WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Духовна й художня культура Греції - Реферат

Духовна й художня культура Греції - Реферат

міфологічні корені (хоча скоріше це не Греція, а Азія й, опосередковано, Єгипет.) Гранично абстрактні Платон і Аристотель у спробі відійти від незрозумілих образів міфу все рівно легко визначаються нами як продукт усе тієї ж самої синкретичної культури на стадії, коли вона починає заперечувати саму себе.
У літературі таким прикладом осмислення міфу може бути поема Гесіода "Теогонія". У грецькій літературі могутній пласт утворює міфологічна поезія, а це не що інше, як зведення опоетизованих міфів, але в Гесіода людина намагається усвідомити не тільки те, що вона безпосередньо спостерігає і переживає, але й ставить ті питання, на які вона сама ще не в змозі дати відповідь, але які вже не може не поставити. Походження богів хвилює зрілу грецьку культуру, тому що тісно пов'язане з питанням про походження людства, розуму, про подальшу їхню долю. Отже, філософ уже не є слухачем або читачем - споживачем міфу - хоча й вихований на міфології й оточений нею. Більше того, в усьому - у мові, образах, способах мислення - він не вільний від міфології. Будь-яке природне явище міф пояснює волею божества, тобто причина виводиться за межі самої природи і довіряється богам.
Коли люди почали ставити перед собою природні запитання: як влаштовані космос і його тіла, то від творців міфів не вимагали доказів. Те, що Земля - величезне тіло, яке має форму кулі, мало б бути доведене грецькими мудрецями на основі астрономічних висновків або ж хоча б побудоване на абстрактних теоретичних припущеннях, а творець міфу міг би послатися на що завгодно - на переказ, на богів, і відповідь його була б розумнішою, ніж в астролога. Так, піфагорійці вважали, що Земля наша повинна мати форму кулі,тому що за законами гармонії і досконалості кругле тіло пластичне й красиве Не було і не могло бути тоді емпірично достовірних доказів щодо космосу й планет. Про космос можна було розмірковувати тільки з домішкою фантазії.
Філософам було важливо й зручно спертися на астрономічний матеріал, тому що ідея космосу, цілісного, єдиного світу як універсуму була органічного для давньої думки і для філософії взагалі.
Астрономія в античності так і не стала розвинутою наукою: майже всі астрономічні гіпотези сьогодні нам здаються фантастичними. Земля в уявленні, наприклад, філософа-астронома Фалеса Мілетського, була подобою шматка дерев'яного циліндра, який плаває в океані. Чи не правда, це сильно відрізняється від того, що знає сьогодні кожна дитина про будову й форму нашої планети? Аж слід зазначити, що це парадоксальне, "фантастичне" припущення вимагало від астронома своєрідної сміливості й польоту думки, що виходить за межі даного, спостережуваного.
На відміну від пізнань і відкриттів в області астрономії, давньогрецька наука зробила кардинальний переворот у математиці. Так, відбувся інтелектуальний ривок вія математики прикладної, -котру Платон назвав "логістико"", до математики абстрактної. Не менш важливим є й те, що греки уперше ввели теореми й докази, застосовували їх щодо уже відомих речей. Так, наприклад, на Сході вже було відомо, що кути <5іля основи рівнобедреного трикутника рівні, але тільки Фалес довів цю теорему. Шлях абстрактних узагальнюючих побудов, що спираються на докази - це істотне нововведення в епоху античності. Найімовірніше, перетворення математики на загальне знання й обумовило величезний прогрес самої математики. Немає сумнівів у тому, що математика як наука почала розвиватися саме в Давній Греції. Щоб розвіяти остаточні сумніви, можна нагадати, що геометрією Евкліда користувалися протягом усього наступного розвитку людства, і вона, вже в збагаченому вигляді, була єдиною геометрією аж до XIX ст., поки не з'явилася геометрія Лобачевського-Римана.
Одночасно одержали свій розвиток описові науки, такі як біологія (насамперед систематизовані уявлення про живі організми Аристотеля Стагірита) і географія. Але все-таки основною, об'єднувальною темою творчості усіх філософів було осмислення народження й загибелі всього живого, пошук їхньої першопричини. Тут органічно були поєднані природа, людина і соціальне життя. Грек - одночасно філософ, фізик, космолог і етик - намагається розшукати першооснову, пославшись на яку, можна ніби заразом відповісти на питання, що стосуються народження, життя, загибелі, руху, зміни. І першопричину всього цього шукає давній грек не де-небудь в абстракції, а в самій природі.
Духовна й художня культура Давньої Греції, мабуть, одна з тих небагатьох, котра розвивалася самостійно, не спираючись безпосередньо на досвід інших культур. Саме в Давній Греції сформувалася загальноєвропейська культурна парадигма. Це не означає, що давньогрецька культура не стикалася з культурою інших країн, але саме вона дала могутній поштовх для розвитку багатьох наукових сфер. І хоча практичної, дослідної науки в Греції не було, але ці геніальні мислителі зуміли поставити основні питання, відповідь на які досі є кінцевою метою наукового мислення: буття і становлення, істина, мета, благо і обов'язок, космос, єдність і множинність, приватне і загальне, почуття і розум, число й величина, дух і матерія, свідомість і матерія... Давньогрецька культура схожа на феномен з фізики елементарних часток: ось дійшли до межі дроблення, але за цією межею знову відкриваються цілі всесвіти.
Loading...

 
 

Цікаве