WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Крито-Мікенська культура (XVст. до н.е.) - Реферат

Крито-Мікенська культура (XVст. до н.е.) - Реферат

від фалічних обрядів, які мали викликати родючість землі й багатий врожай.
Одним Із найдавніших римських богів, відомих і в інших італійських народів, був бог Янус. У досить пізніх джерелах він згадувався як бог усякого начала, йому був присвячений кожний перший день року і кожний перший день місяця. Ім'я Януса вимовлялося перед кожним звертанням до богів. Янус був богом входів І виходів, воріт і дверей, його храми відмикали під час воєн і замикали в мирний час. Однак у піснях салі'ів, що дійшли до нас і сягають корінням дуже давніх імен, Янус був набагато вищим божеством. Його називали богом богів І добрим творцем, який вказує на те, що спочатку Янус був творцем світу. На те, що цей богколись був верховним божеством, указує той факт, що жерцем Януса, який очолював культ, спочатку був цар, пізніше, при Римській Республіці, так званий, "цар священнодійств", а ще пізніше великий пантифік.
Коли міфологія перестала бути живим, динамічним світоглядом, і загальний інтерес до неї поступово згасав, трактування образа Януса розвивалося у двох напрямках. По-перше, він став богом усякого начала, а по-друге, шанувався як перший цар предків латинів і римлян, що жив на пагорбі Янікулі. За переказами він взяв у співправителі Сатурна, а той на знак подяки навчив диких людей землеробству і дав їм початки цивілізації.
Ще пізніше в міфофілософських побудовах Янус витлумачувався як світ, як бог, що усе формує, усім править, якому відоме минуле й майбутнє (про це свідчать відомі зображення Януса з двома обличчями, одне з яких звернене назад, а інше вперед). Про Януса мовиться як про силу, що міститься в усіх елементах і єднає їх, як про творця людського роду, що піклується проте, щоб рід не згас.
Римський поет Овідій зібрав різні версії про Януса. В них цей персонаж зображується як цар, що жив на Янікулі, під час правління якого скрізь був мир і справедливість; як бог, що стримує війну; бог входів і виходів, небесний воротар, посередник між людьми і богами, що передає богам молитви й прохання людей; бог укладання союзів. Найбільш глобальний і філософськи осмислений образ Януса - первісний хаос, і? якого виділилися складові елементи світу і виник упорядкований космос, при цьому Янус, який спочатку існував у вигляді безформної кулі, став богом, охоронцем світового порядку, який обертає вісь світу. У цьому образі є відома схожість з існуючим у багатьох давніх народів архаїчним дволиким богом неба. Цікаво, що створення світу й управління світоладом пов'язувалося саме з Янусом, а не з верховним богом Риму Юпітером. Найдавніші зображення Януса представляють його у вигляді металевого склепіння - так бачили тоді люди небо. Пізніше храм Януса будувався у вигляді вкритої бронзою подвійної арки на колонах, що символізувала небо.
Ще одним найдавнішим міфом, що мав вплив на римську міфологію, був міф про походження людей від дерев. Так, існує розповідь про те, що в лісах на місці майбутнього Риму жили колись фавни, німфи і плем'я людей, породжених стовбурами міцного дуба. Ці люди не знали ніякої культури і саме їх навчав згодом землеробству Сатурн. Культ дерева особливо дуба відігравав у римлян величезну роль. Дуб був пов'язаний з Юпітером, аіьбанські й римські царі носили вінки листя духа. Крім того, всі альбанські царі мали прізвисько Сильвій - "лісовик" Царі Альби й Риму були втіленням духу священного дуба, а через те, що дуб був пов'язаний з Юпітером, то й цар латинян став Юпітером Латіарисом. який шанувався в гірському лісі. З Юпітером був пов'язаний також і бук, про що свідчить той факт, що Юпітер Фагутал шанувався в буковому лісі на пагорбі Фагуталі.
Культ окремих гаїв пізніше був об'єднаний у загальне свято Лукарій Під час цього свята в гаї Деа Діа - "Богині богинь" - приносили жертви Юпітеру, Янусу, Ларам, матері Ларів, Флорі, Весті. Це були спокутні жертви за порушений спокій лісу. Будь-яка людина, що збиралася зрубати дерево, також повинна була принести спокутну жертву. Згадується бог Лукарис, що охороняв сховище Ромула між двома гаями. У маєтках шанувалися священні дерева, найдавніші зображення богів виготовлялися з гілок дерева. Гаї були присвячені найдавнішим римсько-італійським божествам - Фавну й Фавні, Піку, Карменті, Карні, Робіго, Деа Діа, Мінерві. Одні з цих божеств згодом втрачали частину функцій або забувалися, інші, залишаючись божествами, входили й у легендарну римську історію як царі або наближені до них. Так, Кармента була німфою-пророчицею, яка ще шанувалася як помічниця при пологах, що допомагала правильному розвитку зародка, і як покровителька дітей А римська Історія говорить про неї як про матір царя Евандра, який був союзником прославленого Енея.
В Італії і Римі шанували фавнів, богів лісу, захисників черід від вовків, що пророкували шумом листя або передвіщали майбутнє людям, які спали в лісі За переказом, у день свята фавнів - Фауналіі - вовки не сміли торкатися худоби. Існувало ще одне, дуже давнє свято, пов'язане з культом Фавна. Це Луперкалй, свято очищення й родючості. У день цей голі юнаки - луперки - бігали навколо Палатина, стібаючи жінок ременями зі шкіри жертовного козла. Цей обряд повинен був зробити жінок плідними, а також відігнати від черід вовків
Як священні шанувалися в римлян і деякі трави. Марсу був присвячений грамен (гравілат), що виріс із людської крові. Священною була вербена, яка росла на Капітолійському пагорбі, а також будь-який дерен, що клався перед жертвопринесенням на вівтар.
Крім культу лісу, дерев, трав у римлян існував культ височин і каменів Про це свідчить те, що одним з імен Юпітера було Lapis (камінь). Клятва Ім'ям Юпітера Лапіса вважалася особливо священною й непорушною. Богиня жіночого культу, справжнє ім'я якої було під табу, забороненим, котра іменувалася тільки Добра богиня, також була якимсь чином пов'язана зі скелею.
Шанувалися водні джерела, окремі культи яких були об'єднані пізніше в єдиному культі бога Фонса. Йому було присвячене свято Фонтаналій У римських джерелах мовиться: "немає джерела не священного"
Первісні тотемні уявлення збереглися в культі деяких тварин. Шанувався присвячений Марсу дятел, птах Юпітера - орел. З особливим трепетом побож-но давні римляни ставилися до вовка, йому було присвячене свято Луперкалій. Ромула і Рема, за переказом, вигодувала вовчиця. З вовками були пов'язані різні повір'я. Вважалося, що вовчий жир і частини тіла вовка допомагають від хвороб При одруженні, коли молода входила в будинок нареченого, поріг натирали вовчим жиром. Про зв'язок культу вовка зі шлюбом говорить повір'я про те, що вовчиця завжди єднається шлюбом із подружжям у присутності поважних свідків-вовків, а
Loading...

 
 

Цікаве