю, і майно. Тому Лари були пов'язані з домашнім вогнищем, фамільною трапезою, деревами й гаями в кожній садибі, що також присвячувалися Ларам.
Приналежність людини до фамілії давала їй певні права й обов'язки, які зберігалися, поки вона брала участь у фамільних священнодійствах. Якщо людина переходила зі своєї фамілії до іншої, вона повинна була зректися колишнього фамільного культу. Молода прощалася з Ларами фамілії батька, приносила їм у жертву свої іграшки й прикраси, а потім приносила в дарунок ас (монету) Ларам фамілії чоловіка.
Відправлення культу Ларів було безпосереднім обов'язком глави фамілії. Це найтіснішим чином пов'язувалося з його правами власника й дієздатністю. Натомість спадкоємець глави фамілії, незалежно від того, чи був він родичем, чи стороннім, обов'язково відправляв сакра і ніс усі пов'язані з цим витрати. Згодом при поділі майна йому відшкодовувалися збитки.
Лари контролювали внутрішнє життя фамілії. Вони стежили за виконанням норм, що регулюють і упорядковують життя фамілії, дотримання обов'язку щодо дітей, батьків, богів і батьківщини. Злих і нечестивих, що нехтують своїми обов'язками, Лари карали. Вівтар Лара знаходився біля домашнього вогнища. Якщо раб хотів врятуватися від гніву хазяїна, він прибігав до вівтаря. До домашніх Ларів зверталися в різних випадках і з різних приводів, як серйозних, так і дрібних, їмприносили в жертву перші плоди, просили знайти загублене, охороняти членів фамілії, що вирушили у мандри.
Крім фамільних, були ще і Лари компітальні (компітум - перехрестя доріг). Цих Ларів шанували члени фамілії, чиї ділянки примикали до доріг. На перехресті споруджували святилище, у якому робили стільки отворів, скільки було сусідів. Біля цього святилища приносили жертви Ларам, розвішували кулі й ляльки, що зображували вільних членів фамілії й рабів. Це повинно було запобігти смертним випадкам. Біля святилища Ларів перехрестя справляли свято Компітилій - свято очищення й родючості.
Крім культу Ларів перехрестя були й інші культи сусідських громад. На перехрестях проходили свята богині Церери, покровительки землеробства, що супроводжувалися піснями і криками; свята Лібера-Вакха, під час яких учасники співали жартівливі пісні, гойдалися на гойдалці, виряджалися ? маски і робили всякі "бажані богам родючості веселі непристойності", як писав римський автор Сервій Георгій. Було і свято Термінали! - свято хоронителя непорушності кордонів і добросусідських відносин межового каменю, Терміна. Сусіди спільно приносили йому жертву і запалювали очищувальні багаття. На перехресті трьох доріг шанувалася Геката Тривія, богиня чаклунства, підземного світу; злих духів, що насилала на людей божевілля.
Більшою громадою була громада пага - долина, на якій розташовувалося кілька селищ. Ця громада мала своїх богів і свої священнодійства. Найважливішою була люстрація пага - ритуальний обхід його границь, під час якого приносили жертви Матері Землі й Церері. Культи пагів є дуже давніми, і в римлян вони зберігалися довго, незважаючи на те, що згодом землі пагів перекроювали й приписували їх до різних міст.
Цивільна громада загалом мала свої, спільні для всього населення Риму, культи. У Риму було своє священне дерево - смоква, під якою вовчиця годувала Ромула і Рема. Смоква була тісно пов'язана з благополуччям міста, якщо яка-небудь гілка всихала, це вважалося поганою ознакою. На Капітолії ріс священний дуб, якому, за переказом, Ромул приніс у жертву перше озброєння, зняте ним з убитого воєначальника ворогів, присвятивши його Юпітеру Феретрію. На Ватиканському пагорбі шанувався священний кам'яний дуб, древніший, ніж сам Рим. У Римі було своє священне вогнище - Веста, що охороняли жриці-діви - весталки. Щороку в перший день березня у святилищі Вести з особливими церемоніями запалювався новий вогонь. Так фамільні вогнища, вогнища курій і римське священне вогнище зв'язувалися воєдино. Це
символізувало й підкреслювало єдність святинь громади і всіх її членів. Головною в цій єдності була громада, і в давні часи верховним жерігем завжди був цар. Зберігся звичай, за яким один раз на рік весталки приходили до царя і закликали його до пильності. Можливо, цар був верховним жерцем Вести так само, як глава фамілії - фамільного вогнища.
Общинною святинею громади були Пенати, за переказом, привезені з Трої Енеєм. Вони зберігалися в глибокій Каємнииі, наближатися до них могли тільки жерці. Не можна сказати, з якими бідами їх слід ототожнити.
Один із найдавніших богів - Конгсус - був богом підземного сховища зерна. У його культі збереглися відгомони найдавніших часів, коли зерно, зібране з общинних земель, надходило в спільне користування і розподілялося між громадянами
У житлі царя знаходилося святилище Землі й саме там містився центр колегії Арвальських братів, до якої за легендою спочатку входили 11 братів і 12-й - Ромул Щорічно ця колегія влаштовувала урочисте свято в місті й у гаю Деа Діа, що супроводжувалося очищувальним обходом границь, жертвоприносинами, ритуальною трапезою І різними змаганнями. Метою цього священнодійства було благополуччя всієї римської громади.
Тісно пов'язаний з общинним характером Давнього Риму бог Квірин, якого згодом ототожнили Із засновником міста Ромулом. Спочатку це був бог сабірян, а римляни розумші його як іншу іпостась войовничого Марса - Марса мирного, спочиваючого. Ім'я Квірина погодить від того ж кореня, що й слово курія (covina - зібрання чоловіків). Тому сучасні дослідники вважають, що Квірин був богом народних зібрань римлян. Є згадки про те, що перед храмом Квірина росли два священні мирти, один з яких уособлював сенат, а інший - плебс. Поєднувався Квірин також із Янусом. За легендою, цар Нума спорудив храм Янусу Квірину, що символізував зв'язок війни й миру. Формула оголошення війни містила заклик до Януса Квірина. Загалом зв'язок цих двох богів відбивав зв'язок космічного порядку з порядком римської громади.
Таким чином, найбільш значущі й давні римські культи були в основному культами громад - фамільної, сусідської і громадянської. Боги й культи, що панували в найдавнішому Римі, були породжені общинним ладом і довго зберігалися в деяких провінційних областях. Вони були відправною точкою подальшою розвитку релігії римського світу, еволюції всіх областей життя Давнього Риму, що розвивалися з різною інтенсивністю, але в одному напрямку. Римська релиія ніколи не знала тривалого Періоду стрункого, упорядкованого існування, на відміну від релігії Давньої Греції. Але вона цікава тим, що в її культах 'береглися відгомони дуже старих уявлень людей про світ.
Loading...

 
 

Цікаве